м. Вінниця
06 квітня 2020 р. Справа № 120/386/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
про: визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови відповідача, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту. До клопотання позивач додала графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії паспорта, ідентифікаційного номера та заява про надання згоди на обробку персональних даних. Відповідач, за наслідками розгляду вказаної заяви, наказом № 2-24703/15-19-СГ від 19.12.2019 року відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельна ділянку, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства згідно оновлених планово-картографічних матеріалів Болганської сільської ради розміщена на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби. Позивач, не погоджуючись з цим, звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.02.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно цією ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів (клопотання позивача, викопіювання, картографічні матеріали тощо), на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
26.02.2020 року за вх. № 5996/20 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні. Відповідач пояснив, що ним було розглянуте клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Наказом від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ позивачеві було повідомлено про те, що земельна ділянку, яку остання бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства згідно оновлених планово-картографічних матеріалів Болганської сільської ради розміщена на пасовищах, які за своїми природніми особливостями і призначенням мають використовуватися для випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Не погоджується відповідач й з вимогою щодо стягнення судових витрат, адже вважає їх необґрунтованими та нічим не підтвердженими. До відзиву відповідачем додані витребувані ухвалою від 05.02.2020 року документи.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
11.11.2019 року позивач звернулась до відповідача із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області у власність для особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. Додатково позивач повідомила, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному цільовому призначенню вона не скористалася. До клопотання позивач додала викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера та довіреність (для уповноваженого представника).
Відповідач, за результатами розгляду клопотання, наказом від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причиною відмови стала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме, зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена на пасовищі, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння і випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач відмовив позивачеві у наданні вказаного дозволу з огляду на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме, зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена на пасовищі, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння і випасання худоби.
У цьому контексті суд вказує, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.
Крім цього, із положень ст. 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Земельна ділянка на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0523280300:02:001:0000. На графічних матеріалах із зображенням цієї земельної ділянки, згідно розшифрувань умовних позначень вбачається, що це є землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угідді - пасовища.
З огляду на це, той факт, що вказана земельна ділянка є пасовищем не заперечувалося сторонами у позовній заяві та відзиві на позовну заяву. Більш того, представник позивача в обґрунтування своєї позиції наполягав на тому, що пасовище входить до земель сільськогосподарського призначення, а тому відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, адже цільове призначення земельної ділянки не зміниться.
В контексті цього суд вказує, що позивач бажає отримати не всю земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий номер 0523280300:02:001:0000, а лише її частину. Такий висновок слідує з наданого позивачем до клопотання графічного викопіювання земельної ділянки, Між тим, суд вказує на те, що ця частина земельної ділянки є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0000, яка є пасовищем, відповідно запитувана позивачем земельна ділянка також є пасовищем та використовується громадянами.
З огляду на це суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що запитувана земельна ділянка належить до земель запасу, адже це суперечить викопіюванню з чергового кадастрового плану Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області від 208.10.2019 року за вих. № Р-511/0-0.192-990/155-19.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
Нормами ч. 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Таким чином, відповідно до вимог ЗК України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).
До такого правового висновку дійшов й Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 120/611/19-а.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру запитувана позивачем земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - пасовище, що, в свою чергу, унеможливлює її передачу у власність.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до земель загального користування, тобто є загальнодоступними для всіх суб'єктів і не можуть передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельних ділянок загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ці земельні ділянки виділені для об'єктивної необхідності - загального випасання худоби.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 33 ЗК України, оскільки вказана норма не стосується спірних правовідносин.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу згідно ст. 118 ЗК України, оскільки вказаний перелік стосується відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність, у даному ж випадку, земельна ділянка взагалі не може надаватися у власність.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
Отже, при прийнятті рішення суд враховує те, що задоволення суспільної потреби при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну ставиться у перевагу приватному інтересу конкретної особи.
З огляду на все вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ, у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про скасування відмови відповідача, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ, у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним відмови, викладеної у наказі відповідача та її скасування. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання відмови протипранво, викладеної в акті індивідуальної дії, протиправною, неминучим є й її скасування.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправною відмови відповідача, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ, у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області залишив без задоволення, відповідно позовна вимога про її скасування також задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення у відповідності до норм ЗК України з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування відмови відповідача, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ, у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області відмовлено, відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та надати дозвіл позивачеві на розроблення проекту землеустрою також не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладеній в наказі від 19.12.2019 року № 2-24703/15-19-СГ у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.04.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна