ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2020Справа № 910/1585/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»
до Акціонерного товариство «Українська залізниця»
про стягнення 2 705,51 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариство «Українська залізниця» про стягнення збитків у вигляді недостачі у розмірі 2 705,51 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно із залізничною накладною №46144309 на адресу позивача були відправлені вагони №62964531, №56738420, №56125081 з вантажем - вугілля кам'яне газове марки Г(Г2) Р(0-200), вантажовідправником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Однак, відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим на станції Авдіївка Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вказаних вагонах, про що були складені комерційні акти № 482803/192 від 20.08.2019, № 482803/193 від 20.08.2019, №482803/194 від 20.08.2019 внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, що за розрахунком позивача становлять 2 705,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
02.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до доданого до позовної заяви рахунку, який видано не відправником, а іншою особою - ТОВ «Д.Трейдинг». Крім того, підписаний між позивачем та ТОВ «Д.Трейдинг» акт приймання-передачі підтверджує, що позивачем отримані товарно-матеріальні цінності в повному обсязі.
12.03.2020 через відділ діловодства суду позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
18.08.2019 Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправником) у відповідності до умов договору № 19/151 від 07.06.2019 укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДИНГ» зі станції відправлення Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці до залізничної станції Авдіївка Донецької залізниці відправлено згідно із залізничною накладною №46144309 у вагонах №62964531, №56738420, №56125081 вантаж - вугілля кам'яне газове марки Г(Г2) Р(0-200) , вантажоотримувачем якого був позивач.
20.08.2019 на станції призначення (Авдіївка Донецької залізниці) виявлено недостачу вантажу у вагонах №62964531, №56738420, №56125081 про що складені комерційні акти № 482803/192 від 20.08.2019, № 482803/193 від 20.08.2019, №482803/194 від 20.08.2019.
У комерційному акті № 482803/192 від 20.08.2019 загальна маса вантажу у вагоні №62964531, яка значиться у перевізному документі (накладна №46144309), становить нетто 69300 кг. При переважуванні виявилося, що фактична маса вантажу становить нетто 67450 кг, що менше ваги в накладній на 1850 кг.
Згідно із комерційним актом № 482803/193 від 20.08.2019 загальна маса вантажу у вагоні №56738420, яка значиться у перевізному документі (накладна №46144309), становить нетто 70350 кг. При переважуванні виявилося, що фактична маса вантажу становить нетто 68700, що менше ваги накладної на 1650 кг.
Відповідно до комерційного акту № 482803/194 від 20.08.2019 загальна маса вантажу у вагоні №56125081, яка значиться у перевізному документі (накладна №46144309), становить нетто 69200 кг. При переважуванні виявилося, що фактична маса вантажу становить нетто 67250, що менше ваги накладної на 1950 кг.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вище перелічених вагонах, яка була розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 2 705,51 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Як встановлено судом, 18.08.2019 Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправником) на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажоодержувача) зі станції відправлення Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці до залізничної станції Авдіївка Донецької залізниці відправлено згідно залізничною накладною № 46144309 у вагонах №62964531, №56738420, №56125081 з вантажем - вугілля кам'яне газове марки Г(Г2) Р(0-200).
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Наявні в матеріалах справи комерційні акти № 482803/192 від 20.08.2019, № 482803/193 від 20.08.2019, №482803/194 від 20.08.2019 підтверджують недостачу вантажу у вагоні №62964531, що становить 1850 кг, у вагоні №56738420 - 1650 кг, у вагоні №56125081 - 1950 кг.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №1808-2 від 18.08.2019 в якому визначено вартість вугілля, що перевозилось у вагонах №62964531, №56738420, №56125081, а також довідка №1/7399 від 26.11.2019 підписана директором філії та головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
При цьому, суд вважає безпідставними заперечення відповідача, наведені у відзиві, щодо надання рахунку, який виданий не відправником, а іншою особою, оскільки як зазначено в 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Отже, в матеріалах справи наявні належні та достатні докази, що підтверджують вартість вантажу, що перевозився у вагонах №62964531, №56738420, №56125081 та факт втрати вантажу у зазначених вагонах.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Загальна сума збитків (вартості недостачі вантажу) за розрахунком позивача становить 2 705,51 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що даний розрахунок арифметично вірний.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Акціонерного товариство «Українська залізниця» про стягнення збитків у вигляді недостачі у розмірі 2 705,51 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) збитки у сумі 2 705,51 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 07.04.2020.
Суддя О.В. Гулевець