Іменем України
06 квітня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/113/20
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп», вул. Лісова, 1, смт. Гончарівське, Чернігівський р-н., Чернігівська обл., 15558, код ЄДРПОУ 24967505
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ», вул. Коцюбинського, 49А, корп. В, кв. 303, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 38270832
про стягнення 2053,97 грн.
без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)
Державне підприємство «Чернігівський військовий лісгосп» звернулась до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ» 62 053,97 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором купівлі-продажу №42 від 22.01.2019, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 62 053,97 грн, з яких: 60 000,00 грн основного боргу, 1697,26 грн пені та 356,71 грн - 3% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 справа №927/113/20 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою господарського суду від 19.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив на позов.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
25.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 24.02.2020 на позов. У поданому відзиві ТОВ «Альянс Груп ТМ» повідомляє суд про погашення у повному обсязі основної заборгованості перед позивачем вважає, що позивач має відмовитись від позову за відсутністю предмету спору та заперечує проти стягнення пені та 3% річних та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.03.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. В поданій заяві позивач підтверджує погашення відповідачем основного боргу та наполягає на стягненні з відповідача на користь позивача 1697,26 грн пені за період з 01.12.2019 по 31.12.2019, 356,71 грн, 3% річних за період з 01.12.2019 по 01.02.2020 та 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Положеннями ч.3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено - якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.02.2020, заява про зменшення розміру позовних вимог отримано судом 04.03.2020, тобто в межах 30-денного строку.
Заяву прийнято судом, оскільки подання заяви про зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, а тому подальший розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.
10.03.2020 на адресу суду від ТОВ «Альянс Груп ТМ» надійшло заперечення від 07.03.2020.
В поданих запереченнях відповідач наголошує, що позивач відпускав ТОВ «Альянс Груп ТМ» товар на суму більшу, ніж здійснена передплата, а тому він це робив поза межами спірного договору і саме тому на такий товар, положення спірного договору про відповідальність за порушення договірних зобов'язань не можуть бути застосовані.
По спірним накладним, позивач передав відповідачу пиломатеріали, тоді, як предметом договору купівлі-продажу № 42 від 22.01.2019 є - лісоматеріали круглі хвойні (породи сосна) КЛАС А (D2а - D6); КЛАС В (D1b - D6); КЛАС С (D0 - D6) на умовах передплати.
Відповідач звертає увагу суду, що по спірним поставкам пиломатеріалів з позивачем досягнуто усну домовленість про кінцевий строк оплати до кінця лютого 2020, який ТОВ «Альянс Груп ТМ» було дотримано і у зв'язку з чим відповідач просить позивача відмовитись від позову.
Вважаючи нараховану і заявлену до стягнення пеню безпідставними та такими, що нараховані внаслідок помилкового тлумачення позивачем умов договору, відповідач просить суд відхилити вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 1697,26 грн пені, 356,71 грн - 3% річних, 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Разом з тим відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 22 000,00грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
22.01.2019 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 42 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується при наявності та попередньому замовленню поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця: лісоматеріали круглі хвойні (породи сосна) КЛАС А (D2а - D6); КЛАС В (D1b - D6); КЛАС С (D0 - D6); пиломатеріал обрізний та не обрізаний (всіх видів порід) названі далі товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах Даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску такого товару зі складу продавця.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 4.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі або рахунках-фактурах продавця.
Відвантаження товару здійснюється технікою продавця, вивозка товару здійснюється транспортом покупця.
Право власності на товар у покупця виникає з моменту передання йому товару, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами (п.3.2., 3.4. Договору)
Згідно п. 8.1, 8.2. Договору Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2019.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
15.11.2019 за видатковою накладною № 5341, підписаною та скріпленою печатками сторін, позивачем поставлено відповідачу товар - пиломатеріал обрізний на загальну суму 80 113,69 грн. Отриманий пиломатеріал прийнято відповідачем до перевезення з оформленням товарно-транспортної накладної № 5341 від 15.11.2019.
Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за листопад 2019 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 211 992,50 грн тоді, як відповідачем у вказаний строк перераховано позивачу кошти на суму 131 878, 81 грн (сальдо кінцеве на користь позивача 80 113,69 грн).
04.12.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в черговий раз підтвердив, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Отже матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та не оплачений товар станом на 01.12.2019 становила 80 113,69 грн.
Зобов'язання з оплати за отриманий товар відповідач виконав не своєчасно перерахувавши позивачу решту заборгованості за отриманий товар у сумі 80 113,69 грн, платіжними дорученнями: № 836 від 11.12.2019 на суму 10 113,69 грн; № 873 від 11.02.2020 на суму 10 000,00 грн; № 904 від 21.02.2020 на суму 20 000,00 грн; № 881 від 24.02.2020 на суму 40 000,00 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)
Всупереч наведеним нормам відповідачем не додано доказів підтверджуючих існування між сторонами домовленості щодо відтермінування строків оплати отриманого товару до кінця лютого 2020 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.2. договору № 42 від 22.01.2019 сторони погодили за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу.
На підставі п.5.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 1697,26 грн пені за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 та 356,71 грн 3% річних за період з 01.12.2019 по 01.02.2020.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати отриманого товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1697,26 грн пені, нарахованої за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 та 356,71 грн 3% річних, нарахованої за період з 01.12.2019 по 01.02.2020 підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, 2102,00 грн судового збору підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції.
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, позивачем подано: договір про надання правової допомоги юридичного обслуговування №3/01/20 від 03.01.2020, укладений між позивачем та адвокатом Помазом Анатолієм Павловичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000024 від 26.12.2014, ордер серії АА № 076608 від 14.02.2020, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат з зазначенням витрат на правничу допомогу, опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та платіжне доручення № 4184 від 14.02.2020 на суму 16 000,00 грн, підтверджуюче оплату послуг адвоката позивачем за договором № 3/01/20 від 03.01.2020.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 17.12.2019 у справі № 910/16827/17.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсувати судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пп.34- 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В доданому до позовної заяви опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом міститься перелік виконаних адвокатом робіт: надання юридичної консультації щодо предмету спору, роз'яснення правових наслідків - 1 год.; збір доказів у господарській справі, вивчення документів, - 8 год.; підготовка позовної заяви, уточнюючої позовної заяви з вивченням судової практики - 8 год.; підготовка додатків до позовної заяви - 1 год.; підготовка клопотань, відповіді на відзив - 2 год.; участь у судових засіданнях, підготовка письмових пояснень, клопотань - 2 год.
При цьому, вартості кожного виду робіт не зазначено, опис містить лише констатацію, що сукупна вартість виконаних послуг становить 16 000,00 грн.
Враховуючи малозначність справи, після зменшення позовних вимог сума яких склала 2053,97 грн (1697,26 грн пені + 356,71 грн 3% річних), а також те, що судові засідання у справі не проводились, відтак, безпосереднє представництво інтересів позивача у Господарському суді Чернігівської області адвокатом не здійснювалось, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (їх необхідності), а також критерію розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі до 5000,00 грн.
Разом з тим, заявлене відповідачем у запереченні від 07.03.2020 клопотання про стягнення з позивача на користь позивача 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 126 та п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах, поданих до матеріалів справи документах ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ», (вул. Коцюбинського, 49А, корп. В, кв. 303, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 38270832) на користь Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп», вул. Лісова, 1, смт. Гончарівське, Чернігівський р-н., Чернігівська обл., 15558, код ЄДРПОУ 24967505) 1697,26 грн пені, 356,71 грн 3% річних, 2102,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2020 року
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/