07 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/484/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , через свого представника - адвоката Ляшенко О.В., звернулись до суду з позовною заявою, в якій просять:
- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 17.12.2019 року: №11-9308/14-19-СГ; №11 -9309/14-19-СГ; №11-9310/14-19-СГ; №11-9311/14-19-СГ якими відмовлено:
ОСОБА_1 (наказ №11-9308/14-19-СГ від 17.12.2019 р.);
ОСОБА_2 (наказ №11-9309/14-19-СГ від 17.12.2019 р.);
ОСОБА_3 (наказ №11-9310/14-19-СГ від 17.12.2019 р.);
ОСОБА_4 (наказ №11-9311/14-19-СГ від 17.12.2019 р.) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту Серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути заяви (клопотання): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту Серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Також просять суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування вимог представником позивачів зазначено, що 05.11.2019 р. позивачі, кожен окремо, звернулись до відповідача із заявами з проханням надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту Серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року. До заяв позивачами долучено пакет документів передбачений частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, який необхідний для прийняття відповідного рішення. За результатами розгляду заяв позивачів, відповідачем видано накази від 17.12.2019 року: №11-9308/14-19-СГ; №11 -9309/14-19-СГ; №11-9310/14-19-СГ; №11-9311/14-19-СГ якими відмовлено у задоволенні заяв з мотивів відсутності інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві, відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та сттатті 13 Закону України "Про фермерське господарство". Не погодившись з відмовою позивачі вказують, що вказана підстава відмови не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а також те, що відповідно до положень пункту "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України право на одержання земельної ділянки для ведення фермерського господарства мають громадяни України незалежно від членства у фермерському господарстві, а тільки маючи на меті отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом.
Ухвалою судді від 18.02.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.63-64).
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, оскільки відмовляючи позивачам у задоволенні заяв про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, відповідач встановив відсутність документів, які б підтверджували наявність відповідної освіти або досвіду роботи в сільському господарстві, для реалізації права на отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також відсутності доказів на підтвердження припинення права користування земельними ділянками (кадастрові номери 3523884000:02:001:2117, 3523884000:02:002:9303) землекористувачем ОСОБА_5 на підставі державного акту Серії КР №000166 від 20.03.2000р. (а.с.80-87), тому просить суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.
Представником позивачів надіслано до суду відповідь на відзив т відповідно до змісту якого із відзивом відповідача не погоджується. Зазначає, що доводів позовної заяви обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують. Більш того вказує, що відомості у відзиві не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі (а.с.104-105).
Від третьої особи жодних клопотань та письмових пояснень не надходило.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
Тертій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 надано у постійне користування земельна ділянка площею 45,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Листопадівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР №000166 від 20.03.2000 р. (а.с.39).
15.08.2019 р. ОСОБА_5 складено нотаріально посвідчену заяву (погодження) землекористувача, якою надано згоду щодо оформлення, в т.ч. позивачами по справі, права власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) або іншому розмірі, для ведення фермерського господарства за рахунок земельних ділянок загальною площею 45,0 га на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року (а.с.34).
Позивачами подані до ГУ Держгеокадастру у Кіровогардській області (надалі відповідач) заяви (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту серії КР №000166, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року, які отримані (зареєстровані) відповідачем 05.11.2019 р. (а.с.18-21).
До заяв позивачами долучено копії графічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельних ділянок; копії паспортів та довідок про присвоєння індивідуального податкового номера; довідки про відсутність у власності земельних ділянок для ведення фермерського господарства; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; копії нотаріально засвідченого погодження землекористувача земельної ділянки; довідки про відсутність на земельній ділянці нерухомого майна (а.с.18-38).
17.12.2019 р. відповідачем видано накази №11-9308/14-19-СГ; №11-9309/14-19-СГ; №11-9310/14-19-СГ; №11-9311/14-19-СГ якими відмовлено: ОСОБА_1 (наказ №11-9308/14-19-СГ від 17.12.2019 р.); ОСОБА_2 (наказ №11-9309/14-19-СГ від 17.12.2019 р.); ОСОБА_3 (наказ №11-9310/14-19-СГ від 17.12.2019 р.); ОСОБА_4 (наказ №11-9311/14-19-СГ від 17.12.2019 р.) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту Серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року (надалі спірні накази), у зв'язку з відсутністю інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві, відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" (а.с.40-43).
Не погодившись з відмовою у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст.121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Наведеною нормою визначені випадки, коли і в яких розмірах громадяни мають право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.
Згідно частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою є одним із етапів одержання земельної ділянки у власність, а тому реалізація права на отримання земельної ділянки у власність, можлива лише у випадку перебування бажаної земельної ділянки у державній чи комунальній власності. Натомість, як містять матеріали даної справи, бажана земельна ділянка не є вільною, а перебуває у користуванні іншої особи.
Верховний Суд у справі №509/4156/15-а зазначив, рішення відповідача про надання дозволу/відмова у дозволі є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Заявниками до клопотань долучено нотаріально завірена заява (погодження) землекористувача (а.с.34). Проте, суд звертає увагу, що такий документ є необхідним лише у випадку вилучення земельної ділянки, натомість жодних доказів того, що бажану земельну ділянку необхідно в силу закону вилучати, суду не надано.
Так, аналіз наведених норм Земельного Кодексу України, дає підстави для висновку, що право отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства не пов'язане з обов'язком доводити членство у такому господарстві. Водночас, як на думку суду, бажана земельна ділянка, яку особа має намір отримати для ведення фермерського господарства повинна бути вільна, а не перебувати у користуванні/власності іншої особи.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Заяви (клопотання) позивачів подані відповідачу та зареєстровані 05.11.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.18-21).
Спірні накази датовані 17.12.2019 року (а.с.40-43), тобто винесені вони після спливу місячного строку, встановленого у статті 118 ЗК України. Проте, представником позивачів не зазначено як позовну вимогу визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного не розгляду їх заяв.
Предметом спору є перевірки правомірності відмови у наданні дозволу з підстав, зазначених у спірних наказів.
Відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначив про відсутність інформації членства заявників у фермерському господарстві.
Таку підставу для відмови суд вважає протиправним, оскільки вона не ґрунтується на нормах статті 118 ЗК України.
Згідно статті 121 ЗК України розрізняє отримання земельної ділянки за розміром та потреб.
Позивачі, звертаючись із заявами про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою мали на меті отримати землі в розмірі частки (паю) для ведення фермерського господарства, при суд дійшов висновку про відсутність обов'язку заявникам бути членами фермерського господарства та долучати таку інформацію до заяв (клопотань) про надання дозволу, оскільки такого обов'язку не містить ЗК України.
Згідно норм Закону України "Про фермерське господарство" та статей 31, 32 ЗК України, якими встановлені аналогічні норми слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. При цьому, обов'язковим, як на думку суду є, окрім переліку документів, зазначених у статті 118 ЗК України, іще наявність вільної земельної ділянки, що в даній справі відсутня, оскільки бажані земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки яка знаходиться у користування ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право постійного користування землею (а.с.39).
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач у відзиві зазначив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є не підтвердження факту наявності досвіду роботи в сільськогосподарському господарстві та профільної освіти, а також те, що заявники звернулись із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість повинні були звернутись із заявами про поділ земельних ділянок.
Суд відхиляє наведені відповідачем доводи, оскільки дані обставини не були визначені як підстава для відмови у наданні дозволу в спірних наказах, а тому вони не можуть перевірятись судом на предмет законності. Єдиною підставою для відмови у спірних наказах зазначено - відсутність документів, на підтвердження членства у фермерському господарстві, саме в межах спірних наказів проводиться розгляд даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки Земельний Кодекс України не встановлює такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як відсутність інформації щодо підтвердження членства у фермерському господарстві, суд дійшов висновку, що спірні накази є протиправними, оскільки прийняті з порушенням вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання повторно розглянути заяви (клопотання) позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою також належить задовольнити.
У другій прохальній частини, оскільки зобов'язання повторно розглянути заяви (клопотання) позивачів міститься вимога про зобов'язання прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, обов'язок відповідача приймати законні рішення визначений Конституцією України та додатковому зобов'язанню не підлягає.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
Згідно з частинами 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на встановлені у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення. Більш того, законодавчо встановлений місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який, навіть при повторному розгляду клопотання не може бути зменшений.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачами, при зверненні до суду, сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.5-8) кожним, тому на їх користь підлягають стягненню понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17 грудня 2019 року
- №11-9308/14-19-СГ, якими відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
- №11-9309/14-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
- №11-9310/14-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
- №11-9311/14-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути заяви (клопотання): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки загальною площею 45,0 га яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 , згідно державного акту Серії КР №000166 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 20 березня 2000 року.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук