ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.04.2020Справа № 910/4436/20
Суддя Щербаков С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції"
до Київської міської ради
про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткову угоду,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) в якому просить суд:
1) визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений 18.10.2004 між Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції", як орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим № 1006 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2004 за № 82-6-00243 у книзі записів державної реєстрації договорів;
2) визнати укладеною між Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції", як орендарем, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим № 1006 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2004 за № 82-6-00243 у книзі записів державної реєстрації договорів, в редакції наведеній у п. 2 прохальної частини позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" більше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 82-6-00243 від 04.11.2004 звернувся до відповідача з листом-повідомлення про поновлення вказаного договору, разом з проектом відповідної додаткової угоди, крім того позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою, а тому, на думку позивача, наявні правові підстави для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки № 82-6-00243 від 04.11.2004 шляхом укладення відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Дослідивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції", суд відзначає наступне.
Так, Господарський процесуальний кодекс України містить перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява та перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно ст. 1 Закон України «Про судовий збір», збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735 700 грн. 00 коп.) З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестиції» заявлено 2 (дві) вимоги немайнового характеру, тобто розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем становить - 4 204, 00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Суд зазначає, що позовна заява № 3003/1 від 30.03.2020 до Київської міської ради про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткову угоду була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" 30.03.2020, що підтверджується календарним штампом вхідної кореспонденції суду.
При цьому, вказана позовна заява була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" без дотримання вимог ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містила докази сплати судового збору у розмірі 4 204, 00 грн., а саме оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору та докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу Київської міської ради.
Разом з тим, як вбачається з бази Діловодства спеціалізованого суду 01.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем, зокрема, додано оригінал квитанції № 1-746К від 31.03.2020 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 4 204, 00 грн, оригінал опису поштового відправлення та квитанція поштового відправлення на підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - Київській міській раді.
Тобто позивачем після здійснення автоматизованого розподілу позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 між суддями та, відповідно, передання за результатами такого розподілу вказаної позовної заяви на розгляд судді Щербакова С.О., до розгляду судом відповідної позовної заяви на предмет дотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу та винесення ухвали про залишення позовної заяви без руху, було усунуто недоліки позовної заяви, що свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" з недоліками позовної заяви та свідоме порушення вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позовна заява № 3003/1 від 30.03.2020 була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" до суду 30.03.2020, відповідно в день її надходження згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями та обрано суддю Щербакова С.О., проте, як вбачається з квитанції № 1-746К судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн за подання позовної заяви сплачено позивачем - 31.03.2020, тобто після здійснення автоматизованого розподілу позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 між суддями та, відповідно, передання за результатами такого розподілу вказаної позовної заяви на розгляд судді Щербакова С.О.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Таким чином, суд розцінює сплату судового збору та надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу Київської міської ради після подання позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 до суду та відповідно після здійснення автоматизованого розподілу позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 між суддями, за результатами якого позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" передано на розгляд судді Щербакова С.О., як зловживання процесуальними правами та можливою спробою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" № 3003/1 від 30.03.2020 на підставі п. 2 ч. 2 та ч. 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та повернення позовної заяви не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.
За таких обставин, суд визнає сплату судового збору та надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу Київської міської ради після подання позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 до суду та відповідно після здійснення автоматизованого розподілу позовної заяви № 3003/1 від 30.03.2020 між суддями, за результатами якого позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" передано на розгляд судді Щербакова С.О. - зловживанням процесуальними правами, що є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції".
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 43, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" та додані до неї документи - повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 06.04.2020.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.