Справа № 682/18/20
Провадження № 2-о/682/12/2020
12 лютого 2020 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
секретаря Мелашенко О.В.,
за участі заявника ОСОБА_1 ,
представника Славутського районного відділу управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області Мовчанюка С.Р.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, заінтересовані особи Берездівська сільська рада Славутського району Хмельницької області, Славутський районний відділ управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області -
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991. На обґрунтування поданої заяви вказував, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Манятин Славутського району Хмельницької області, Україна, де проживає від народження та по даний час. В 1986 році заявник закінчив школу в с. Манятин Славутського району Хмельницької області та отримав свідоцтво про повну середню освіту. В 1986 році заявник вступив в Шепетівський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, який закінчив в 1989 році та отримав диплом за кваліфікацією бухгалтера, а в подальшому працював бухгалтером в СФГ "Манятин". Заявник не має паспорта громадянина України, оскільки на час проголошення незалежності України 24.08.1991 року він проходив строкову військову службу та після повернення з армії проживав в с. Манятин Славутського району Хмельницької області і по день звернення до суду заявник не звертався до компетентних органів держави та не ініціював питання виготовлення йому паспорта громадянина України. Заявник просить суд встановити юридичний факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, а саме, в с. Манятин Славутського району Хмельницької області.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї заяви та просив її задоволити.
Представник Славутського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Мовчанюк С.Р. суду пояснив, що оскільки заявник проживав на території України до 24.08.1991 року, то саме за таким формулюванням він не заперечує щодо задоволення заяви.
Представник Берездівської сільської ради за викликом до суду не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Манятин Славутського району Хмельницької області, Україна, де проживає від народження та по даний час, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 21.08.2019 року та свідоцтвом про народження заявника Серії НОМЕР_1 від 01.01.1972 року. В 1986 році заявник закінчив восьмирічну школу в с. Манятин Славутського району Хмельницької області та отримав 10.06.1986 свідоцтво № НОМЕР_3 про неповну середню освіту. В 1986 році заявник вступив в Шепетівський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, який закінчив в 1989 році та отримав диплом за кваліфікацією бухгалтера, що підтверджується дипломом МТ № 738948 від 29.06.1989 року.
В подальшому з 03.07.1989 року заявник працював бухгалтером в СФГ "Манятин", що підтверджується даними його трудової книжки НОМЕР_2 від 10.07.1989 року. З 22.12.1989 року заявник був звільнений за місцем роботи у зв'язку з призовом його на дійсну віськову службу, що підтверджується довідкою СФГ "Манятин" від 02.09.2019 року № 101 та військовим квитком НОМЕР_4. На час проголошення незалежності України 24.08.1991 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу поза межами кордонів території України. Після повернення з армії ОСОБА_1 проживав в с. Манятин Славутського району Хмельницької області і по день звернення до суду заявник не звертався до компетентних органів держави та не ініціював питання виготовлення йому паспорта громадянина України, а тому паспорта вказаного зразка він не має.
Викладені факти підтверджуються також наданими під час судового засідання показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які показали суду, що особа ОСОБА_1 їм відома від дня його народження. Так, ОСОБА_1 народився в 1971 році в с. Манятин Славутського району Хмельницької області, навчався у восьмирічній школі цього села, до армії та після повернення з армії працював в господарстві СФГ "Манятин", від свого народження та по даний час проживає в с. Манятин Славутського району Хмельницької області.
Матеріалам справи підтверджується, що заявник звертався до Славутського районного відділу УДМС України в Хмельницькій області із заявою з приводу встановлення його особи та видачі йому паспорта громадянина України, де листом вказаної міграційної служби йому було повідомлено щодо неможливості встановлення належності його до громадянства України та рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 293 ЦПК України суд розглядає справи встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі статтею 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 чи 13.11.1991.
Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на отримання паспорта громадянина України.
За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів, суд вважає за можливе заяву задоволити частково та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України до 24.08.1991 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 315-318 ЦПК України, суд,-
Заяву задоволити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України до 24.08.1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Маршал І. М.