проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" квітня 2020 р. Справа № 905/1302/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вх. № 273Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2019 р. у справі № 905/1302/18 (суддя - Паляниця Ю.О., повний текст складено та підписано 02.12.2019 р.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк
про стягнення 155 503 529,04 грн.
10.07.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (далі - ККП «Донецькміськтепломережа», відповідач) 3 % річних в сумі 14 849 990,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 140 653 538,42 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 16-12-БО від 19.01.2012 р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2018 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 % річних в сумі 14 849 990,62 грн., інфляційні втрати в сумі 106 383 460,94 грн. та судовий збір в сумі 480 790,82 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 р. рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 р. скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 16 952 092,03 грн. та судового збору в сумі 67 310,71 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 р. рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 р. в частині вирішення позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ККП «Донецькміськтепломережа» про стягнення інфляційних втрат і розподілу судового збору скасовано, справу № 905/1302/18 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, а в решті постанову апеляційного суду залишено без змін.
В даній постанові судом касаційної інстанції зазначено, що ні місцевим, ні апеляційним судом не було належним чином визначено розмір заборгованості відповідача, на який мають бути нараховані заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати за спірний період. Крім того, Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не дали належної правової оцінки як наявної у відповідача перед позивачем заборгованості, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням судових рішень, на які посилалися суди у оскаржуваних рішеннях, не здійснили перерахунку інфляційних втрат з урахуванням того, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Враховуючи викладене, Верховним Судом зроблено вказівку про те, що при новому розгляді справи суду необхідно належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, встановити розмір заборгованості, на яку необхідно нарахувати інфляційні втрати за спірний період, зробити належний перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за спірний період з урахуванням правової позиції, що викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, навівши в рішенні арифметичний розрахунок інфляційних втрат, та на підставі належного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, в залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 236-238 ГПК України.
Під час нового розгляду справи в частині вирішення спору щодо інфляційних втрат ухвалою суду першої інстанції від 10.09.2019 р. змінено найменування позивача у справі - з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на АТ «НАК «Нафтогаз України».
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2019 р. позовні вимоги задоволено частково:
- з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати в сумі 93 787 262,23 грн., а також судовий збір в сумі 371 944 грн.;
- з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 514 151,10 грн.;
- з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір за подання касаційної скарги 822 426,58 грн.;
- залишено без розгляду позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» до ККП «Донецькміськтепломережа» про стягнення інфляційних втрат, які нараховані на інфляційне збільшення боргу в сумі 79 686 936,81 грн.;
- в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що розрахунок позивача містить посилання на заявлені до стягнення суми інфляційних втрат у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15 за попередні періоди, проте не містить посилань на суми, які були стягнуті судовими рішеннями у цих справах, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, які нараховані на інфляційне збільшення боргу в сумі 79 686 936,81 грн. залишені судом першої інстанції без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а в частині задоволення позову - здійсненням господарським судом Донецької області розрахунку інфляційних втрат за періоди, визначені позивачем, в межах цієї справи, базою нарахування яких визначено виключно заборгованість без інфляційних втрат за попередні періоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 46 886 276,19 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат позивача на суму боргу без урахування інфляційної складової, яка мала місце протягом 14.02.2013-31.03.2015 років та на яку збільшився основний борг відповідача відповідно до судових рішень у справі № 908/2111/15-г та у справі № 905/2657/15.
На думку скаржника, місцевий господарський суд фактично зменшив розмір заборгованості (базу нарахування інфляційних втрат), яка з урахуванням інфляційної складової попередніх періодів існувала у відповідача перед позивачем станом на 01.04.2015 р.
За доводами апеляційної скарги, позивачем у справі правильно визначений розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практиці Верховного Суду.
Після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 19.03.2020 р., якою змінено дату судового засідання з 23.03.2020 р. на 06.04.2020 р., того ж дня від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з карантином, яке станом на 06.04.2020 р. є недоцільним, тому судовою колегією відхиляється.
03.04.2020 р. від скаржника електронною поштою отримано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в обґрунтування якого скаржник, серед іншого, посилається на вірогідність продовження терміну карантину та надзвичайної ситуації на території України після 24.04.2020 р., зазначаючи, що визначити з достатнім ступенем ймовірності дату припинення карантину, закінчення дії надзвичайної ситуації та скасування у зв'язку з цим обмежень не вбачається можливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 11-12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За приписами ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р., від 02.03.2020 р., від 19.03.2020 р. не визнавалася обов'язковою явка учасників справи, а з огляду на встановлений ч. 1 ст. 273 ГПК України 60-денний строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та враховуючи, що останній день цього строку припадає на 10.04.2020 р., а законодавцем не передбачено продовження цього строку у зв'язку із введенням постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 р. (з подальшими змінами) карантину до 24.04.2020 р., тому відкладення розгляду справи в межах зазначеного строку розгляду апеляційної скарги не призведе до ефективного захисту процесуальних прав скаржника.
Враховуючи викладене, клопотання АТ «НАК «Нафтогаз України» про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню у зв'язку із спливом строку апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Відповідач у встановлений судом апеляційної інстанції строк письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2012р. між НАК «Нафтогаз України», як продавцем, та ККП «Донецькміськтепломережа», як покупцем, укладено договір про закупівлю природного газу №16-12-БО, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 271121000, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України”), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що поставляється за цим договором використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору №16-12-БО від 19.01.2012р. (в редакції додаткової угоди №1 від 27.06.2012р.) продавець передає покупцю в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. природний газ в обсязі до 45139,939 тис. куб. м, в тому числі у січні - 12218,841 тис. куб. м, лютому - 15498,072 тис. куб. м, березні - 12380,921 тис. куб. м, квітні - 3515,317 тис. куб. м, травні - 536,693 тис. куб. м, червні - 490,095 тис. куб. м, липні - 500 тис. куб. м.
Згідно з п. 4.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Умовами п. 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:
- б/н від 31.01.2012р. у січні 2012 року на суму 48214324,70 грн.,
- б/н від 29.02.2012р. у лютому 2012 року на суму 61153842,30 грн.,
- б/н від 31.03.2012р. у березні 2012 року на суму 48853876,17 грн.,
- б/н від 30.04.2012р. у квітні 2012 року на суму 13871089,36 грн.,
- б/н від 31.05.2012р. у травні 2012 року на суму 2117736,91 грн.,
- б/н від 30.06.2012р. у червні 2012 року на суму 1933865,86 грн.,
- б/н від 31.07.2012р. у липні 2012 року на суму 1644474 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. у справі №5006/8/47/2012, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. залишено без змін, позов прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі НАК “Нафтогаз України” задоволено частково, стягнуто з ККП “Донецьктепломережа” на користь позивача заборгованість в сумі 95 306 555,66 грн.; провадження у справі щодо стягнення 9 602 217,49 грн. боргу припинено.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору про закупівлю природного газу №16-12-БО від 19.01.2012р.; постачання позивачем природного газу за період з січня по лютий 2012р. на загальну суму 109 368 167 грн.; наявності заборгованості за спожитий природний газ за цим договором в сумі 95 306 555,66 грн. (з урахуванням проведення часткових оплат на загальну суму 14 061 611,34 грн., в тому числі, під час розгляду зазначеної справи на суму 9 602 217,49 грн.)
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/4268/13 позов ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ККП “Донецькміськтепломережа” про стягнення 64 842 702,44 грн. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 64 842 702,44 грн. боргу.
У мотивувальній частині рішення суду у справі №905/4268/13 досліджено обставини укладання договору про закупівлю природного газу №16-12-БО від 19.01.2012р.; постачання позивачем природного газу за період з березня по травень 2012р. на загальну суму 64 842 702,44 грн. та наявності заборгованості за спожитий енергоносій за цим договором в сумі 64 842 702,44 грн.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо перегляду рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/4268/13 в апеляційному та касаційному порядку.
У березні 2015 року ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ККП “Донецькміськтепломережа” про стягнення 48 990 367,31 грн., з яких: 3 578 339,86 грн. основного боргу, 9 954 526,40 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2012 року по квітень 2014 року, 10 725 475,92 грн. 3% річних за період з 14.02.2012р. по 10.06.2014р., 12 626 992,55 грн. пені за загальний період з 14.02.2012р. по 13.02.2013р. та 12 105 032,58 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/2111/15-г, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015р. залишено без змін, позов ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ККП “Донецькміськтепломережа” про стягнення 48 990 367,31 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 578 339,86 грн. заборгованості; 10 894 529,32 грн. штрафу, 11 358 791,67 грн. пені, 10 724 074,29 грн. 3% річних, 9 946 988,64 грн. інфляційних втрат та 73 057,55 грн. судового збору.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору про закупівлю природного газу №16-12-БО від 19.01.2012р.; постачання позивачем природного газу за період з червня по липень 2012р. на загальну суму 3 578 339,86 грн., наявності заборгованості за спожитий енергоносій цим договором в сумі 3 578 339,86 грн., а також, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення процентів річних, інфляційних та неустойки дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 10 724 074,29 грн., інфляційних - 9 946 988,64 грн., пені - 11 358 791,67 грн., штрафу - 10 894 529,32 грн. (з урахуванням висновків суду про зменшення розміру неустойки).
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2015р. у справі №905/2657/15 позов ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ККП “Донецькміськтепломережа” про стягнення 73 782 482,07 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 69 664 048,45 грн., з яких: 3% річних у розмірі 4 050 071,55 грн., інфляційні втрати - 65 613 976,90 грн.
У мотивувальній частині рішення господарський суд з посиланням на встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/2111/15-г факт неналежного виконання обов'язку ККП “Донецькміськтепломережа” щодо оплати енергетичного носія за договором №16-12-БО від 19.01.2012р. та наявністю боргу останнього перед компанією у сумі 3 578 339,86 грн. (червень-липень 2012 року), дослідивши наявність обставин часткової сплати боргу за поставкою січня 2012 року в сумі 18 320 372,58 грн., дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01.05.2014р. по 31.03.2015р. в сумі 65 613 976,90 грн. та процентів річних за період з 11.06.2014р. по 15.04.2015р. в сумі 4050071,55 грн.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень та в матеріалах справи відсутні відомості щодо перегляду рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2015р. у справі №905/2657/15 в апеляційному та в касаційному порядку.
Отже, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за спожитий природний газ, а також 3 % річних та інфляційних втрат за попередні періоди у зв'язку з простроченням оплати цієї заборгованості є преюдиційними обставинами у розумінні вимог ст. 75 ГПК України.
Відповідно до довідки позивача “Операції по підприємству “Донецькміськтепломережа ККП” по договору №16-12-БО з 01.01.2012р. по 30.04.2018р., відповідачем в якості погашення заборгованості сплачено 8 075,03 грн., а саме:
- 10.04.2017р. - 3 269,49 грн. (призначення платежу: “перерах. коштів, як погаш. боргу згідно нак. №905/4268/13, виданого 26.07.2013 госп. судом Донецьк. обл.”),
- 10.04.2017р. - 4 805,54 грн. (призначення платежу: “перерах. коштів, як погаш. боргу згідно нак. №5006/8/47/2012, виданого 21.11.2012 госп. судом Донецьк. обл.”).
З розрахунку позовних вимог у справі №905/1302/18 вбачається, що сплачені відповідачем кошти були зараховані АТ “НАК “Нафтогаз України” в рахунок часткового погашення заборгованості за поставками січня, березня 2012 року.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішень у справах №5006/8/47/2012 (поставка газу січень - лютий 2012 року), №905/4268/13 (поставка газу березень - травень 2012 року), №908/2111/15-г (поставка газу червень - липень 2012 року) (з урахуванням змісту постанов судів апеляційної та касаційної інстанції), не погасив заборгованість, яка була стягнута господарськими судами в примусовому порядку, позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 16.04.2015р. по 23.05.2018р. в сумі 14 849 990,62 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 140 653 538,42 грн. та звернувся з цим позовом у даній справі до господарського суду Донецької області.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки основний борг, який був стягнутий в судовому порядку вищенаведеними судовими рішеннями, так і залишився відповідачем не оплаченим, тому позивач розрахував 3 % річних в сумі 14 849 990,62 грн. за період з 16.04.2015р. по 23.05.2018р. та інфляційні втрати, з урахуванням заявлених у господарських справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15 позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, які згаданими судовими рішеннями задоволені частково та які також не погашені відповідачем, в сумі 140 653 538,42 грн. за період з квітня 2015 року по квітень 2018 року.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, предметом нового розгляду справи № 905/1302/18 є вирішення спору в частині інфляційних втрат, а підставою апеляційного оскарження рішення суду є непогодження позивача з власним розрахунком суду першої інстанції.
Згідно з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Під час нового розгляду справи № 905/1302/18 та відмовляючи АТ «НАК «Нафтогаз України» в позові в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 46 866 276,19 грн., судом першої інстанції помилково не враховано зазначені вище вимоги закону та того, що заборгованість за природний газ станом на квітень 2015 року (початок періоду нарахування інфляційних втрат у справі № 905/1302/18) вже існувала (у справі № 5006/8/47/2012 стягнуто основний борг за поставками січня-лютого 2012 року; у справі № 905/4268/13 - за поставками березня-травня 2012 року; у справі № 908/2111/15-г - за поставками червня-липня 2012 року), а інфляційні втрати були нараховані позивачем за попередні періоди і стягнуті судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15, які набрали законної сили, а тому нарахування інфляційних втрат за наступні періоди (з квітня 2015 року по квітень 2018 року включно) правомірно здійснені позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
У судовому засіданні 02.03.2020 р. представником позивача надано до матеріалів справи уточнений розрахунок позовних вимог, який судовою колегію прийнято до уваги, оскільки цей розрахунок не є новим доказом у розумінні вимог статей 73, 269 ГПК України, та долучено його до матеріалів справи.
При цьому, судовою колегією враховано, що Верховним Судом у постанові від 07.08.2019 р. зроблено вказівку на самостійне встановлення судом першої інстанції розміру заборгованості, на яку необхідно нарахувати інфляційні втрати за спірний період та здійснення належного перерахунку заявлених позивачем інфляційних втрат за спірний період, тому уточнений розрахунок позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» не впливає на обов'язок, в даному випадку, суду апеляційної інстанції здійснити власний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 140 653 538,42 грн.
Отже, перевіривши розрахунок позивача відносно інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:
- за зобов'язаннями січня 2012 року інфляційні втрати в сумі 22 976 908,29 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 31.03.2017 р. на борг у розмірі 29 893 952,12 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15, а також за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 29 889 146,58 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями лютого 2012 року інфляційні втрати в сумі 53 032 320,95 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 61 153 842,30 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями березня 2012 року інфляційні втрати в сумі 38 298 053,90 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 31.03.2017 р. на борг у розмірі 48 853 876,17 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15, а також за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 48 850 606,68 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями квітня 2012 року інфляційні втрати в сумі 12 003 003,57 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 13 871 089,36 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями травня 2012 року інфляційні втрати в сумі 1 836 503,28 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 2 117 736,91 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями червня 2012 року інфляційні втрати в сумі 1 680 688,30 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 1 933 865,86 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15;
- за зобов'язаннями липня 2012 року інфляційні втрати в сумі 1 431 249,61 грн., розраховані за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2018 р. на борг у розмірі 1 644 474,00 грн. з додаванням до бази нарахування інфляційних втрат, стягнутих судовими рішеннями у справах № 908/2111/15-г та № 905/2657/15.
З огляду на наведене, позовні вимоги відносно інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в загальній сумі 131 258 727,90 грн., а у стягненні 9 394 810,52 грн. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення інфляційних втрат, які нараховані на інфляційне збільшення боргу в сумі 79 686 936,81 грн.
Розрахунок позивача свідчить про те, що цю суму інфляційних втрат господарський суд Донецької області вирахував шляхом додавання інфляційного збільшення заборгованості щодо справ № 908/2111/15-г та № 905/2657/15, проте наведені у розрахунку такі величини не є безпосередньо позовними вимогами, а зазначені з метою включення їх до бази нарахування (разом з основною заборгованістю) до спірного періоду у справі № 905/1302/18.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, відповідно, апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, за загальним правилом судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки відповідач до теперішнього часу не погасив заборгованість за поставками природного газу січня-липня 2012 року, а також нарахувань позивача на цю заборгованість, зокрема, згідно зі ст. 625 ЦК України, то така бездіяльність свідчить про ухилення ККП «Донецькміськтепломережа» від зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 16-12-БО від 19.01.2012 р., що є підставою для покладення на відповідача судового збору, понесеного позивачем під час розгляду справи № 905/1302/18, у повному обсязі як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у наступних розмірах:
- 616 700,00 грн. за позовом;
- 771 076,80 грн. за апеляційною скаргою № 14/4-872 від 11.10.2018 р.;
- 1 233 400,00 грн. за касаційною скаргою (ця ставка судового збору є максимальною відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір»: 616 700,00 грн. судового збору за позовом х 200% = 1 233 400,00 грн.);
- 925 050,00 грн. за апеляційною скаргою № 14/4-1897-19 від 27.12.2019 р.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2019 р. у справі № 905/1302/18 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2019 р. у справі № 905/1302/18 скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» інфляційних втрат в сумі 140 653 538,42 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в сумі 131 258 727,90 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» інфляційних втрат в сумі 9 394 810,52 грн., а також в решті апеляційної скарги.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір:
- за позовом в сумі 616 700,00 грн.
- за апеляційною скаргою № 14/4-872 від 11.10.2018 р. в сумі 771 076,80 грн.
- за касаційною скаргою в сумі 1 233 400,00 грн.
- за апеляційною скаргою № 14/4-1897-19 від 27.12.2019 р. в сумі 925 050,00 грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 07.04.2020
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка