Справа № 682/3631/19
Провадження № 2/682/225/2020
06 квітня 2020 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючого судді Зеленської В.І,
з участю секретаря судових засідань Сич Т.Т.,
представника позивача Побережної О.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11515.77
09 грудня 2019 р АТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 11515,77 грн заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору № б/н від 11.02.2013 р.
Представник позивача Побережна О.Г . в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що 11.02.2013 року між Приватбанком та ОСОБА_1 укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з якою відповідачу зменшений розмір заборгованості за кредитом за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р, що виникла в період з дати надання кредита -30.12.2007 р, та визначено, що розмір заборгованості за цим договором становить 6795,97 грн. Крім цього, відповідно до Генеральної угоди від 11.02.2013 р відповідачу наданий кредит на погашення боргу за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р та визначено, що дата остаточного погашення заборгованості - 28.02.2014 р. Проте, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом на підставі генеральної угоди, у зв'язку із чим станом на 18.11.2019 року виникла заборгованість у розмірі 11515,77 грн, з яких: 4440,38 грн - заборгованість за кредитом; 2731,78 грн - заборгованостість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 4343,61 грн - заборгованість по пені. Тому просить стягнути з відповідача в користь Приватбанку 11515,77 грн заборгованості за кредитом, відсотками та пеню і 1921,00 грн судових витрат.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явився, не подав суду заперечення щодо вимог позивача у вигляді відзиву на позов.
Дослідивши позовні вимоги, письмові докази, суд приходить до наступного.
11.02.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з розділом 1 якої ОСОБА_1 зменшений розмір заборгованості за кредитом за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р, що виникла в період з дати надання позичальнику кредита - 30.12.2007 р, та визначено, що розмір заборгованості за Генеральною угодою становить 6795,97 грн. Дата остаточного погашення заборгованості - 28.02.2014 р.
У розділі 2 Генеральної угоди визначено, що Приватбанк надає позичальнику ОСОБА_1 строковий кредит в сумі 6145,97 грн на строк 12 місяців з 11.02.2013 р по 28.02.2014 р шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 6145,97 грн в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку по кредиту в строки, вказані в заяві та Умовах і правилах, а також визначений розмір штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання. У разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої визначений в Умовах і правилах, за кожен день прострочення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний та оплатний. Предметом кредитного договору є лише грошові кошти. Гроші, як предмет кредитного договору, відносяться до категорії речей, визначених родовими ознаками, які можуть вільно відчужуватись чи переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва чи іншим способом.
Згідно ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається зі змісту Генеральної угоди, вона укладена з метою створення умов для виконання боржником (відповідачем) зобов'язання по кредитному договору № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р. З цією метою у розділі 2 Генеральної угоди визначено, що Приватбанк надав відповідачу кредит в розмірі 6145,97 грн та визначив спосіб і умови його погашення. Тому суд знаходить, що за своєю суттю Генеральна угода є кредитним договором та між сторонами досягнуто згоди щодо умов нарахування відсотків інших платежів (штрафів) за користування кредитом.
З розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Приватбанку заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4440,38 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2731,78 грн.
Водночас, підстав для задоволення вимог про стягнення пені в сумі 4343,61 грн суд не вбачає, виходячи з наступного.
У постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем витяг з Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанком, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги , АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши 11.02.2013 року Генеральну угоду про реструктуризацію боргу за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р . Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Підписуючи Генеральну угоду, не можна вважати, що відповідач особистим підписом підтвердив, що він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також отримав повну інформацію про умови кредитування. Відповідно до п.2.8 Генеральної угоди, при порушенні Позичальником зобов'язань з погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення.
Позивачем не підтверджено, що саме наданий суду Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання кредитних карт, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені, штрафів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Відсутність підпису боржника у Витязі з Умов та Правил свідчить про неукладеність договору, зазначаючи, що суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються стороною одноособово та викладаються у певних формулярах, оскільки відсутність підпису відповідача насамперед вказує про його необізнаність з вказаними Умовами та Правилами кредитного договору, про непоінформованість з умовами кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді Генеральної угоди про реструктуризацію боргу, а тому наведені обставини не можуть свідчити, що сторони погодили усі істотні умови договору в Генеральній угоді.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4343,61 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 62,28 % або 1196,40 грн.
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 1054, 634, 642, 549 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № SAMDNS0000019051253 від 30.12.2007 р та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт , що утворилася станом на 18.11.2019 р, в сумі 7172 грн 16 коп (сім тисяч стосімдесят дві грн 16 коп) та 1196 грн 40 коп судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Головуючий суддя Зеленська В. І.