06 квітня 2020 року
м.Суми
Справа №585/4592/19
Номер провадження 22-ц/816/968/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Ільченко Лариса Іванівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року в складі судді Євлах О.О., постановлене в м. Ромни,
Звернувшись до суду із заявою в порядку окремого провадження у грудні 2019 року, заявник, з урахуванням уточненої заяви, просив суд встановити факт належності ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 квітня 1997 року органом приватизації ВАТ «Пересувної механізованої колони 148» на ім'я ОСОБА_1 , та на ім'я осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , у якому помилково зазначена вулиця розташування квартири АДРЕСА_1 .
Свою заяву мотивує тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 квітня 1997 року, органом приватизації ВАТ Пересувної механізованої колони 148, належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 . Інша частина вищевказаної квартири належить її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловіку ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 та її сину ОСОБА_2 по 1/4 частині на кожного. Після смерті її матері та чоловіка, вона прийняла спадщину, оскільки на час їх смерті спільно з ними проживала за однією адресою. Зазначає, що її син ОСОБА_2 відмовився від спадкування після свого батька ОСОБА_4 подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Вказує, що у наданому їй нотаріусу Свідоцтві про право власності на житло, виданого на ім'я спадкодавця органом приватизації ВАТ Пересувної механізованої колони 148 від 15.04.1997 року назва вулиці спадкової квартири ( АДРЕСА_1) не збігається з назвою вулиці, зазначеною у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (АДРЕСА_1). Крім того, вказане свідоцтво не скріплене печаткою органу, що його видав. Зазначає, що наданий час ВАТ Пересувна механізована колона 148 ліквідована, а всі документи зберігаються у трудовому архіві, в зв'язку з чим внести виправлення у досудовому порядку не виявляється за можливе. Встановлення вказаного факту їй необхідне для оформлення її спадкових прав на спадщину після смерті її матері та чоловіка.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням заявник подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.04.1997 року виданого органом приватизації ВАТ Пересувана механізована колона 148, відбулась державна реєстрація її права власності та права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому вищевказане свідоцтво є належним правовстановлюючим документом. Зазначає, що на території с. Великі Бубни знаходиться саме вулиця «Новоселівка», на підтвердження чого нею було надано довідку Великобубнівської сільської ради Роменського району від 10.12.2018 року. Зазначає, що встановлення вказаного факту необхідно їй для оформлення її спадкових прав на спадщину після смерті її матері та чоловіка.
Відзиви на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб до суду не надходили.
Заявник та заінтересовані особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у свідоцтві про право власності на житло, виданого органом приватизації ВАТ Пересувна механізована колона 148 відсутня дата свідоцтва, печатка підприємства, яке його видало, а тому таке свідоцтво не може вважатися правовстановлюючим документом. Також заявником не доведено того, що запис «АДРЕСА_1» зроблено помилково, замість правильного «АДРЕСА_1». Крім того, право власності на житло зареєстроване за № 31 в реєстрі № 723 Роменським МБТІ, а тому є необґрунтованими обставини стосовно необхідності встановлення факту належності їй свідоцтва про право власності на житло.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.
Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, органом приватизації ВАТ Пересувної механізованої колони 148 видано Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_4 (1/4 частина), ОСОБА_1 (1/4 частина), ОСОБА_2 (1/4 частина). Водночас у вказаному свідоцтві відсутня дата його видачі та печатка органу приватизації ВАТ Пересувної механізованої колони 148 (а.с. 9). Також, зі вказаного свідоцтва вбачається, що право власності на зазначену квартиру зареєстроване Роменським МБТІ і записана у реєстрову книгу за № 31, реєстр. 723.
Згідно довідки Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» від 24.11.2015 року № 727, двокімнатна квартира АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 року зареєстрована на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ Пересувна механізована колони 148 за наступними власниками: ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_4 (1/4 частина), ОСОБА_1 (1/4 частина), ОСОБА_2 (1/4 частина).
Але згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за заявником право власності на приватизовану нею частку у вказаній квартирі не зареєстровано.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великобубнівської сільської ради від 10.12.2018 року №1712 (а.с. 12) 26.07.2007 року було створено трудовий архів, до якого прийняті документи ліквідованого підприємства Великобубенське ПМК 148 ВАТ «Сумиводбуд» (а.с. 12).
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Великобубнівської сільської ради від 10.12.2018 року на території сільської ради знаходиться АДРЕСА_1 в селі Великі Бубни. (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій належала 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно із свідоцтвом про народження заявника, вбачається, що остання є донькою померлої ОСОБА_3 (а.с. 7). Після смерті ОСОБА_3 заявник своєчасно вступила в управління та володіння спадковим майном, так як постійно проживала разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , якому належала 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно із свідоцтвом про шлюб, заявник є дружиною померлого ОСОБА_4 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_4 заявник звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Ільченко Л.І. щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , однак отримала відмову, оскільки свідоцтво про право власності на житло не скріплене печаткою органу, що видав дане свідоцтво, а назва вулиці спадкової квартири (АДРЕСА_1) не збігається з назвою вулиці, зазначеною в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (АДРЕСА_1) (а.с. 14).
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються в порядку окремого провадження (п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України судом розглядаються справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Разом з тим, проаналізувавши копію правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло, колегія суддів приходить до висновку, що воно містить суттєві недоліки, які позбавляють можливості на підставі нього зробити висновки щодо підтвердження виникнення права власності за вказаними у ньому громадянами, оскільки не містить дати його видачі та не містить печатки органу, що видав дане свідоцтво. Рішення органу приватизації щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_3 та родині ОСОБА_5 від 15.04.1997 №27 суду не пред'явлено.
Отже, оскільки безспірність набуття права власності за життя ОСОБА_3 та родиною ОСОБА_1 не доведено переконливими доказами, заявнику вирішувати питання правильності назви вулиці квартири ( АДРЕСА_1), яка не збігається з назвою вулиці, зазначеною в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (АДРЕСА_1), вказаної у свідоцтва про право власності на житло і на якій знаходиться квартира, слід одночасно в порядку позовного провадження з вимогами щодо визнання за нею права власності на частику спірної квартири як в порядку реалізації нею права на приватизацію житла, що знаходилось в державному житловому фонду, так і в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з цим, заявником всупереч частини 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано до суду першої інстанції беззаперечних доказів того, що у вказаному свідоцтві запис «АДРЕСА_1» зроблено помилково, замість правильного «АДРЕСА_1». Довідка Виконавчого комітету Великобубнівської сільської ради Роменського району від 10.12.2018 року на яку заявник посилається в своїй апеляційній скарзі як на доказ помилковості внесеного запису із назвою вулиці до Свідоцтва про право власності на житло, містить лише відомості стосовно того, що в АДРЕСА_1 . Проте вказана довідка не містить відомостей про те, що на території вказаного села відсутня АДРЕСА_1.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять копій титульного листа технічного паспорту на який в своїй апеляційній скарзі позивається заявник, а єдина довідка Роменського МБТІ від 24.11.2015 року, що міститься в матеріалах справи (а.с.10), містить назву вулиці, де розташовано будинок «АДРЕСА_1», що збігається із назвою вулиці, що зазначена в свідоцтві про право власності на житло.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності заявником того, що запис «АДРЕСА_1» зроблено помилково, замість правильного «АДРЕСА_1».
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що заявником не було доведено для чого саме їй необхідно встановити факт належності вказаного свідоцтва і які саме юридичні наслідки буде мати для неї встановлення вказаного факту з огляду на те, що фактично належність вказаного свідоцтва заявнику ніким не спростовується та не оскаржується, притому, що оригінал свідоцтва про право власності на житло, яке пройшло державну реєстрацію в Роменському БТІ прав власності у реєстраційній книзі за № 31, реєстр 723, не відповідає вимогам правовстановлюючого документа.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2020 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
С.Г. Хвостик