03 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 161/1774/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983; зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком з врахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком з врахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці у період з 23.08.1978 по 10.10.1983. Проте ГУ ПФУ у Волинській області листом відмовило позивачу в такому перерахунку з тих підстав, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати, отриманої в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено.
Позивач вважає, що інвалютні карбованці не є іноземною валютою, а є умовною грошовою одиницею, яку використовували для безготівкового нарахування коштів радянським спеціалістам, які працювали за кордоном.
З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2020, яка набрала законної сили 20.02.2020, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (а.с.10).
До Волинського окружного адміністративного суду справа надійшла 27.02.2020 (а.с.14), та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд головуючому-судді Мачульському В.В. (а.с.16).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) (а.с.17).
Відповідач у відзиві на позов (а.с.20-23), позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії позивача визначено із врахуванням 32 років 08 місяців 20 днів страхового стажу (коефіцієнт стажу 0,32667). Так, відповідач не заперечую той факт, що ОСОБА_1 працював водієм в Монгольській Народній Республіці у період з 23.08.1978 по 10.10.1983 за направленням в закордонне відрядження радянською будівельною організацією та даний період зараховано до страхового стажу позивача.
Крім цього, звертає увагу на те, що позивач пропустив, встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2011 року перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком з врахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці у період з 23.08.1978 по 10.10.1983.
Листом від 27.11.2019 №1267/К-01 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення вказаного перерахунку (а.с.4). Відмова вмотивована тим що що обчислення розміру пенсії із заробітної плати, отриманої в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи вимогу про можливість включення до заробітку, з якого обчислюється пенсія, коштів, отриманих в інвалютних рублях, суд звертає увагу, що наведене поняття є умовним, і застосовувалось як одиниця обліку коштів. Виплата заробітку в інвалютних рублях відбувалась за обставин, коли організація виконувала роботи (надавала послуги) за кордоном за іноземну валюту, яку в обов'язковому порядку продавала Зовнішторгбанку СРСР, а останній, в свою чергу, конвертував таку валюту в інвалютні рублі для розрахунків з працівниками відповідної організації.
Нарахування коштів в інвалютних рублях на рахунок особи, яка працювала за кордоном, означало можливість придбання за ці кошти іноземної валюти (для розрахунків за кордоном), або отримання цих коштів у рублях для розрахунків на території СРСР. При цьому, балансова оцінка інвалютного рубля до рубля складала 1 до 1.
За таких обставин, для вирішення питання про можливість врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого в інвалютних рублях, необхідно застосовувати загальні правила, визначені чинним законодавством.
Згідно з статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено включення у заробіток для обчислення пенсії всіх видів оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.
За змістом статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вищевказаного закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим законом - на умовах передбачених абз.1 цієї частини. У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.
Згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Приписами статті 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 -67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземна валюта це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами. Таке саме визначення іноземної валюти дає ч.4 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Пунктом 1 статті 1 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Під терміном «іноземна валюта» розуміється як власне іноземна валюта так і банківські метали, платіжні доручення та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що інвалютні карбованці не є іноземною валютою, а є умовною грошовою одиницею, яку використовували для безготівкового нарахування коштів радянським спеціалістам, які працювали за кордоном. Курс цієї умовної одиниці до карбованця СРСР становив один до одного.
Факт перебування позивача в період з 23.08.1978 по 10.10.1983 у закордонному відрядженні підтверджується записами наявними в трудовій книжці, а також довідкою ОАО «Зарубежстрой» від 10.02.2009 №783-09/8707 (а.с.5,6).
Також зі змісту вказаної довідки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно знаходився в Монголії та працював в будівельній організації з 29.08.1978 по 30.09.1978 водієм з окладом 285 інвалютних рублів, з 01.10.1978 по 31.06.1982 водієм з окладом 311 інвалютних рублів та з 01.07.1982 по 26.05.1983 водієм з окладом 373 інвалютних рублів (а.с.6).
Відтак, суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність підстав для зарахування до пенсії позивача заробітної плати з урахуванням інформації зазначеній в довідці від 10.02.2009 №783-09/8707, оскільки по змісту вказаної довідки позивач отримував оклад у співвідношинні 1/1 інвалютних рублів, що також підтверджується листом Зовнішторгбанку СРСР від 23.01.2007 №264/110014 (а.с.7).
Суд також враховує те, що із заробітної плати, отриманої позивачем в період роботи з 29.08.1978 по 26.05.1983 в ОАО «Зарубежстрой», згідно атестату №3-4431 від 26.05.1983 (а.с.8) здійснювалось відрахування страхових внесків в розмірі 20% відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для врахування заробітної плати за вказаний період для обчислення пенсії ОСОБА_1 за такий період страхового стажу.
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не надано доказів того, що з сум, отримуваних позивачем в іноземній валюті, ним не сплачувалися внески на державне соціальне страхування.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач одержував заробітну плату перебуваючи у відрядженні на території Монгольській Народній Республіці у період з 23.08.1978 по 10.10.1983.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано частини заробітку в інвалютних рублях при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , а тому позов слід задовольнити в повному обсязі.
Водночас суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, з таких підстав.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Суд зазначає, що перерахунок розміру пенсії позивачу не проведений з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії, відтак право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,60 грн., про що свідчить квитанція №3 від 30.01.2020 (а.с.11).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,60 грн., який сплачений квитанцією від №3 30.01.2020, та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 заробіток в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983 при призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , з врахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 23.08.1978 по 10.10.1983.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,60 грн. (вісімсот сорок гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський