36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.04.2020 Справа № 18/1732/11
Суддя Мацко О.С. при секретарі судового засідання Дяченко Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу особи, уповноваженої діяти в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" (вх. №63 від 10.12.2019р.) на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Братчун О. О. при виконанні рішення у справі
за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , м.Кременчук
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка», м.Кременчук
про стягнення грошової компенсації вартості часток у майні товариства, з урахуванням інфляції, в розмірі 663 024 грн.
Представники сторін та ВДВС у засідання не з"явилися
Особою, уповноваженою діяти в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" подано скаргу (вх. №63 від 10.12.2019р.) на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Братчун О. О. при виконанні рішення у даній справі. Ухвалою від 12.12.2019р. суддя Киричук О.А., у провадженні якого перебуває справа, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги, встановленого статтею 341 ГПК України та повернув скаргу без розгляду. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. апеляційну скаргу боржника задоволено, ухвалу від 12.12.2019р. скасовано, справу скеровано для розгляду до суду першої інстанції. При цьому Східний апеляційний господарський суд вказав, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; суд не забезпечив повного і всебічного дослідження всіх фактичних обставин, не розглянувши скаргу по суті та необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги на незаконні дії та бездіяльність головного державного виконавця.
Після задоволення самовідводу судді Киричука О.А. скаргу передано на розгляд судді Мацко О.С. Ухвалами від 25.03.2020р. суд поновив пропущений строк на звернення зі скаргою, прийняв скаргу до провадження та призначив її розгляд у засіданні 02.04.2020р. Щодо клопотання про звільнення ТОВ «Фірма «Берізка» від сплати судового збору за подання скарги (п.2 прохальної частини скарги), суд зазначає, що згідно положень чинного законодавства скарга не підлягає оплаті судовим збором.
У судове засідання представники не з"явилися, що не перешкоджає розгляду скарги по суті. На адресу суду надійшли:
- пояснення від уповноважених осіб ТОВ "Фірма "Берізка" Кислянської А.П. та Олефіра П.П. , у яких викладено позицію стосовно незаконності ухвали судді Киричука О.А. від 12.12.2019р. та прохання задовольнити скаргу;
- відзив на скаргу від Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці з проханням у задоволенні скарги відмовити;
- клопотання від Автозаводського ВДВС про розгляд скарги без участі державного виконавця (яке підлягає задоволенню судом) та повідомлення про знищення матеріалів виконавчого провадження за закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, що підтверджено Актом знищення виконавчих проваджень від 15.02.2018р.
Судом встановлено, що оригінал скарги від 05.12.2019р. з додатками, з якою скаржник звертався до суду, знаходиться у матеріалах справи ( арк.справи 38-42, том 16 "Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019р.").
Скарга обгрунтована тим, що головний державний виконавець Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О. при здійсненні виконавчих проваджень №30523026 та №32054004, об"єднаних у зведене вп №32189927, на виконання наказів господарського суду Полтавської області від 18.08.2012р. у справі №18/1732/11 навмисно виконала рішення у незаконний спосіб, порушила майнові права ТОВ «Берізка» шляхом незаконного позбавлення товариства права на все нерухоме майно з початковою вартістю 699 000,00 грн. та все рухоме майно, в т.ч. на основне друкарське обладнання - 16 одиниць з початковою вартістю 854 200,00 грн. та іншого майна, вартість якого товариством оцінюється у 250 000,00 грн; порушила конституційне немайнове право учасників товариства, які залишилися після виходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рівність перед законом шляхом передачі стягувачам майна в натуральній формі (нерухомого майна, виробничих, побутових та офісних приміщень по АДРЕСА_1 ) без згоди товариства в порушення ст.54 Закону України «Про господарські товариства» та ст.24 Конституції України.
На думку скажника, вказані ним обставини незаконної бездіяльності державного виконавця підтверджуються фактами, встановленими у рішенні від 14.11.2011р. у даній справі; ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.09.2012р.; ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.01.2015р. ; фінансовими звітами ТОВ «Фірма «Берізка» за 1-й та 2-й квартал 2012р. та податковими деклараціями за 2013-й рік, з яких вбачається наявність у товариства грошових коштів та підтверджується той факт, що державний виконавець саме через навмисну бездіяльність не виконала рішення суду шляхом стягнення грошових коштів та накладала арешт на кошти не з метою задоволення вимог стягувачів, а з метою імітації діяльності та маскування бездіяльності; Актом передачі приміщень стягувачам від 06.02.2015р.; Інформацією з державного реєстру, з якого вбачається, що право власності на приміщення типографії на АДРЕСА_1 набуло ПАТ «Укртатнафта» за договором купівлі-продажу (вказаним, зокрема, підтверджується, що державний виконавець за 3 роки і 2 міс.не реалізувала нерухоме майно, а стягувачі відчужили його на третій день після отримання у власність). Про імітацію протягом 2012-2014 років виконавчих дій щодо списання коштів свідчить також платіжна вимога №495 від 04.10.2012р., якою підтверджується обставини щодо того, що у 2012р. державному виконавцю було відомо про наявність у фірми «Берізка» розрахункового рахунку у банку «Фінанси та Кредит» та постанова державного виконаця від 13.03.2013р. про звернення стягнення на кошти на даному рахунку. На думку скаржника, імітація здійснення виконавчих дій щодо реалізації рухомого майна для маскування бздіяльності підтверджується тим, що приватним виконавцем Скрипник В.Л. рухоме майно (основне друкарське обладнання) було реалізовано за 4 місяці після проведення опису та арешту, в той час як Братчун О.О. не змогла реалізувати його за 5 років.
Також скаржник аналізує ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.01.2015р., якою було змінено спосіб виконання рішення суду з грошової форми на майнову, та стверджує, що матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що протягом всього часу проведення виконавчих дій державний виконавець навмисно:
- не списувала грошові кошти на користь стягувачів, на які було накладено арешт;
- надала можливість директору ТОВ «Фірма «Берізка» безперешкодно вчиняти незаконні дії з коштами, які перебували під арештом, якими він довів фірму до стійкої фінансової неспроможності; штучно створив підстави, передбачені законом, для звернення стягнення на рухоме майно, якими скористалася державний виконавець для маскування бездіяльності та привласнення майна.
Ухвала від 29.01.2015р. про зміну способу виконання рішення суду, за твердженням скаржника, грунтується на обставинах, що не відповідають дійсності , в т.ч. й стосовно неможливості виконати рішення суду та передачі майна на відповідальне зберігання, тож винесена під впливом обману суду державним виконавцем з метою застосування ухвали для маскування навмисної бездіяльності та визначення та застосування незаконного способу виконання рішення суду.
В подальшому, як стверджує скаржник, на підставі ухвали суду, прийнятої внаслідок обману, Актом від 06.02.2015р. державний виконавець зафіксував передачу стягувачам всього нерухомого майна, належного фірмі «Берізка» на праві приватної власності, у спільну сумісну власність стягувачам, незважаючи на те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів надання згоди товариством на передачу учасмникам, що вибули, майна у натуральній формі, що суперечить статті 54 Закону України «Про господарські товариства», якою імперативно встановлено, що передача майна у натуральній формі учаснику, що вибув, може здійснюватися виключно за згодою товариства.
Крім того, скаржник просить суд врахувати, що незаконність акту передачі стягувачем приміщень від 06.02.2015р. та постанови від 06.02.2015р полягає в тому, що їх вартість встановлена на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність 13.11.2014р., збільшена на суму коштів 59 296,3 грн., належних ТОВ «Фірма «Берізка», які через бездіяльність державного виконавця Братчун О.О. до цього часу знаходяться у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного вище, у скарзі на дії державного виконавця, що розглядається, скаржник просить суд:
- Визнати рішення господарського суду Полтавської області таким, що виконано у незаконний спосіб через навмисну бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Братчун 0.0. по виконанню рішення у спосіб та порядку, встановлених виконавчими документами;
- Ухвалу від 29.01.2015 року господарського суду Полтавської області визнати такою, що постановлена під впливом обману суду головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О., яка не підлягає виконанню;
- Скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам;
- Визнати звіт від 13.05.2014 року про оцінку приміщень по АДРЕСА_1 таким, що втратив чинність 13.11.2014 року;
- Зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ в Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складений головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О.
Для вирішення вимог за скаргою, суд дослідив хід виконавчого провадження за матеріалами, наявними у справі (копії матеріалів виконавчого провадження надавалися суду під час розгляду попередньої скарги ТОВ "Берізка" за вх.№8583 від 11.07.2016р., арк.справи 19, том 11-14 справи, також судом досліджуються додані скаржником до скарги матеріали та судові рішення, постановлені у межах даної справи), та встановив наступне:
На виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011р., (набрало законної сили 31.10.2011р.) про стягнення з ТОВ «Фірми «Берізка» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 331 512,00 грн. грошової компенсації вартості частки у майні товариства, по 3 315, 12 грн. вират по сплаті держмита та по 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видано накази.
27.12.2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження у справі про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області про стягнення грошової компенсації на користь стягувача ОСОБА_1 , 06.04.2012р. відкрито виконавче провадження по стгненню боргу на користь ОСОБА_2 13.04.2012 року винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень в одне зведене виконавче провадження.
24.02.2011 року складено акт опису та арешту майна, яким описано та накладено арешт на: автомобіль ВАЗ 21113, ДНЗ НОМЕР_1 та складено акт опису та арешту майна, яким описано та накладено арешт на виробниче обладнання ТОВ "Фірма "Берізка" в кількості 5 одиниць. 10.04.2012 складено акт опису та арешту майна боржника, яким описано та накладено арешт на типографію по АДРЕСА_1 10.04.2012 складено акт опису та арешту майна боржника, яким описано та накладено арешт на виробниче обладнання ТОВ "Фірма "Берізка" в кількості 11 штук.
27.03.2012 на адресу відділу надійшов лист директора ТОВ "Фірма "Берізка", відповідно до якого в процесі виготовлення друкарської продукції не задіяне певне обладнання (печатна машина ROMAYOR 314, зн 31454751; паперорізальна машина БР-72, інв.. № 46948; паперорізальна машина ЛР, інв.. № 15; станок SUPER MODEL '"T" THERMO-O-TYPE, серійний № 792 DC; проволоко-швейний станок ЗБПШО, № 1771; станок ПС -A3, заводський № 2137).
15.04.2013 згідно договору № 22/075/1 З/А визначено торгівельну організацію для проведення реалізації арештованого майна ТОВ "Фірма "Берізка" (автомобіль ВАЗ 21113, ДНЗ 05290СН), а саме - ПП СП "Юстиція".
09.07.2013 згідно протоколу про проведення аукціону №22/075/13/А-4 ПФ ПП СП "Юстиція" автомобіль ВАЗ 21113, ДНЗ 05290СН продано.
27.08.2013 згідно повідомлення ПФ ПП СП "Юстиція" виробниче обладнання ТОВ "Фірма "Берізка" знято з продажу на аукціоні в зв"язку з відсутністю купівельного попиту. Стягувачі не виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно ( лист від 18.02.2014).
24.04.2013 складено акт опису та арешту майна боржника, яким описано та накладено арешт на типографію по АДРЕСА_1.
26.05.2014 на адресу відділу надійшов звіт про оцінку майна, згідно якого вартість приміщення типографії, що належить ТОВ "Фірма "Берізка" становить 699 000 грн. без ПДВ та 838 800 грн. з ПДВ . Звіт виконано ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" на замовлення Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ (арк.91-134, том 14).
15.07.2014 до УДВС ГУЮ у Полтавській області направлено пакет документів для проведення тендеру щодо визначення торгівельної організації для реалізації типографії за адресою: АДРЕСА_1.
Реалізація нерухомого майна відбувалася відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шлхом проведення електронних торгів, затв.Наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014р. №656/5. У зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів 06.10.2014р., 14.11.2015р., 24.12.2014р. електронні торги з реалізації типографії не відбулися, про що системою формувалися відповідні протоколи (арк.справи 135-156, том 14).
29.12.2014р. стягувачам направлено лист, в якому було запропоновано залишити не реалізоване майно, а саме нежитлове приміщення типографії, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» (тут та далі - в редакції на час виникнення та існування правовідносин, вчинення виконавчих дій) (а.с.157-158, том 14).
14.01.2015 надішли заяви стягувачів, відповідно до яких вони надали згоду на прийняття нежитлового приміщення, а саме: типографії ТОВ "Фірма "Берізка" (АДРЕСА_1) в рахунок погашення боргу. Також в спільній заяві стягувачі погодились внести разом різницю між сумою боргу та початковою вартістю майна і прийняти майно у спільну сумісну власність (а.с.159-163, том 14). В подальшому стягувачами було перераховано на депозитний рахунок відділу різницю у сумі 75 232, 34 грн. між початковою вартістю майна та сумою коштів, що підлягає стягненню.
У січні 2015 року заявник державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції звернувся до господарського суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 січня 2015 року заяву задоволено, змінено визначений рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року по справі № 18/1732/11 спосіб виконання та звернено стягнення на майно для задоволення вимог про стягнення грошових сум, передавши в рахунок погашення боргу стягувачам у спільну сумісну власність вбудовано-прибудованого приміщення типографії на 1-му та 3-му поверхах адміністративно-інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка", АДРЕСА_1 (ухвала -http://reyestr.court.gov.ua/Review/42514259).
З урахуванням даної ухвали, постановою Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ №32189927 від 06.02.2015р., вбудовано-прибудоване приміщення типографії, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належит ТОВ «Фірма «Берізка» на підставі свідоцтва про право власності №55 від 17.04.2001р. передано стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність в рахунок погашення заборгованості за вартістю, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію; про передачу майна стягувачам в рахунок погашення боргу складено Акт від 06.02.2015р., затверджений в.о.начальника Автозаводського ВДВС МУЮ Шамало Ю.В. (копія постанови - арк.190-193, копія акту - 195-199, том 14).
09.02.2015р. винесено постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.8 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».
Висновки суду за результатами вимог, викладених у скарзі:
Стосовно вимог скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам та зобов'язання начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ в Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складений головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О., суд зазначає наступне:
З матеріалів справи вбачається, що боржником вже оскаржувалися дії державного виконавця (скарга від 15.06.2016р., вхід.№560 від 21.06.2016р., том 11 справи). Так, судом розглядалася вимога про визнання незаконними, зокрема, акту головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Ухвалою від 09.08.2016р.. яка набрала законної сили, скаргу відхилено (ухвала - http://reyestr.court.gov.ua/Review/59725285). Підставою скарги було те, що ухвала від 29.01.2015р. про зміну способу виконання рішення та зверення стягнення на майно для задоволення вимог про стягнення грошових коштів, була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р, в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення було відмовлено. Проте, судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця було встановлено, що вказана постанова ХАГС, на яку посилався скаржник, була скасована постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2016р. з залишенням без змін ухвали суду першої інстанції, що у сукупності з іншими обставинами, встановленими судом, стало підставою для відхилення скарги.
У даній скарзі, яка наразі розглядається судом, боржник просить суд скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам та зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ в Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складений головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. та зазначає і інші підстави у обгрунтування її незаконності. Зокрема, вказує на те, що вартість приміщень встановлена на підставі звіту про оцінку майна від 13.05.2014р., виготовленого ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», який втратив чинність 13.11.2014р. та збільшена на суму коштів у розмірі 59 296,3 грн., належних ТОВ «Фірма «Берізка», які через бездіяльність державного виконавця Братчун О.О. до цього часу знаходяться у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також скаржник наполягає на тому, що передачею всієї нерухомості стягувачам без згоди товариства державний виконавець позбавила учасників, які залишилися, права на частину нерухомого майна, тобто, порушила конституційне право учасників товариства, які залишилися, на рівність перед законом; порушила вимоги ст.54 Закону України «Про господарські товариства», адже згоди на передачу нерухомого майна колишнім учасникам овариства фірма «Берізка» не надавала. Також скаржник переконаний, що цілком можливо було виконати рішення у спосіб, встановлений у ньому - стягнення грошових коштів, проте воно не було виконано державним виконавцем внаслідок протиправної бездіяльності, імітації діяльності та маскування бездіяльності (детальніше доводи скаржника про це викладені у описовій частині ухвали). Аналогічні твердження викладені і у письмових поясненнях від 29.03.2020р.
Суд звертається до Постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. у даній справі, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.01.2015р., на яку спирався державний виконавець при вчиненні оскаржуваних у цій частині скарги дій (постанова - http://reyestr.court.gov.ua/Review/58955205). Даною ухвалою було змінено спосіб виконання рішення у даній справі від 18.08.2011р. шляхом передачі у спільну сумісну власність стягувачам вбудовано-прибудованого приміщення типографії на 1-му та 3-му поверхах адміністративно-інженерного корпусу виробничо-дослідного центру за адресою: АДРЕСА_1 , що належит боржнику. Ухвала була мотивована посиланнями на неможливість виконання рішення суду у встановлений у наказах господарського суду Полтавської області від 14.11.2011р. №18\1732\11 спосіб, що є підставою для зміни способу виконання рішення суду. При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що встановивши, що Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ було здійснено всі передбачені законом дії для виконаня рішення Господарського суду Полтавської області від 18.08.2011р у справі №18\1732\11 у встановлений у рішенні спосіб та врахувавши положення ч.5 ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України щодо обов'язковості виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про зміну виконання рішення суду шляхом зміни грошової форми на майнову.
Наведеним спростовуються доводи скаржника стосовно необхідності виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості, оскільки вони фактично зводяться до вимоги переглянути ухвалу від 29.01.2015р. у позапроцесуальний спосіб.
Реалізація майна, на яке звернено стягнення, регулювалася на час виникнення спірних правовідносин ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV (зі змінами). Згідно приписів вказаного Закону, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій
статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як
на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення,
виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю
нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій,
задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова
та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч.9 ст.62 Закону).
Як уже зазначалося вище, на підставі ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» постановою Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ №32189927 від 06.02.2015р. нерухоме майно передано стягувачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність в рахунок погашення заборгованості за вартістю, що дорівнює початковій вартості майна за якою воно передавалося на реалізацію, про що складено Акт №32189927 від 06.02.2015р. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затверджений в.о. начальника Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Ю.В.Шамало 06.02.2015р. Доказів того, що державним виконавцем порушено приведені вище приписи ст.62 Закону, скаржником не надано.
Що стосується доводів скаржника про те, що державним виконавцем при передачі майна стягувачам неправомірно використано інформацію про вартість нерухомого майна, яка містилася у звіті від 13.05.2014 року про оцінку приміщень по АДРЕСА_1 (оскільки станом на 06.02.2015р. звіт втратив чинність), вони відхиляються судом як неправомірні з наступних підстав. Так, дійсно, ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
При цьому ч.9 ст.62 Закону передбачала, що майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, вперше нерухоме майно передавалося на реалізацію 06.10.2014р., коли звіт про оцінку майна був ще чинним, проте торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що системою сформовано протокол №5604 від 06.10.2014р.; тож з урахуванням наведених приписів ч.9 ст.62 Закону відсутні підстави стверджувати про порушення законодавства державним виконавцем при визначенні вартості нерухомого майна, яке було передане стягувачам.
Посилання скаржника на ст.54 Закону України «Про господарські товариства» у обгрунтування незаконності постанови та акту про передачу майна стягувачам є недоречним, оскільки дана норма регулювала порядок та строк здійснення розрахунків між господарським товариством та учасником, що виходить з нього, і її дія не поширюється на правовідносини, які виникають при виконанні судових рішень.
Також суд зазначає, що згідно постанов від 09.02.2015р. виконавче провадження закрито; скаржником оскаржувалися дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження. Так, у скарзі ТОВ «Фірма Берізка» на дії та бездіяльність начальника Авозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Тітової Ю.М. та головного державного виконавця Братчун О.О від 15.06.2016р. ставилися вимоги про визнання незаконними постанов від 09.02.2015р. у зведеному виконавчому провадженні про закриття виконавчого провадження, ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.08.2016р. у задоволенні скарги відмовлено. Нерухоме майно, яке було передано стягувачам (приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ) відчужене стягувачами на користь ПАТ Укртатнафта», тож за таких обставин вимоги скарги у цій частині не спрямовані на реальний захист та відновлення прав скаржника.
Крім того, у скарзі скаржник окремо просить визнати звіт від 13.05.2014 року про оцінку приміщень по АДРЕСА_1 таким, що втратив чинність 13.11.2014 року. Суд вважає, що дана вимога за своєю суттю є нічим іншим як вимогою про встановлення факту,який повинен бути встановлений судом при розгляді по суті скарги на дії державного виконавця, враховуючи, що однією з підстав для оскарження дій державного виконавця при передачі нерухомого майна стягувачу скаржник вказував якраз нечинність звіту про оцінку приміщень від 13.05.2014р. Вище суд надав оцінку доводам боржника у цій частині та визнав їх необгрунтованими.
Вимоги скарги про визнання рішення таким, що виконано у незаконний спосіб через навмисну бездіяльність виконавця та визнання ухвали від 29.01.2015р. такою, що постановлена під впливом обману суду головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС в ГТУЮ в Полтавській області, яка не підлягає виконанню, включена до скарги (п.3 прохальної частини) взагалі за своєю суттю не є скаргою на дії державного виконавця, що підлягає розгляду у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Судові рішення (до яких відносяться і ухвали) , що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, виконуються у порядку, встановленому законодавством. Судові рішення можуть бути переглянуті виключно у порядку та спосіб, передбачений процесуальним законодавством, яке не містить інституту визнання ухвали такою, що постановлена під впливом обману та не підлягає виконанню. Як уже вказувалося, рішення господарського суду від 18.08.2011р. та ухвала про зміну способу виконання рішення від 29.01.2015р. переглядалися у апеляційному та касаційному порядку, набрали законної сили та є обов"язковими до виконання на усій території України усіма без винятку суб"єктами.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Втручання у принцип правової певностінеодмінно призвело б до порушення права на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою, зокрема, відмовляє у задовленні скарги, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено. У даному випадку, прийнявши та розглянувши скаргу по суті, суд не встановив порушень у діях державного виконавця при виконанні судового рішення та порушень прав заявника та дійшов до висновку про відмову у задовленні скарги.
Крім того, у п.7 прохальної частини скарги міститься вимога постановити окрему ухвалу та надіслати правоохоронним та вищестоячим органам стосовно вчинення головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О при примусовому виконані рішення господарського суду Полавської області від 18.08.2011р. порушень, які мають ознаки кримінальних злочинів, відповідальність за які встановлена ст.ст.206 (протидія госпдарській діяльності), 206-2 (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації), 219 (доведення до банкрутства), 384 (введення в оману суду), 388 (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна, яке описано чи підлягає конфіскації) КК України. Згідно зі ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Отже, незалежно від клопотання учасників справи, судом самостійно встановлюється наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст.246 ГПК України. У даному випадку суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки судом не встановлено фактів порушення державним виконавцем норм законодавства, які стали б підставою для притягнення державного виконавця до відповідальності за статтями кримінального кодексу України, на які посилається скаржник, чи будь-яких інших порушень, що стали б підставою для прийняття окремої ухвали суду.
Що стосується розподілу судових витрат, пов"язаних з розглядом скарги, дане питання регулюється ст.344 ГПК України. Так, судові витрати, пов"язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задовленні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Враховуючи відмову у задоволенні скарги, усі судові витрати, пов"язані з її розглядом, покладаються на заявника.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.234, 342-344 ГПК України, суд,-
1. Відмовити у задоволенні скарги.
2. Копії ухвали направити сторонам по справі та Автозаводському ВДВС Кременчуцького МУЮ Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції .
Повна ухвала складена та підписана 07.04.2020р.
Ухвала набирає законної сили 07.04.2020р. та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені статтями 256,257 ГПК України з урахуванням п.4 розд.Х "Прикінцеві положення" та п.17.5 розд.ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя О.С.Мацко