ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2020Справа № 910/981/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 251 978,30 грн., без виклику представників сторін,
У січні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 251 978,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст.ст. 3, 11, 16, 610, 909 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
17.02.2020 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.
17.02.2020 року від відповідаача до суду надійшла заява, в якій він просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % до 125 989,15 грн.
21.02.2020 року позивачем через канцелярію суду було надано відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у квітні - липні 2017 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" до станцій Ладижин (409009) Одеської залізниці здійснено перевезення насіння соняшника насипом, відправником яких є - ТОВ «Вінницька птахофабрика», одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ", що підтверджується наступними залізничними накладними: №44369056 від 20.04.2019 року, №49434855 від 22.04.2019 року, №49842602 від 18.05.2019 року №44370930 від 20.04.2019 року, №44237055 від 08.04.2019 року, №49321888 від 15.04.2019 року, №44242048 від 09.04.2019 року, №44264844 від 11.04.2019 року, №43365014 від 24.07.2019 року, №43251875 від 13.07.2019 року, №43247907 від 12.07.2019 року, №43240613 від 12.07.2019 року, №43235886 від 11.07.2019 року №43230135 від 11.07.2019 року, №43167089 від 04.07.2019 року, №43164318 від 04.07.2019 року, №43129725 від 01.07.2019 року.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно із статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Проте, відповідачем вантаж по перевізним документам №44369056 від 20.04.2019 року, №49434855 від 22.04.2019 року, №49842602 від 18.05.2019 року №44370930 від 20.04.2019 року, №44237055 від 08.04.2019 року, №49321888 від 15.04.2019 року, №44242048 від 09.04.2019 року, №44264844 від 11.04.2019 року, №43365014 від 24.07.2019 року, №43251875 від 13.07.2019 року, №43247907 від 12.07.2019 року, №43240613 від 12.07.2019 року, №43235886 від 11.07.2019 року №43230135 від 11.07.2019 року, №43167089 від 04.07.2019 року, №43164318 від 04.07.2019 року, №43129725 від 01.07.2019 року доставлено з простроченням на 4 доби.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.
Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строків позовної давності.
Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 136 Статуту залізниць України унормовано, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Підпунктом «д» частини 2 пункту 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами до залізниці.
Одночасно, ч.4 статті 315 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ГК України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
За таких обставин, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням частини 4 статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
Аналогічну правову позицію наведеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року по справі № 910/4408/18.
У пункті 4.7 Постанови № 10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказано, що у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Таким чином, з урахуванням положень частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо вимог до залізниці з приводу прострочення доставки вантажу розраховується від дня видачі вантажу та закінчується зі спливом 45 днів для пред'явлення претензії, 45 днів для розгляду претензії та 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Приймаючи до уваги, що, в матеріалах справи містяться претензії позивача №69 від 24.06.2019 року, №71 від 24.06.2019 року, №72 від 24.06.2019 року, №73 від 24.06.2019 року, №74 від 24.06.2019 року, №75 від 24.06.2019 року, №76 від 24.06.2019 року, №77 від 24.06.2019 року, №111 від 15.10.2019 року, №112 від 15.10.2019 року, №113 від 15.10.2019 року, №114 від 15.10.2019 року, №115 від 15.10.2019 року, №116 від 15.10.2019 року, №117 від 15.10.2019 року, №118 від 15.10.2019 року, №119 від 15.10.2019 року, а також відповідь відповідача на вказані претензії №ДТ-12/125 від 23.10.2019 року, що була надіслана на адресу позивача, то строк позовної давності за вимогами до залізниці закінчувався 23.04.2020 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.01.2020 року, тобто в межах строку позовної давності.
Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 50%.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 50 % слід відмовити.
В силу ч. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 251 978, 30 грн. штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, буд. 5; код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ" (08800, Київська обл., Миронівський район, місто Миронівка. вулиця Елеваторна, будинок 1, код 25412361) 251 978 (двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 30 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 3 779 (три тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 06.04.2020р.
Суддя С.О. Чебикіна