ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2020Справа № 910/12089/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
до публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод»
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль»
про стягнення 345697,55 грн.,
Представники:
від позивача Дудко О.В. (ордер)
від відповідача Хілінський А.О. (за дов.)
від третьої особи не прибув
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович до публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у розмірі 345697,55 грн.
Безпідставно набутим майном, відповідно до позову, є сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль» публічному акціонерному товариству «Експериментальний механічний завод» кошти як орендна плата за січень-травень 2019 року за користування приміщеннями, власником яких є позивач (нежитлові приміщення в літері «З», «І», що знаходяться в місті Києві по вул. Кирилівській, будинок номер 69). Обґрунтовуючи своє право власності на це майно позивач посилається на договір купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 2322 (далі - Договір купівлі-продажу), право власності за яким за позивачем зареєстровано 23.08.2016 державним реєстратором Скульською Тетяною Анатоліївною (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 16050555, індексний номер рішення 31071341) після остаточного розрахунку.
Суд своєю ухвалою від 10.09.2019 відкрив провадження у справі № 910/12089/19, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль» (далі - ТОВ «НВО»), постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі з огляду на те, що:
- позивач не надав доказів письмового повідомлення орендаря - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль», про реєстрацію 19.12.2018 права власності позивача на спірне майно;
- в період з 28.12.2018 по 16.05.2019 спірне майно перебувало у власності відповідача;
- позивач безпідставно обраховує розмір збитків з урахуванням ПДВ, оскільки Арутюнов Рубен Оганесович зареєструвався як платник ПДВ лише 01.07.2019;
- характер правовідносин, що виникли, стосуються прав та інтересів позивача як учасника цивільних відносин - фізичної особи, тому цей спір не належить до господарської юрисдикції.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що:
- обов'язок з повернення безпідставно набутого майна виникає внаслідок такого набуття;
- отримання статусу платника податку на додану вартість у липні 2019 року не впливає на обов'язок відповідача відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням суми цього податку;
- є власником будівель промисловості, які можуть бути використані ним виключно у своїй господарській діяльності та господарських правовідносинах, а не для особистих цілей;
- здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що ТОВ «НВО» сплатило грошові кошти на підставі договору оренди нежитлового приміщення №18-39510408002-0Р від 10.12.2018, який на момент здійснення відповідних платежів не був розірваний та не був визнаний в установленому законодавством порядку недійсним.
Суд своєю ухвалою від 21.10.2019 зупинив провадження у справі № 910/12089/19 до вирішення справи № 640/5124/19.
Суд своєю ухвалою від 09.01.2020 поновив провадження у справі.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12089/19 до вирішення справи № 758/14876/19 за позовом публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» до Арутюнова Рубена Оганесовича , Державного реєстратора комунального підприємства «Рестраційне бюро» Тарасенка Ігора Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення.
Суд відмовив у задоволенні клопотання, про що постановив 20.01.2020 протокольну ухвалу. Відмовляючи в задоволенні клопотання суд виходив з того, що заявником не наведено обставин, які би свідчили про неможливість вирішення цієї справи до справи № 758/14876/19.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
19 жовтня 2009 року Арутюнов Рубен Оганесович (покупець) та відкрите акціонерне товариство (наразі - публічне акціонерне товариство) «Експериментальний механічний завод» (продавець) уклали договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею 8588,9 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Відповідно пункту 2.2 вказаного договору сторони домовились, що цей договір укладається з відкладальною умовою, а саме: сплата суми грошей відстрочується до 19 січня 2010 року.
23 серпня 2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341).
10 грудня 2018 року публічне акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль» (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення 18-39510408002-0Р (далі - Договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець передав у тимчасове платне користування орнедарю частину нежитлового - приміщення, яке розташоване в корпусі літера «З» комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1, площею 340 кв.м.; частину нежитлового приміщення, яке розташоване в корпусі літера «І» комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1, площею 26,4 кв.м.; частину нежитлового приміщення, яке розташоване в корпусі літера «З» комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1, площею 285 кв.м.; частину нежитлового приміщення, яке розташоване в корпусі літера «І» комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1, площею 73,4 кв.м., загальною площею 724 кв.м.
Розмір орендної плати за користування вищевказаним приміщенням становив: 69139,51 грн.
За період з 01.01.2019 по 30.04.2019 орендар сплатив орендодавцю 345697,55 грн.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 зі справи № 757/16163/17-ц [провадження № 61/25824св18]).
Водночас, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи № 5023/3711/11).
Оскільки Договір оренди є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та не є припиненим, враховуючи презумпцію правомірності правочину, у відповідача наявні правові підстави як в орендодавця для отримання орендних платежів на підставі Договору оренди.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що отримані відповідачем кошти належать до безпідставно отриманих.
При цьому, виходячи з положень статті 1212 ЦК України, у разі скасування, визнання недійсним або припинення Договору оренди власником майна, який у зобов'язанні має право вимоги та виступає кредитором до набувача (відповідача) є орендар (товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Технологія. Процеси. Контроль»), а не позивач.
З огляду на викладена, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича до публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод».
Судові витрати покласти на фізичну особу-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Повний текст рішення складено 06.04.2020.
Суддя С. А. Ковтун