Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/15/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
зав участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461)
про стягнення 566 240,51 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" боргу у сумі 566 240,51 грн, у тому числі пеня у сумі 288 065,40 грн; три проценти річних у сумі 58 920,22 грн; інфляційні втрати у сумі 219 254,89 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №2355/1617-ТЕ-32 від 08.09.2016 щодо своєчасної оплати природного газу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 січня 2020 року залишено позовну заяву Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копії, а саме: договору №2355/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 08.09.2016; додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 08.09.2016 №2355/1617-ТЕ-32 від 23.01.2017; додаткової угоди №2 до договору постачання природного газу від 08.09.2016 №2355/1617-ТЕ-32 від 31.03.2017; актів приймання - передачі природного газу: від 31.10.2016; від 30.11.2016; від 31.12.2016; від 31.01.2017; від 28.02.2017; від 31.03.2017; від 30.04.2017 та листа ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" за вих.№ДВ/09-401 від 29.09.2016.
15.01.2020 до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№912), до якої останній надав засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії документів, а саме: договору №2355/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 08.09.2016; додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 08.09.2016 №2355/1617-ТЕ-32 від 23.01.2017; додаткової угоди №2 до договору постачання природного газу від 08.09.2016 №2355/1617-ТЕ-32 від 31.03.2017; актів приймання - передачі природного газу: від 31.10.2016; від 30.11.2016; від 31.12.2016; від 31.01.2017; від 28.02.2017; від 31.03.2017; від 30.04.2017 та листа ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" за вих.№ДВ/09-401 від 29.09.2016.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/15/20. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "11" лютого 2020 р. о 10:30.
04.02.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. №2860. У поданому відзиві відповідач на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема зменшити розмір пені на 100%. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає про: 1) повне виконання умов договору, що укладений між сторонами, а саме сплата відповідачем на виконання вказаного договору грошових кошти у розмірі 6 661 321,79 грн, та відсутність суми основної заборгованості, що й не заперечується позивачем; 2) згідно умов п.6.3. договору сторони погодились, що грошова сума, яка надійшла від споживача (відповідача), погашає вимоги постачальника (позивача) у такій черговості: в першу чергу витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; в третю - основна сума заборгованості, тобто на думку відповідача позивач зараховував платежі відповідача весь час - як основні платежі, що вбачається з суті позовних вимог, що підтверджує факт низького ступеню збитковості для позивача; 3) намір відповідача добросовісно виконувати умови договору укладеного між сторонами свідчить й той факт, що 29.09.2016 на ім'я заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" було направлено листа про те, що попередній договір, який діяв у 2015 році, що укладений із позивачем був виконаний належним чином і переплата в розмірі 109 167,62 грн, яка залишилась за минулі періоди, на прохання відповідача була перенесена, як передоплата по договору №2355/1617-ТЕ-32 від 08.09.2017; 4) підприємство у період дії договору перебувало у збитковому фінансовому стані, що підтверджується Звітом та балансом про фінансові результати за 2017 рік, прострочення оплат почало відбуватися саме під час опалювального сезону 2016/2017, і існування постійної заборгованості від споживачів відповідача, оскільки підприємство відповідача це - стратегічний енергетичний комплекс Державного значення у Харківській області і теплова енергія, від ТЕЦ у вигляді гарячої мережної води забезпечує опалення споживачів сел. Есхар, підключених до системи централізованого теплопостачання, що загалом не менше ніж 700 абонентів житлового сектору, 15 організацій, в тому числі бюджетні організації, органи самоврядування, соціально важливі об'єкти селища Есхар: поліклініка, дитячий садок, школа, комунальний заклад: "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, будинок культури і бібліотека, а також - тепличний комбінат сел. Есхар, крім того ТЕЦ входить в систему забезпечення надійності енергопостачання насосного водопостачання м. Харкова (75% загального обсягу водопостачання міста), які заживлені від підстанції 110 кВ "Кочеток" та "Рогань", при виділенні станції на живлення енергорайону при технологічних порушеннях енергосистеми, що супроводжується зниженням частоти, то всі зусилля відповідача в цей період були направлені на забезпечення справедливого балансу між інтересами всіх і публічними інтересами в тому числі; 5) зазначив про судову практику викладену Верховним Судом у справі №924/709/17 від 08.05.2018 та у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №920/437/19, в яких зокрема зазначений такий висновок, що зменшення штрафних санкцій є правом суду, при вирішення даного питання суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей виняток випадковим, виходячи з інтересів сторін які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідком порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків; 6) оскільки пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, який повністю погашений відповідачем на момент звернення до суду, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тим більше позивач ще нараховує 3% річних та інфляційні, але лише з незначним порушенням строків по договору, позивач просить розмір пені зменшити на 100%.
10.02.2020 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх. №3339, в якій позивач зазначив, що поставив на виконання умов договору №2355/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 08.09.2016, укладеного між сторонами природний газ на загальну суму 6 661 321,79 грн. Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначив, що з боку відповідача мало місце прострочення оплати поставленого позивачем природного газу, у зв'язку із чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, проте вказані нарахування не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічний висновок викладений у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013. Також, позивач заперечував проти зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача зазначаючи про те, що випадок відповідача не є винятковим, та згідно консолідованого звіту про фінансовий стан позивача на кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість становила 58 988 тис. грн, має тенденцію до зростання - у 2016 році остання становила 49 209 тис. грн, торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8 137 тис. грн, відстрочені податкові зобов'язання складають 67 304 тис.грн, розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн, довгострокових - 14 736 тис. грн. Також позивач зазначив, що станом на 31.07.2019 сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ, ТЕЦ перед НАК "Нафтогаз України" складає близько 39,3 млрд грн, яка в порівнянні з минулим тижнем зменшилась на 23 млн. грн (0,1 %). Заборгованість регіональних газобутових підприємств складає близько 23,0 млрд. грн. Кредитні угоди на 500 млн. грн доларів США, забезпечені гарантіями Світового банку та державною гарантією, Нафтогаз підписав 30.12.2016. У межах зазначеного фінансування Нафтогаз протягом 2 років закупив близько 5 млрд. куб.м. газу з європейського напрямку, що мало велике значення для стабільного забезпечення газом українських споживачів.
В підготовчому засіданні 11.02.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.02.2020 про: прийняття відзиву на позовну заяву за вх.№2860 від 04.02.2020 та відповіді на відзив за вх.№3339 від 10.02.2020 до розгляду; про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про відкладення підготовчого засідання на 25.02.2020 о 12:00.
В підготовчому засіданні 25.02.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 28.01.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2020 о 14:30.
У судовому засіданні 11.03.2020 на стадії розгляду справи по суті без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.03.2020 про відкладення судового засідання до 31.03.2020 о 11:00.
Представник позивача у судове засідання 31.03.2020 не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте на адресу суду поштовим відділенням про вручення ухвали про повідомлення від 11.03.2020, яке направлене на адресу позивача його повноважному представнику 16.03.2020.
Представник відповідача у судове засідання 31.03.2020 не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте на адресу суду поштовим відділенням про вручення ухвали про повідомлення від 11.03.2020 направлене на адресу відповідача його повноважному представнику 18.03.2020.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи те, що сторони повідомлені про дату та час судового засідання на стадії розгляду справи по суті належним чином, суд вважає заможливе розглядати справу за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.09.2016 між ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ", як споживачем, укладено договір № 2355/1617-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3 628,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): у жовтні - 278,000; у листопаді - 619,000; у грудні - 700,000; ІV кв. 2016 р - 1 597,000; у січні - 729,000; у лютому - 649,000; у березні - 653,000; І кв. 2017 р - 2031,000.
Згідно з п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Умовами пункту 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони у п.8.3. договору погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості.
Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Сторонами вносились зміни до договору додатковими угодами № 1 від 23.01.2017; №2 від 31.03.2017;
Зокрема додатковою угодою №2 сторони додали пункт 2.1. до договору, зокрема додали місяць постачання позивачем відповідачу природного газу, а саме у квітні 2017 року позивач мав поставити відповідачу природний газ у розмірі 40,00 тис. куб. м. Також у пункті 8.2 договору змінено розмір пені: з 21% до 16,4 % річних.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 6 661 321,79 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- за зобов'язаннями жовтня 2016 року на суму 9 619,10 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2016 арк. справи № 31);
- за зобов'язаннями листопада 2016 року на суму 32 617,20 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2017 арк. справи № 32);
- за зобов'язаннями грудня 2016 року на суму 9 737,71 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2017 арк. справи № 33);
- за зобов'язаннями січня 2017 року на суму 35 985,67 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2017 арк. справи № 34);
- за зобов'язаннями лютого 2017 року на суму 2 512 295,35 грн (акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 арк. справи № 35);
- за зобов'язаннями березня 2017 року на суму 3 850 401,16 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 арк. справи № 36);
- за зобов'язаннями квітня 2017 року на суму 210 665,60 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2017 арк. справи № 37).
Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.
Проте відповідачем, всупереч умовам договору, не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на прострочені відповідачем платежі нараховані: пеня у сумі 288 065,40 грн; три проценти річних у сумі 58 920,22 грн; інфляційні втрати у сумі 219 254,89 грн.
Відповідач проти нарахування 3% річних та інфляційних не заперечує, проте просить суд зменшити розмір пені на 100%.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Також, суд звертає увагу, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін." (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".).
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 219 254,89 грн та 3% річних у розмірі 58 920,22 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 288 065,40 грн суд зазначає про наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.
Також в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 сторони зменшили розмір процентів пені до 16,4 %.
За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до пункту 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та пункту 8.2. договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 288 065,40 грн.
Судом здійснено перевірку правомірності та правильності нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, за допомогою системи "Ліга Закон" та суд дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 288 065,40 грн. є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення суми пені на 100%.
В обґрунтування клопотання заявник посилається на повне виконання умов договору, що укладений між сторонами, а саме відсутність заборгованості за поставлений позивачем природний газ; наявність між сторонами господарських відносин у формі укладання попереднього договору поставлення природного газу та виконання його належним чином; знаходження підприємства відповідача у збитковому фінансовому стані та виникнення заборгованості у опалювальному сезоні, та знаходження підприємства відповідача у збитковому фінансовому стані товариства, існування постійної заборгованості від споживачів відповідача, в тому числі населення, бюджетних організацій, органів самоврядування, соціально важливих об'єктів селища Есхар: поліклініка, дитячий садок, школа, комунальний заклад: "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, будинок культури і бібліотека, а також - тепличний комбінат сел. Есхар, що в свою чергу стало причиною прострочення платежів перед позивачем.
Відповідно до приписів частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ", є енергетичним комплексом, і теплова енергія, у вигляді гарячої мережної води, забезпечує опалення споживачів сел. Есхар, підключених до системи централізованого теплопостачання, враховуючи складну економічну ситуацію підприємства, суд визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені на 100% та зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача (288 065,40 грн.) на 50%, що дорівнює 144 032,70 грн.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 8 493,61 грн покласти на відповідача, оскільки у разі зменшення розміру пені, такий судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково у розмірі 422 207,81 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 144 032,70 грн; три проценти річних у сумі 58 920,22 грн та інфляційні втрати у сумі 219 254,89 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Врешті частині позовних вимог у розмірі 144 032,70 грн (пеня) - у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати по справі у розмірі 8 493,61 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 8493,61 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "07" квітня 2020 р.
Суддя І.О. Чистякова