іменем України
31 березня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/12827/19
Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/486/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: БечкаЄ.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Іванової Г.П.,
секретар: Кривопиша Я.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
дата та місце складання повного тексту рішення: 13 січня 2020 року, м.Чернігів,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії відповідача, оформлене протоколом №10 від 30 липня 2019 року, про зняття підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту з квартирної черги для отримання житла в м.Чернігові зі складом сім'ї 2 особи, а саме: ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати пункти №1, та №14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 », відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту, було знято з квартирної черги для отримання житла в м.Чернігові зі складом сім'ї 2 особи, а саме: ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 ; зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення підполковника ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Чернігові в загальній черзі на отримання житлового приміщення з 01 квітня 2008 року, на першочерговій черзі з 18 вересня 2015 року.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є підполковником у відставці, учасником бойових дій, має стаж військової служби 24 роки та був зарахований на квартирний облік у загальній черзі на отримання житлового приміщення з 01 квітня 2008 року, на першочерговій черзі з 18 вересня 2015 року, отримує пенсію за вислугу років, проте оскаржуваними рішеннями його було неправомірно знято з квартирного обліку.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №10 від 30 липня 2019 року, про зняття позивача з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Чернігові; визнано незаконним та скасовано пп.1 п.14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року №199 про затвердження протоколу житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року №10 та зняття з квартирної черги підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту, зі складом сім'ї дві особи, а саме: ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 ; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї - доньки ОСОБА_2 на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Чернігові в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 30 липня 2019 року. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у сумі 2305 грн 20 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення з військової служби ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років, був зарахований на квартирний облік, отримує пенсію за вислугу років, тому відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до п. 1 розділу 6 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», так як даним пунктом не врегульовано питання зняття військовослужбовців з квартирного обліку, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року №199 «Про затвердження рішення житлової комісії НОМЕР_1 » про зняття з квартирної черги підполковника ОСОБА_1 є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню. Пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено право ОСОБА_1 на першочергове забезпечення жилою площею як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, тому вимоги позивача обґрунтовані.
Не погоджуючись з вказаним рішенням командиром військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій сторона відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ЖК УРСР рішення про залишення на обліку за місцем роботи визначається військовою частиною, а громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку припинення трудових відносин.
Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що згідно п.29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 серпня 2006 року визначено, що на обліку можуть залишитися лише три категорії військовослужбовців, проте ОСОБА_1 не підпадає під жодну з них. Даний Порядок та протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року не суперечить Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Крім того, відповідач зазначає, що у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі ;2011-ХІІ, в тому числі у зв'язку з закінченням терміну дії контракту, не передбачено залишення їх на квартирному обліку у військових частинах.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Акуленка В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють порядок забезпечення житлом військовослужбовців, а також звільнених в запас військовослужбовців, а апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 такою що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції виходячи з наступного
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 липня 2018 року №194 підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та з 23 липня 2018 року виключено зі списків військової частини. Вислуга років у збройних силах: календарна - 24 повних роки, є учасником бойових дій (а.с.7).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року №199 «Про затвердження рішення житлової комісії НОМЕР_1 » було затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2019 року № 10, яким підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту, було знято з квартирної черги для отримання житла, на підставі п.1 розділу 6 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року №380 (а.с.8).
Протоколом №10 житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 30 липня 2019 року було прийнято рішення про зняття з квартирної черги підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту (а.с.9).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 (а.с.10).
Також вбачається, що позивач разом з донькою перебував на квартирному обліку з 01 квітня 2008 року по 19 серпня 2015 року у в/ч1815 (а.с.16, 24), до першочергового списку внесений з 18 вересня 2015 року, що підтверджується копією облікової справи (а.с.13).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
Відповідно до п.22 даного Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пунктом 24 даного Порядку визначено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Згідно п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Такі ж приписи містяться і у пункті 29 Порядку.
Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що упродовж тривалого часу перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у відповідача жодних недоліків у документах виявлено не було, зловживань чи подання неправдивих відомостей з боку позивача не встановлено, доказів, що свідчили би про вчинення неправомірних дій службовими особами при взятті позивача на квартирний облік за місцем його служби відповідачем не надано.
Суд першої інстанції, взявши до уваги при вирішенні даного спору принцип верховенства права та додержання балансу між інтересами позивача і відповідача, правильно виходив із того, що зняття з квартирного обліку через 11 років перебування на такому обліку ОСОБА_1 , який має понад 24 років вислуги за військову службу, і не був забезпечений житлом, не переслідує законної мети і буде становити для позивача надмірний тягар, як про це зазначено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №642/6960/16-ц.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
З урахуванням установлених судом обставин, апеляційний суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відповідні висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам справи, і відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до ЖК УРСР рішення про залишення на обліку за місцем роботи визначається військовою частиною, а громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку припинення трудових відносин, відхиляються апеляційним судом, оскільки, як зазначено вище, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Доводи апеляційної скарги, що на обліку можуть залишитися лише три категорії військовослужбовців, проте ОСОБА_1 не підпадає під жодну з них, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. В той же час, на момент звільнення з військової служби позивач мав стаж військової служби більше 20 років, на облік зарахований на законних підставах, отримує пенсію за вислугу років, отже у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до пункту 1 розділу 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, яким визначено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Заперечення сторони позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу є слушними і судом апеляційної інстанції приймаються у повному обсязі.
Принцип пропорційності у розумінні практики ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та власному тлумаченні норм чинного законодавства України, та спрямовані на встановлення та переоцінку обставин справи, яким суд надав правильну правову оцінку.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2020 року.
Головуючий: Судді: