ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2020Справа № 910/2137/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 3.485,43 грн
Представники сторін: не викликались
14.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 3.485,43 грн вартості виявленої нестачі вантажу.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 41546920 від 09.08.2019 (досилочна накладна № 45952207 від 12.08.2019), на адресу позивача надійшов вантаж - антрацит марки АС (6-13), вантажовідправником якого є ТОВ «Метінвест-Шіппінг». Проте, на станції Пологи Придніпровської залізниці була виявлена нестача вантажу у вагоні № 53508214 у загальній кількості 1.550 кг, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які зобов'язаний відшкодувати відповідач, як перевізник.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2137/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054300577 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 21.02.2020 надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054300577, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 16.03.2020 включно.
16.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивачем не надано доказів сплати вартості вантажу, а отже не доведено понесення збитків. Надані копія рахунку-фактури, копія акту прийому-передачі та копія виписки банку, не є належним доказом сплати вантажу, оскільки відповідно до зазначених в них відомостей позивачем не була проведена оплата вантажу загальною масою, яка була перевезена за накладною № 45952207.
27.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Статут залізниці України не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Але до позову подано копії платіжних доручень та реєстрів до них, які підтверджують, що рахунок № 1207-1 від 12.07.2019 був сплачений позивачем у повному обсязі. Наявність нестачі вантажу підтверджена належними та допустимими доказами - комерційним актом, залізничною накладною. Викладені у відзиві обставини не спростовують доводи позивача та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2019 між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Basis Trade AG (продавець) укладено контракт № Basis-ILVICH 01-19 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити визначену кількість товару (вугілля антрацит).
09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шоппінг», як вантажовідправник, за накладною № 41546920 відправив зі станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на станцію Асланово Донецької залізниці вагони з вантажем антрацит вугілля на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в тому числі вагон № 53508214, який в подальшому відправлений згідно досилочної накладної № 45952207 від 12.08.2019.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 3.485,43 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної № 41546920 вантаж маркований вапном.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» при відправленні вантажу у залізничній накладній № 41546920 від 09.08.2019 зазначило, що маса вантажу у вагоні № 53508214 складає 66750 кг.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладній № 41546920 від 09.08.2019 щодо фактичної маси вантажу у вагоні № 53508214 та встановлено її невідповідність не подано.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Пологи Придніпровської залізниці у вагоні № 53508214 було виявлено недостачу вантажу в кількості 1550 кг, про що складено комерційний акт № 485002/900 від 14.08.2019.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема мінеральне паливо.
В досліджених судом залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відвантажені вантажовідправником у вологому стані.
Так, у розділі 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначення гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 № 163 вказується, що цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (паливо) і встановлює метод визначення гранулометричного складу палива.
З урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в провізних документах.
Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість 1 тони вантажу у вагоні № 53508214 відповідно до рахунку (інвойсу) вантажовідправника № 1207-1 від 12.07.2019 складає 146,36 євро. Отже вартість однієї тони вантажу в національній валюті складає 3.947,26 грн (виходячи із розміру офіційного курсу іноземних валют, встановленого НБУ на 22.01.2020 курс євро до гривні становить 26,9695 грн.
Згідно комерційного акту № 485002/900 від 14.08.2019 недостача склала 1550 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 1% (від маси нетто 66750 т):
66750 кг * 1% = 667,5 кг
Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:
1550 кг - 667,5 кг = 882,5 кг (0,883 т)
Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 53508214 складає:
0,883т * 3.947,26 грн = 3.485,43 грн.
Позивач свої зобов'язання за контрактом № Basis-ILVICH 01-19 від 03.07.2019 виконав, оплативши виставлений вантажовідправником рахунок № 1207-1 від 12.07.2019 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4500071965 від 09.08.2019, № 4500071732 від 12.08.2019, № 4500071611 від 14.08.2019, № 4500072105 від 15.08.2019, № 4500072599 від 16.08.2019, № 4500073586 від 20.08.2019, № 4500069233 від 21.08.2019.
Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 3.485,43 грн та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Статтею 130 Статуту (п. б) визначено, що у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі.
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 3.485 (три тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн 43 коп. збитків, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова