06.04.2020 Справа № 920/144/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/144/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601),
до відповідача Сумського національного аграрного університету (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 160, м. Суми, 40021) в особі Маловисторопського фахового коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету (вул. Рибалка, буд. 1, с. Малий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, 42243),
про стягнення 14002 грн. 21 коп. заборгованості,
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 14002 грн. 21 коп. відповідно до договору постачання природного газу № 118/16-ТЕ-29 від 16.02.2016, у зв'язку з простроченням оплати поставленого природного газу, в тому числі 8582 грн 17 коп. пені, 1012 грн. 66 коп. 3% річних, 4407 грн. 38 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.2020 відкрите провадження у справі № 920/144/20, відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; зазначено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 6 ст. 252 ГПК України); наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.
10.03.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2210 від 10.03.2020), в якому зазначає, що оплата за лютий 2016 року була проведена 08.12.2016 виключно з вини позивача. В порушення умов п. 3.5. договору, позивач не повернув відповідачу підписаний акт приймання-передачі природного газу за лютий 2016 року, вказаний акт надійшов на адресу споживача тільки 05.12.2016. За відсутності підписаного акту відповідач об'єктивно не міг провести оплату за поставлений природний газ, з урахуванням рекомендацій щодо переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68.
Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У період з 19.03.2020 по 03.04.2020 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці (наказ № 06-28/18 від 10.03.2020).
Станом на 06.04.2020, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 118/16-ТЕ-29 від 16.02.2016, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 лютого 2016 року та діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за лютий-березень 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 52382 грн 14 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив отриманий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що оплата за лютий 2016 року була проведена 08.12.2016 виключно з вини позивача. В порушення умов п. 3.5. договору, позивач не повернув відповідачу підписаний акт приймання-передачі природного газу за лютий 2016 року, вказаний акт надійшов на адресу споживача тільки 05.12.2016. За відсутності підписаного акту відповідач об'єктивно не міг провести оплату за поставлений природний газ, з урахуванням рекомендацій щодо переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Порядок та умови передачі газу узгоджені сторонами у розділі 3 договору.
Відповідно до п. 3.4. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Згідно із п. 3.5. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов'язується надати Постачальнику:
- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/про транспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;
- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Разом з цим, порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами у розділі 6 договору.
За умовами п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з умовами п. 6.3.3. договору, за наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у лютому-березні 2016 року загальною вартістю 52382 грн 14 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.
З розрахунку позивача та довідки про операції за договором вбачається, що природний газ поставлений у лютому 2016 року оплачений частково в сумі 7001 грн. 44 коп. 06.05.2016 (оплата за призначенням платежу - за природний газ поставлений у березні 2016 року, що, з урахуванням п. 6.3.3. договору, зарахована позивачем в рахунок оплати природного газу, поставленого у лютому 2016 року), в сумі 38 379 грн. 26 коп. - 09.12.2016. Природний газ, поставлений у березні 2016 року оплачений повністю (7001 грн. 44 коп.) 09.12.2016.
Як вбачається з доданих відповідачем до відзиву доказів, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2016 року був направлений позивачу електронною поштою 11.03.2016 (підписаний та скріплений печаткою відповідача). Підписаний зі сторони позивача акт приймання-передачі природного газу за лютий 2016 року отриманий відповідачем 05.12.2016 (відмітка на акті вх. № 604 від 05.12.2016).
Разом з цим, дослідивши умови договору, судом встановлено, що пункт 6.1. договору, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну, а саме після підписання позивачем акту приймання-передачі природного газу чи після повернення позивачем на адресу відповідача підписаного ним примірника зазначеного акту.
Обов'язок відповідача здійснювати оплату за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу з остаточним розрахунком до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу не ставиться в залежність від дати оформлення сторонами відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 3.5 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання постачальником актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.
Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання актів.
Виходячи із показників комерційних вузлів обліку природного газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунку з позивачем.
Згідно з п. 3.4 договору, саме на відповідача покладено обов'язок надавати позивачу підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі природного газу, в яких відповідач самостійно зазначає фактичний обсяг використаного ним природного газу, його фактичну ціну та вартість.
Докази того, що на момент настання строку оплати газу відповідач заперечував проти його обсягів чи вартості (вказаних в актах приймання - передачі газу) в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про повернення йому підписаних актів.
Несвоєчасне повернення актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу статті 613 цього Кодексу, а тому наявність або відсутність вказаних актів не звільняє споживача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу у визначений договором строк.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 17.04.2018 по справі №918/1395/15.
На підставі викладеного, суд вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими, оскільки умови договору не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу з остаточним розрахунком до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, у залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу, який лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, і виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу (лічильників газу) відповідач мав достовірні дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на невиконання останнім обов'язку щодо повернення підписаних актів приймання-передачі газу, у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, природний газ поставлений у лютому 2016 року оплачений частково в сумі 7001 грн. 44 коп. - 06.05.2016 (оплата за призначенням платежу - за природний газ поставлений у березні 2016 року, що, з урахуванням п. 6.3.3. договору, зарахована позивачем в рахунок оплати природного газу, поставленого у лютому 2016 року); в сумі 38 379 грн. 26 коп. - 09.12.2016. Природний газ, поставлений у березні 2016 року оплачений повністю (7001 грн. 44 коп.) 09.12.2016.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нараховані пеня в загальній сумі 8582 грн. 17 коп., 3% річних в загальній сумі 1012 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 4407 грн 38 коп., виходячи з суми заборгованості за лютий-березень 2016 року, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат, що зараховані позивачем в рахунок оплати природного газу відповідно до п. 6.3.3. договору в порядку календарної черговості виникнення боргу.
Судом встановлено, що при нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано наступне.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, в тому числі, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 статті 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Вказаною нормою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 922/2685/18.
Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема розрахунку штрафних санкцій та довідки про операції за договором, судом встановлено, що відповідачем до 30.11.2016 частково погашено заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2016 року в сумі 7001 грн. 44 коп. (оплата - 06.05.2016).
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (за лютий 2016 року в сумі 7001 грн. 44 коп.) є неправомірними.
При цьому, правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у лютому-березні 2016 року, що не була погашена до набрання чинності, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.
З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8160 грн 56 коп., в тому числі 6976 грн. 43 коп. за період з 15.03.2016 по 14.09.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2016 року в сумі 38379 грн. 26 коп., 1184 грн. 13 коп. за період з 15.04.2016 по 14.10.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2016 року в розмірі 7001 грн. 44 коп.; 3% річних в загальній сумі 982 грн. 82 коп., в тому числі 846 грн. 23 коп. за період з 15.03.2016 по 08.12.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2016 року в сумі 38379 грн. 26 коп., 136 грн. 59 коп. за період з 15.04.2016 по 08.12.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2016 року в розмірі 7001 грн. 44 коп.; 4147 грн. 63 коп. інфляційних втрат, в тому числі 3727 грн 41 коп. за період з 01.04.2016 по 30.11.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2016 року в сумі 38379 грн. 26 коп., 420 грн 22 коп. за період з 01.05.2016 по 30.11.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2016 року в розмірі 7001 грн. 44 коп.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 421 грн 61 коп., 29 грн. 84 коп. 3 % річних, 259 грн. 75 коп. інфляційних втрат, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 160, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 04718013) в особі Маловисторопського фахового коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету (вул. Рибалка, буд. 1, с. Малий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, 42243, код ЄДРПОУ ВП: 26378248) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 8160 грн 56 коп. пені, 982 грн. 82 коп. 3% річних, 4147 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 1995 грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 07.04.2020.
Суддя Є.А. Жерьобкіна