07 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/987/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020
у складі колегії суддів: Здоровко Л. М. - головуючого, Бородніної Л. І., Лакізи В. В.
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.12.2019
у складі судді Усатого В. О.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра"
про визнання банкрутом
17.03.2020 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою б/н від 17.03.2020 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 922/987/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/987/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.03.2020.
У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/987/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.04.2020.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини другої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як убачається зі матеріалів касаційної скарги, об'єктом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 про відмову у забезпеченні позову та постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020, якою залишено без змін вказану ухвалу суду.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Разом з тим пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до їх числа належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи замінні заходів забезпечення позову (пункт 4 частини першої статті 255 ГПК України), до переліку таких ухвал не віднесено.
Суд відзначає, що хоча стаття 140 ГПК України і передбачає право "заінтересованих осіб" на оскарження ухвали про відмову в забезпеченні позову, однак при цьому вона не визначає "інстанційної" можливості використання такого права, тобто пряме касаційне оскарження названої ухвали цією статтею не гарантується.
Водночас наведені вище приписи статті 287 ГПК України не містять положень щодо можливості оскарження таких ухвал (про відмову у забезпеченні позову) до касаційного суду окремо від судового рішення по суті справи.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, зазначена ухвала про відмову у забезпеченні позову касаційному оскарженню не підлягає.
Суд звертає увагу скаржника на те, що висловлена касаційним судом позиція у цій ухвалі відповідає позиції, наведеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, у якій зроблено правовий висновок, що положення частини восьмої статті 140 ГПК України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тоді як приписи статті 287 ГПК України виключають можливість оскарження таких ухвал до касаційного суду.
Аналогічних умов не передбачає частина перша статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, яка як і стаття 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, не передбачає можливості оскарження в касаційному порядку ухвали суду місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову.
Крім того вирішуючи питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, судом враховано висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18 в якій зазначено, що діюче законодавство передбачає щонайменше один перегляд судового рішення щодо забезпечення позову окремо від рішення суду по суті спору (пункти 3, 4 частини першої статті 255, пункти 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України).
Як вбачається зі змісту постанови від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18 об'єктом касаційного оскарження у цій справі була постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відтак предметом касаційного провадження у наведеній справі було питання можливості оскарження ухвал місцевого суду про забезпечення позову, які в подальшому постановою апеляційного суду були скасовані з відмовою в забезпеченні позову.
Тобто мало місце ухвалення судового рішення про відмову у забезпечені позову судом апеляційної інстанції за результатом скасування ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, а тому відповідна постанова підлягала касаційному перегляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Водночас об'єктом касаційного оскарження у справі № 922/987/16 є ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та постанова апеляційного господарського суду, якою вказану ухвалу суду залишено без змін.
Оскільки заявник касаційної скарги просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та постанову апеляційного господарського суду, якою вказану ухвалу суду залишено без змін, підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 922/987/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відсутні, а висновки щодо застосування норм права викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18 застосуванню у даній справі не підлягають.
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Зважаючи на викладене, судом не беруться до уваги доводи скаржника із посиланням статтю 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на вказане, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 922/987/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" б/н від 17.03.2020 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 922/987/16.
2. Копію касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
В. Г. Пєсков