ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
07 квітня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/967/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Андрушівське»
до Приватного підприємства «Хімтранзит Херсон 06»
про стягнення 576 780,36 грн,
за участі:
секретаря судового засідання - Бєлової О.С.,
представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Дії та аргументи Позивача
11.11.2019 Акціонерне товариство «Андрушівське» звернулося з позовом до Приватного підприємства «Хімтранзит Херсон 06» про стягнення 576 780,36 грн, з яких: 570 528 грн основної заборгованості, 5 314,51 грн пені, 937,85 грн відсотків за користування коштами, які ґрунтуються на невиконанні умов договору № 17/10-01 від 17.10.2019.
У якості обґрунтування власної позиції, Позивач вказав, що:
- на підставі договору поставки № 17/10-1 від 17.10.2019 поставив Відповідачу товар на загальну суму 570 528 грн за видатковими накладними № 028 від 17.10.2019 та № 029 від 17.10.2019
- Відповідач вартість отриманого товару не сплатив,
- через несвоєчасну сплату заборгованості Відповідач повинен сплатити 5 314,51 грн пені та 937,85 грн відсотків за користування коштами,
- зустрічні зобов'язання перед Відповідачем у нього відсутні, оскільки будь-якого договору позики він не укладав, а тому наявна переуступка права вимоги за договором № 1 від 29.10.2019 не могла відбутися,
- Відповідач неправомірно посилається на факт отримання Позивачем позики відповідно до додатку № 1 від 01.11.2017 до договору позики від 01.11.2017, оскільки порядок зарахування грошових коштів на користь юридичної особи передбачає проведення такої операції через касу підприємства, яке у даному випадку відсутнє, у зв'язку з чим Відповідачем не доведено отримання коштів у якості позики,
- з додатку № 1 до договору позики взагалі неможливо встановити ким кошти передавалися та ким вони отримувалися,
- Відповідачем не надано доказів направлення заяви про зарахування зустрічних вимог, оскільки ним надано лише опис вкладення без вказівки про номер поштового відправлення, а крім того ним така заява не отримана.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав, вказавши, що:
- у відповідності до заяви про зарахування зустрічних вимог на суму 570 528 грн ним виконане власне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим сума основної заборгованості погашена станом на час розгляду справи в суді,
- підтвердженням правомірності проведеного заліку є договір позики від 01.11.2017 та договір про відступлення права вимоги № 1 від 29.10.2019, за змістом яких Позивач отримав у якості позики 1 009 000 грн, але повернув лише її частину, у зв'язку з чим заборгованість складає 865 416 грн.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 18.11.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження та сторонам установлені строки для подачі процесуальних заяв.
Підготовче провадження проведене у судових засіданнях, які відбулися 17.12.2019, 18.02.2020 та 10.03.2020. При цьому ухвалою від 18.02.2020 суд повернувся до розгляду справи у підготовчому провадженні у зв'язку з наданням доказів зарахування Відповідачем зустрічних вимог та необхідності надання Позивачу можливості висловити власну позицію щодо цього.
Під час підготовчого провадження судом розглянута заява Позивача про забезпечення позову та у її задоволені відмовлено ухвалою від 17.12.2019.
Розгляд справи по суті проведений у судовому засіданні 07.04.2020. При цьому судом відхилене клопотання Позивача про відкладення судового розгляду через наявність карантинних заходів, виходячи з наступного.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020.
Зокрема, за змістом статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Положеннями статті 32 цього ж Закону зазначено, що обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
На території України та безпосередньо у м. Херсоні введені заходи для протидії поширенню коронавірусу, а саме обмежно роботу установ, організацій та транспорту загального користування.
Отже, на даний час дійсно введені обмежувальні заходи, які впливають на здійснення роботи усіх установ та організацій.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за частиною 1 статті 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.
Таким чином, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов'язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених частиною 3 статті 2 ГПК України.
Разом з тим, дотримання строків судочинства не є самоціллю судового розгляду, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні, а тому у випадку мотивованої неможливості прийняття участі у судовому розгляді суд не зможе досягти вказаного завдання та забезпечити дотримання принципів судочинства.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За частиною 1 статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я.
Отже, у випадку наявності введеного карантину обов'язком суду є здійснення судочинства, з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров'я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.
У даному випадку в Господарському суді Херсонської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину, а тому неявка представника Позивача не є поважною, оскільки наявність введеного карантину не означає, що сам по собі цей факт є підставою для неприбуття у судове засідання, так як для такого неприбуття потребується надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню явку у судове засідання.
Зокрема, представником Відповідача не надано доказів відсутності можливості у прибутті до м. Херсона через введені обмежувальні заходи, а тому причина неявки не є поважною.
Суд вважає за необхідне також зазначати, що безперервність судочинства у даній справі, яка за своїм предметом є значимою для її учасників, необхідна для дотримання балансу між правом сторін на справедливий суд та застосування принципу пропорційності судочинства.
Стосовно неявки представника Відповідача суд зазначає, що він у засідання не з'явився та причини неявки суду не повідомив, а тому розгляд справи проведений без його участі.
Зокрема, ухвала суду від 10.03.2020 про призначення судового розгляду направлена на адресу Відповідача, проте згідно з відстеженням поштового відправлення воно не було вручено та повернуте у зворотньому напрямку, а тому судом фактично вжиті належні заходи для повідомлення Відповідача про судовий розгляд. Крім цього суд зазначає, що відповідно до протоколу судового засідання від 10.03.2020 представник Відповідача адвокат Долгополов О.В. був присутнім у судовому засіданні, на якому проголошувалася ухвала про закінчення підготовчого провадження та визначалася дата розгляду справи по суті.
Установлені судом обставини
Стосовно договірних відносин поставки
17.10.2019 між Акціонерним товариством «Андрушівське», виступаючим у якості Постачальника, та Приватним підприємством «Хімтранзит Херсон 06», як Покупцем, укладений договір поставки зернових культур № 17/10-1.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:
- «Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим догворром, поставляти у період 2019 року зернові культури …, а Покупець зобов'язується … прийняти й оплатити таку продукцію» (пункт 1.1.),
- «Ціна на продукцію … встановлюється у додаткових угодах …» (пункт 2.2.),
- «Оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника» (пункт 5.1.),
- «Оплата за поставлений товар здійснюється протягом двох банківських днів з моменту отримання товару, а саме: - 80 % за умови виконання п. 4.2. та п. 4.3. цього договору; 20 % за умови надання всіх документів, передбачених п. 4.7., п. 4.8. цього договору» (пункт 5.2.),
- «За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення» (пункт 7.6.).
На виконання умов договору Позивач за видатковими накладними № 028 від 17.10.2019 на суму 278 040 грн та № 029 від 17.10.2019 на суму 292 488 грн поставив Відповідачу сою у кількості 67,92 т на загальну суму 570 528 грн.
За обліковими даними Позивача, які не спростовані при розгляді справи, Відповідачем вартість отриманої продукції не сплачена.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо поставки товару, його вартість, а також несплачену суми вартості товару.
Через невиконання умов договору Позивачем нараховані Відповідачу 5 314,51 грн пені за період з 18.10.2019 по 06.11.2019 та 937,85 грн річних за період з 18.10.2019 по 06.11.2019.
Стосовно заяви про залік зустрічних вимог
01.11.2017 між Приватним акціонерним товариством «Андрушівське», як Позичальником, в особі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як Позикодавцями, укладений договір позики грошових коштів. В договорі наявні підписи від імені вказаних осіб.
Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору є наступні:
- «За цим договором Позикодавці передають Позичальнику позику в розмірі 1 009 000 грн готівкою, а Позичальник зобов'язується повернути … суму позики в обумовлений … договором термін» (пункт 1.1.),
- «Виплата та отримання коштів фіксується в додатку до … договору …» (пункт 1.3.),
- «… Моментом передачі вважається момент надходження грошових коштів в касу Позичальника. За фактом отримання грошових коштів від Позикодавця сторони підписують двосторонній акт …» (пункт 2.2.),
- «Повернення Позичальником … суми позики повинно бути здійснено не пізніше 1 листопада 2018 року, або частково згідно додатку …» (пункт 2.2.).
01.11.2017 між вказаними особами укладений додаток № 1 до договору позики, з якого слідує, що 01.11.2017 видано 1 009 000 грн, 17.11.2017 отримано 65 000 грн та 80 000 грн, а всього на 21.11.2017 залишок складає 865 416 грн. В додатку наявні підписи від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1
29.10.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як Первісними кредиторами, та Приватним підприємством «Хімтранзит Херсон 06», як Новим кредитором, укладений договір № 1 про відступлення права вимоги.
Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору є наступні:
- «Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором позики б/н від 01.11.2017, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за основним договором» (пункт 1.1.),
- «за передане право вимоги до боржника за основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 480 000 грн» (пункт 2.1.).
Як слідує з додатку № 1 від 29.10.2019 до договору про відступлення права вимоги Відповідач отримав оригінали документів, а також право вимоги 1 296 000 грн, а саме суми основного зобов'язання та штрафу у сумі 432 000 грн.
Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги без номера і дати Відповідач адресував Позивачу повідомлення про укладення договору про переуступку права вимоги за договором позики та зажадав сплати 1 296 000 грн.
Згідно до заяви про зарахування зустрічних вимог без номера і дати Відповідач адресував Позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами поставки № 17/10-1 від 17.10.2019 та договором позики від 01.11.2017 на суму 570 528 грн.
З наданого Відповідачем у якості доказу направлення вказаних повідомлення та заяви опису вкладення слідує, що відповідні документи направлені на адресу Позивача 17.02.2020.
Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства
Щодо поставки продукції
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1); «Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).
У даному випадку Відповідач не сплатив 570 528 грн вартості товару станом на час звернення Позивача з позовом до суду, у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Суд також констатує, що Позивачем помилково визначено дату, з якої розпочинається відлік невиконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання. Зокрема, у відповідних розрахунках нарахованих сум матеріальної відповідальності ним вказано, що такою датою є 18.10.2019.
Проте, у відповідності до умов пункту 5.2. договору оплата товару повинна була здійснюватися протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару.
У даному випадку товар поставлений 17.10.2019, а тому остаточною датою сплати вартості товару є 21.10.2019, оскільки такими банківськими днями є 18.10.2019 (п'ятниця) та 21.10.2019 (понеділок), у зв'язку з чим у відповідності до частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після настання відповідної календарної дати, тобто з 22.10.2019.
Щодо заяви про залік зустрічних вимог
Згідно з положеннями абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, у відповідності до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав; зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Надаючи оцінку наявності зустрічності грошових вимог, а також доведеності направлення відповідної заяви Позивачу, суд зазначає, що законодавчими положеннями не встановлено порядку та способу направлення заяви про залік зустрічних вимог контрагенту, а тому у такому випадку підлягають застосуванню загальні правила доведеності обставин та фактів за процесуальним законодавством.
Зокрема, за змістом частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому Відповідач повинен довести не тільки направлення заяви про залік, але й отримання її Позивачем.
У даному випадку Відповідачем не надано доказів безпосереднього направлення заяви Позивачу, оскільки наданий суду опис вкладення не містить номеру поштової накладної, наявність якої необхідна для встановлення обставин безпосередньої відправки поштової кореспонденції та за допомогою якої можливе відстеження здійсненої відправки. Крім того, Відповідачем не надано доказів отримання Позивачем цієї заяви.
Отже суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено направлення Позивачу та отримання ним заяви про залік зустрічних вимог.
Поряд з цим, стосовно надання позики Позивачу суд зазначає, що зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань, які виникли між його учасниками, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір позики.
Так, у відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів; договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
За частиною 1 статті 1051 позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.
Як зазначено судом відповідно до пункту 2.2. договору позики сторонами визначений момент передачі суми позики, яким є «момент надходження грошових коштів в касу позичальника».
Проте, у якості підтвердження надання коштів у якості позики Відповідачем наданий лише додаток № 1 до договору позики, а безпосередньо доказів надходження коштів до каси Позивача не надано.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
У свою чергу, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) станом на час укладення договору позики регулювався положеннями постанови Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Так, за змістом Положення:
- підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України «пункт 2.1.),
- підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків; підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2.),
- уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів; суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (пункт 2.6.),
- касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (пункт 3.1.),
- прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості (пункт 3.11),
- з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній; зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється (пункт 4.1.),
- усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (пункт 4.2.).
Таким чином, належним та допустимим доказом, який би свідчив про отримання Позивачем грошових коштів від позичальників, є первинний бухгалтерський документ - прибутковий касовий ордер, корінець (квитанція) якого видається особі, яка передала готівкові кошти.
Отже, Відповідачем не доведено, що сума позики була отримана Позивачем від позичальників через касу підприємства, оскільки не надано відповідного бухгалтерського документу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлена можливість заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою за наслідками передання ним своїх права за правочином (відступлення права вимоги).
Водночас за частиною 1 статті 518 того ж Кодексу боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Названі правові положення вказують на можливість переходу права лише існуючої вимоги кредитора до боржника, а тому, з урахуванням недоведеності Відповідачем передачі грошових коштів у позику Позивачу, суд констатує про недоведеність переходу права вимоги за відповідним договором.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що зобов'язання Відповідача за договором поставки не припинилося за наслідками заяви про залік зустрічних вимог.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 5 314,51 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
У свою чергу, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В частині 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання».
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Так, у пункті 7.6. договору сторони встановили можливість застосування пені у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до розрахунку пені, як зазначено вище, Позивачем вона обрахована виходячи від суми заборгованості 570 528 грн за період з 18.10.2019 по 06.11.2019, але оскільки судом дата початку розрахунку визначена інша, а саме з 22.10.2019, а також Позивачем помилково взято за цей період облікову ставку 17 %, оскільки вона складала у період з 22.10.2019 по 24.10.2019 16,5 %, а в період з 25.10.2019 по 06.11.2019 - 15,5 %, правильним розрахунком пені (за формулою: пеня = (заборгованість) х (кількість прострочених днів) х (ставка НБУ) : 365, є наступний: 1) 570 528 грн х 3 дні (період з 22.10.2019 по 24.10.2019) х 16,5 % : 365 = 773,73 грн; 2) 570 528 грн х 13 днів (період з 25.10.2019 по 06.11.2019) х 15,5 % : 365 = 3 149,63 грн; а всього за весь період пеня складає 3 923,36 грн.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 937,85 грн річних, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України: «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
За правовою природою сплата річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку річних, як зазначено вище, Позивачем вони обраховані виходячи від суми заборгованості 570528 грн за період з 18.10.2019 по 06.11.2019, але оскільки судом дата початку розрахунку визначена інша, а саме з 22.10.2019, правильним розрахунком річних (за формулою: річні = (заборгованість) х 10 х (кількість прострочених днів) : 365 : 100) є наступний: 570 528 грн х 16 днів х 3 % : 365 = 750,28 грн.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 750,28 грн річних.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 570 528 грн основної заборгованості, 3 923,36 грн пені та 750,28 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цій частині. Натомість позовні вимоги щодо стягнення 1 391,15 грн пені та 187,57 грн річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є фактичні витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до квитанції від 06.11.2019 у сумі 8 651,71 грн, які згідно із приписами статті 129 ГПК України підлягає стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 8 648,30 грн, що складає 99,73 % (обрахованих виходячи з частки задоволених вимог по відношенню до заявлених).
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Хімтранзит Херсон 06» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 28; ідентифікаційний код 34458155) на користь Акціонерного товариства «Андрушівське» (13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Радгоспна, буд. 11, ідентифікаційний код 00385738) - 570 528 грн основної заборгованості, 3 923,36 грн пені, 750,28 грн річних та 8 648,30 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене - 07.04.2020
Суддя М.К. Закурін