м. Вінниця
26 березня 2020 р. Справа № 120/93/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження сп адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області (далі - Козятинське ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, віділення, відповідач) із адміністративним позовом, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у невидачі з вини відповідача письмово запитуваної відкритої інформації - копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 з моменту вилучення у позивача та поміщення його 15.07.2019 р. на майданчик відповідача по день повернення 07.08.2019 р. включно; завіреної копії запиту від 21.07.2019 р. та інформації про приймаючих осіб та відповідальних за видачу відповіді на нього;
- зобов'язати видати зазначену в пункті 1 вимог позову запитувану інформацію;
- визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у нескладанні відносно пішохода ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення передбачених ст.124 та ч.4 ст. 127 КУпАП вчинені ним 15.07.2019 р.;
- зобов'язати скласти відносно пішохода ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення передбачених ст.124 та ч.4 ст. 127 КУпАП вчинені ним 15.07.2019 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 15.07.2019 р. в м. Козятин сталась дорожньо-транспортна пригода за участю керованого ним автомобіля та пішохода ОСОБА_2 . На місце пригоди прибули працівники патрульної поліції Козятинського ВП.
Як вказує позивач, гр. ОСОБА_2 будучи пішоходом не виконав вимог у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху (перетинав проїзджу частину у невстановленому місці та перед транспортним засобом), що спричинило створення аварійної ситуації та наїзд на пішохода, внаслідок чого було пошкоджено лобове скло транспортного засобу, яке слід було замінити і вартість нового склала 530 грн.
Таким чином, як зазначає позивач, в діях пішохода вбачається склад правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.4 ст. 127 КУпАП. Відтак, відносно гр. ОСОБА_2 повинен був складений протокол про адміністративні правопорушення по двом порушенням, що зроблено не було.
Окрім того, позивач вказує, що за його інформаційними запитами від 21.07.2019 йому не надано відповіді на поставлені питання та матеріали, зокрема, копії аудіовідеофайлів з відеокамер на яких зображених автомобіль ВАЗ 2104 з моменту вилучення у позивача та поміщення його 15.07.2019 р. на майданчик.
13.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження на 13.02.2020 р.
13.03.2020 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази у відповідача та відкладено розгляд справи на 05.03.2020 р.
Протокольною ухвалою від 05.03.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2020 р.
Ухвалою від 26.03.2020 р. повернуто заявнику клопотання про відкладення розгляду справи, скасування заходів процесуального впливу, закриття провадження, письмові пояснення та відзив.
26.03.2020 р. в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату , час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Заслухавши пояснення та доводи позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
21.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області із інформаційним запитом щодо збереження та надання копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик по день отримання запиту (цілодобове фіксування).
Цього ж дня, позивачем сформовано інформаційний запит №2 (отриманий відділенням поліції 29.07.2019 р.), в якому просив :
1) надати копії отриманого 21.07.2019 р. письмового запиту;
2) повідомити хто приймав вказаний запит і хто повинен давати на нього відповідь та запитувану інформацію;
3) надати відповідь на згаданий запит;
4) зберегти та надати копії усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик Козятинського ВП по день отримання запиту;
5) щоденно зберігати та надавати вказані файли за попередню добу до моменту повернення автомобіля.
За наслідком розгляду запиту, Козятинським відділенням поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області листом від 30.07.2019 р. за вих №10267/Н9-01 повідомлено про неможливість надання копій аудіо, відео файлів, зображень з усіх відеокамер відділення поліції, на яких зображено автомобіль «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки сервер знаходиться в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області та рекомендовано звернутись до останнього.
07.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Вінницькій області із інформаційним запитом про надання копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. по день отримання запиту та надання інформації про технічну неможливість надати дану інформацію Козятинським ВП.
Листом від 13.08.2019 р. за вих. №183/19/01-2019 ГУНП у Вінницькій області повідомило про відсутність сервера та про те, що відео файли зберігаються на жорсткому диску відеореєстратора, який встановлений в кожному територіальному підрозділі ГУНП у Вінницькій області.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю Козятинського відділення поліції, позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме: Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі -Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон - № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон - № 2939-VI).
Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону № 2657-XII передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII, кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.
При цьому суд враховує, що інформаційні запити позивача датовані 21.07.2019 р. були подані саме в порядку, визначеному цим Законом, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв'язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Закону № 2939-VI.
Так, відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 6 частини першої статі 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI, під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Із аналізу вище процитованих норм видно, що запитувач має право звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію, а суб'єкт, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, зобов'язаний надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен оформити лист-відповідь та надіслати її у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача. У разі продовження строку розгляду запиту, розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту з обґрунтуванням такого продовження.
Як встановлено судом, відповідачем взагалі не надано відповіді на інформаційний запит №2 від 21.07.2019 р., а отже така бездіяльність є протиправною. Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача видати запитувану в інформаційному запиті № 2 від 21.07.2019 р. інформацію, а саме: завірену копію інформаційного запиту від 21.07.2019 р., інформацію про приймаючих інформаційний запит від 21.07.19 р. осіб та відповідальних за видачу відповіді на нього.
Окремо щодо першого інформаційного запиту датованого також 21.07.2019 р., у якому позивач просив зберегти та надати копії аудіофайлів з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104, НОМЕР_3 та цього ж прохання висвітленого у інформаційному запиті № 2, суд вказує наступне.
Процедура тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - поліцейські), зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення визначається Порядком тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 р. №1102 (далі - Порядок №1102).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1102 , тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п'ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно пункту 4 Порядку №1102, у разі тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу повинно бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" .
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення поліцейським за допомогою технічних засобів, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу відносно нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час здійснення фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних боків.
Вказані зображення чи відеозапис разом з іншою інформацією про адміністративне правопорушення за наявної технічної можливості негайно, однак не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вносяться до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
У разі тимчасового затримання транспортного засобу (крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження") інформація про таке затримання невідкладно передається на абонентський номер рухомого (мобільного) зв'язку та на адресу електронної пошти, які відповідальна особа, зазначена в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вказала у відповідній заяві, поданій уповноваженому органу (підрозділу) МВС, та які внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Зазначена інформація повинна містити відомості про адресу веб-сайту в Інтернеті, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, а також про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу (п. 6 Порядку №1102).
В свою чергу, застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регламентується Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026 (далі- Інструкція №1026).
Положеннями розділу VIII Інструкції №1026 визначено, що вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.
Відеозаписи автомобільних та стаціонарних систем зберігаються на сервері у визначений виробником спосіб.
Строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб; з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб; у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб; під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.
Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції.
Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки.
У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.
Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України.
Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції.
Отже, як видно строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, при цьому він може бути збільшено за рішенням керівника органу у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача для отримання аудіо/відеозаписів в межах 30 днів (ТЗ поміщено на майданчик 15.07.2019 р., запит подано - 21.07.2019 р.), проте, Козятинське відділення поліції 30.07.2019 надало відповідь за № 10267/Н9-01 про неможливість надати копій файлів оскільки сервер, на якому зберігаються записи знаходиться у ГУ НП у Вінницькій області.
В контексті наведених вище норм, а також враховуючи відповідь ГУНП у Вінницькій області № 183/19/01-2019 від 13.08.2019 р., суд вказує, що відповідь відповідача № 10267/Н9-01 не ґрунтується на нормах закону, а інформація викладена у ній не відповідає дійсності.
Відтак, з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, що полягає у невидачі ОСОБА_1 запитуваної у інформаційних запитах від 21.07.2019 р. інформації, а саме щодо зберігання та надання копій усіх аудіофайлів зображень з усіх відеокамер Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області по день повернення 7.08.2019 р. включно.
Разом з цим, оцінюючи позовну вимогу про зобов'язання видати копії усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104, суд зазначає, що з моменту поміщення транспортного засобу на майданчик Козятинського ВП 15.07.2019 р. та моменту його повернення позивачу 07.08.2019 р., пройшло більш ніж 6 місяців. А тому, враховуючи, що 30 денний термін зберігання відеозаписів/аудіофайлів збіг не є можливим його/їх витребувати та зобов'язувати надати за їх фактичної відсутності. Відтак, позов в даній частині не підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо гр. ОСОБА_2 та зобов'язання їх скласти, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтями 245, 246 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладних на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 р. (ПДР).
Відповідно до пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Пунктом 5 Розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 (надалі - Інструкція), встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення; поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, зокрема статтею 124 КУпАП .
Згідно пункту 1 Розділу VIII Інструкції, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
При цьому, учасниками дорожнього руху, в розумінні Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За змістом частини третьої статті 124 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Стосовно поняття "охоронюваний законом інтерес" в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідна позиція викладена в постанові ВС від 18.06.2019 р. у справі № 826/3585/18.
Суд зазначає, що в цій справі, обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження бездіяльності працівників поліції та зобов'язання їх скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов'язків.
З огляду на завдання адміністративного судочинства, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.
Окремо суд вказує, що, як зазначалось вище, 15.07.2019 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої стали позивач, який керував ТЗ та гр.
ОСОБА_2 встановлено судом, за наслідком скоєння ДТП складені довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 3019197327341720 , протоколи допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, план схему до протоколу тощо. За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 повідомлено про підозру та зареєстровано кримінальне провадження за № 12019020170000576.
Окрім того, обвинувальний акт та реєстр досудового розслідування 13.02.2020 р. прокурором направлено для розгляду по суті до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, про що зазначено у листі Козятинського ВП № 2944/219 ід 3.03.2020 р.
Відтак, обставини щодо порушень, винного у їх скоєні, правильності визначення підозрюваного будуть досліджуватись і встановлюватись виключно в рамках кримінальної справи.
За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси у сфері публічно-правових відносин і як впливає на них факт непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 та ч. 4 ст. 127 КУпАП.
Відтак, позов в частині визнання протиправною бездіяльності щодо нескладання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 та зобов'язання скласти такі не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1681, 60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 560, 52 грн. (2/3 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, що полягає у невидачі ОСОБА_1 письмово запитуваної у інформаційному запиті від 21.07.2019 р. інформації, а саме: копії усіх аудіофайлів зображень з усіх відеокамер Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області по день повернення 7.08.2019 р. включно.
Визнати протиправною бездіяльність Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, що полягає у невидачі ОСОБА_1 письмово запитуваної у інформаційному запиті №2 від 21.07.2019 р. інформації, а саме: завіреної копії інформаційного запиту ОСОБА_1 від 21.07.2019 р., інформацію про приймаючих цей запит осіб та відповідальних за видачу відповіді на запитувану у інформаційному запиті від 21.07.2019 р. інформацію .
Зобов'язати Козятинське відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області видати запитувану в інформаційному запиті № 2 від 21.07.2019 р. інформацію, а саме: завірену копію інформаційного запиту від 21.07.2019 р., інформацію про приймаючих інформаційний запит від 21.07.19 р. осіб та відповідальних за видачу відповіді на нього.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 560,52 (п'ятсот шістдесят гривень 52 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області (вул.Г.Майдану, 30,м. Козятин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40108672).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна