Справа № 686/18876/19
Провадження № 2/686/484/20
12 березня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Мазурок О.В.
при секретарі Колісник Л.В.
за участі: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягненнягрошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та просив суд стягнути з відповідача на його користь 1262 гривні 40 копійок компенсації за невикористану відпустку та 91023 гривні 36 копійок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, а також понесені судові витрати. На обґрунтування свого позову вказав, що з 01 грудня 2006 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем ФОП ОСОБА_4 , який здійснює свою трудову діяльність за адресою АДРЕСА_1 (суші-бар «ІНФОРМАЦІЯ_3»). Він був прийнятий на посаду бармена у суші-бар «ІНФОРМАЦІЯ_3», згідно з трудовим договором від 01.12.2006 року, який був зареєстрований в Хмельницькому міському центрі зайнятості за №3444. Відповідач з травня 2017 року припинив виплачувати позивачу заробітну плату, а коли 26.06.2017 року ОСОБА_1 поцікавився про оплату праці за два місяці, ОСОБА_4 в грубій формі наказав йому залишити робоче місце.
10 липня 2017 року коли він з'явився за письмовою вимогою відповідача в Хмельницький міський центр зайнятості, щоб розірвати трудовий договір та отримувати трудову книжку, дізнався, що його було звільнено ще 26 червня 2017 року відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (за участі сторін) та в його трудовій книжці вже був проставлений відповідний запис.
Згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного Хмельницької області від
14 березня 2019 року у справі №686/23937/17, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на його користь 3200 гривень заборгованості по заробітній платі, 15520 гривень середнього заробітку за час затримки при звільнені, 100 гривень моральної шкоди та 5900 гривень судових витрат. В решті позову відмовлено. Водночас поза межами вказаної судової справи залишилось питання про неотримання ним компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік.
Він відпрацював у відповідача у період з 01.01.2017 року по 26.06.2017 року, набув право на 12 календарних днів щорічної відпустки за цей рік, однак при звільнені не отримав жодної грошової компенсації за невикористаної ним дні відпустки.
У період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року мінімальний розмір заробітної плати становив 1450 гривень, з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - 1600 гривень, з 01.01.2017 року по 31.05.2017 року - 3200 гривень. Тобто позивач отримав протягом року, що передував місяцю звільнення, зарплату на загальну суму 26300 гривень (1450х6+1600+3200х5=26300) (за 250 робочих днів). Отже, середньоденний його заробіток за даний період часу становив 105, 20 грн. (26300:250=105,20 грн).
Оскільки він набув право на 12 календарних днів відпустки за відпрацьовані у 2017 році шість місяців, то сума неотриманої ним компенсації за невикористану відпустку становить 1262 гривень 40 копійок (105,20х12=1262,40).
Таким чином, відповідач має сплатити позивачеві середній заробіток за період з 27 червня 2017 року по 15 липня 2019 року (512 робочих днів). Згідно з наявною інформацією, зокрема встановленою в судових рішеннях у справі №686/23937/17 заробітна плата за останніх два календарних місяці, що передували звільненню (квітень, травень 2017 року; 36 робочих днів) склала 6400 гривень. Отже, середньоденний заробіток становить 177 гривень 78 копійок (6400:36), а середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені становить 91023,36 грн. (177,78х512).
Позивач направив до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача на його користь 1262 гривні 40 копійок компенсації за невикористану відпустку та 108979 гривень 14 копійок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 27 червня 2017 року по 05 грудня 2019 року, а також понесені судові витрати
Позивач та представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3200 гривень заборгованості по заробітній платі, 15520 гривень середнього заробітку за час затримки при звільнені, 100 гривень моральної шкоди та 5900 гривень судових витрат. В решті позову відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 177 грн. 77 коп.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності), належні до сплати працівникові мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року №808/858/16).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Зі сторони відповідача не подано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку. Суд не бере до уваги розпорядження ФОП ОСОБА_4 від 26.06.2017 року про зарахування ОСОБА_1 днів прогулу в рахунок відпустки, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустку» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням, доказів тому, що ОСОБА_1 подавав заяву до ФОП ОСОБА_4 про зарахування днів прогулу в рахунок відпустки не надано.
Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Визначаючи розмір виплат за час затримки виплати заробітної плати , суд керується вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців
роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних
місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Середній заробіток за час затримки за період з 27.06.2017 року по 05.12.2019 року становить 108979,14 грн. ( 177,78х613 дн.).
Однак суд вважає, що слід застосувати принцип співмірності та зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки заборгованість по заробітній платі становить 1262 гривні 40 копійок, крім того, суд враховує, що позивач протягом двох років не звертався з відповідним позовом до суду, а також не надав до суду доказу про те, що він звертався до відповідача з приводу вказаного спору. Тому суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 2524 гривні 80 копійок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. (Аналогічна позиція щодо зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку висловлена в Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 761/9584/15-ц).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України, ст. ст. 44, 116, 117 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1991 року №13, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Законом України «Про оплату праці», суд, -
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1262 гривні 40 копійок компенсації за невикористану відпустку та 2524 гривні 80 копійок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 38 гривень 31 копійок сплоченого судового збору.
В іншій частині позовних відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 23.03.2020 року.
Суддя: О. В. Мазурок