Справа № 163/246/20
Провадження № 2/163/185/20
06 квітня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк) просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 14 052,44 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 гривні.
Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву без номера від 11.12.2015 року, згідно якої отримала кредит в сумі 2 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.
Банк, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах та кредитного ліміту, свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавала, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 28.11.2019 року у неї перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 14 052,44 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту - 1 482,08 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках - 207,09 гривень; по пені - 11 217,92 гривень, по фіксованому штрафу - 500,00 гривень, по процентному штрафу - 645,35 гривень.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 14.02.2020 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
За інформацією Інтернет сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення за трек-номером копію ухвали і примірник матеріалів позову відповідач отримала 02.03.2020 року.
У строк, визначений судом в ухвалі від 14.02.2020 року та з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, відповідач відзиву на позов не подала.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка 11.12.2015 року підписана відповідачем ОСОБА_1 в якості позичальника, вбачається, що вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і Банком договір надання банківських послуг.
Відповідач своїм підписом підтвердила своє ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилась з його умовами. Екземпляр договору погодилась отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту Банка. Зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті Банку. Підтвердила ознайомлення і згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, ознайомлення з умовами кредитування, відомостями про сукупну вартість кредиту. Рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування отримала.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч.1, 2ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.
На підтвердження заявлених позовних вимог, окрім анкети-заяви, Банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна"; розрахунки заборгованості за договором без номера від 11.12.2015 року; Умови та правили надання банківських послуг в Приватбанку.
У позовній заяві позивач вказує про отримання відповідачем кредиту в розмірі 2 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини матеріали позову не містять. Підписана відповідачем анкета-заява інформації щодо суми кредитного ліміту не передбачає.
Анкета-заява взагалі не містить жодних істотних умов договору, а саме, як зазначено вище, суми кредитування, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо процентної ставки та її нарахування.
Анкета-заява також не передбачає відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, порядку нарахування.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не є належним доказом у справі. У ньому наведено чотири види кредитних карт "Універсальна" і усі вони мають різні базові процентні ставки, розміри пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, позивачем не підтверджено і в позові не наведено.
Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мала на увазі і розуміла відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брала вона на себе викладені у них зобов'язання, позивачем суду не надано.
У позовній заяві позивач як на правову підставу заявлених вимог послався на положення ч.1 ст.634 ЦК України, яка визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З цього питання в аналогічних спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17-ц висловила правову позицію про те, щодо вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, через відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, з огляду на наведений правовий висновок та встановлені по справі обставин суд не має підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно позовних вимог і розрахунків заборгованості за кредитом позивач заявляє до стягнення з відповідача 14 052,44 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту - 1 482,08 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках - 207,09 гривень; по пені - 11 217,92 гривень, по фіксованому штрафу - 500,00 гривень, по процентному штрафу - 645,35 гривень.
Як встановлено у справі, анкету заяву відповідач підписала 11.12.2015 року.
На підтвердження розміру кредитної заборгованості позивач надав розрахунки лише за період з 10.03.2017 року по 28.11.2019 року, що свідчить про їх неповноту, яка унеможливлює відстеження руху коштів від дня укладення договору з 11.12.2015 року.
Разом із цим з таких розрахунків вбачається, що нарахування за користування кредитом здійснювалось за місячною процентною ставкою на рівні 3,6% (43,2% на рік). У період з 10.03.2017 року по 28.11.2019 року всього було використано 2 699 гривень кредитних коштів (в останнє використання коштів мало місце в квітні 2017 року на суму 84 гривні), а всього погашено - 4 401,10 гривень, з них: по тілу кредиту - 696,44 гривень, по простроченому тілу кредиту - 1 854,66 гривень, по пені - 1 850,00 гривень.
Проте, як зазначалось вище, у підписаній відповідачем анкеті-заяві не зазначено процентної ставки за користування кредитними коштами і не встановлено відповідальності за порушення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).
У зв'язку із цим та через відсутність підстав вважати складовими кредитного договору додані до позову витяг з Тарифів, а також Умови та Правила надання банківських послуг, здійснення позивачем нарахувань за пенею і штрафами свого належного підтвердження під час розгляду справи не знайшло.
З огляду на розмір використаних кредитних коштів і внесеної суми на їх погашення, що складає позитивний залишок в сумі 1 702,10 гривень, суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідача тіла кредиту у заявленому АТ КБ "Приватбанк" розмірі.
Крім цього, наданий Банком розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом у спірних правовідносинах. За своїм змістом цей розрахунок є лише складеним в односторонньому порядку аналітичним документом банку, тому не може відповідати визначеним у ст.ст.77, 78, 79, 80 ЦПК України ознакам доказів у цивільному процесі.
Належними і допустимими доказами виникнення заборгованості за кредитним договором згідно із ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є виписка з карткового рахунку відповідача.
У позовній заяві позивач хоча й зазначає, що використання відповідачем кредитних коштів, їх повернення і сплата відсотків доводиться випискою по рахунку відповідача, однак фактично до позовної заяви цієї виписки не додав.
При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, через ненадання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені в позові, та наявності у неї заборгованості за цим договором, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову, а відтак - наявність підстав для його відмови в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.
Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не доводить підставності заявлених Банком вимог, а задоволення позову виключно з цієї підстави буде суперечити закріпленим у ст.3 ЦК України, ст.2 ЦК України засадам справедливості, розумності та верховенства права.
У зв'язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 11.12.2015 року в сумі 14 052 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят дві) гривні 44 копійки відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження: вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ - 14360570.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя С.С.Чишій