03 квітня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до 16 травня 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Арциз Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч. 4 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12017160000000632 від 12.07.2017 року.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 16 травня 2020 року включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Вважає, ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурором не доведено обставин, які б виправдовували подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
Вказує, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінуємого йому кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стверджує, що стороною обвинувачення штучно кваліфіковано дії ОСОБА_6 під час сварки з ОСОБА_8 , як особливо тяжкий злочин розбій, з метою обрання та подальшого продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_6 має неповнолітню дитину, постійне місце проживання, одружений, має батьків пенсіонерів, що свідчить про наявність в нього міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, у вчиненні інших злочинів не підозрюється.
Звертає увагу, що прокурором з істотним порушенням КПК України незаконно об'єднано кримінальне провадження № 12019160260000222 від 14.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру, з кримінальним провадженням № 12017160000000623 від 12.07.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.185, ч.4 ст.190, ст.356 КК України, в якому жодній особі не повідомлено про підозру. Так в постанові про об'єднання вказаних кримінальних проваджень вказано, що дані провадження були об'єднані в одне провадження у зв'язку з тим, що вони були вчинені одними особами. Проте це не відповідає підставам передбаченим ч.1 ст. 217 КПК України, оскільки КПК України не передбачає можливості об'єднання матеріалів кримінальних проваджень, в рамках яких, в одному кримінальному проваджені особі повідомлено про підозру з кримінальним провадженням в якому відсутні повідомлення про підозру.
Зауважує, що при продовженні строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 слідчим суддею не враховано, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений не уповноваженою на те особою та повинен був бути продовжений слідчим суддею відповідно до ч.3 ст.294 КПК України, оскільки при вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування заступник прокурора Одеської області повинен був дотримуватись норм КПК України, які діяли на час прийняття процесуального рішення, так як кримінальне провадження № 12019160260000222, в якому ОСОБА_6 було повідомлено про підозру було внесено в ЄРДР 14.07.2019 року.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Першим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160000000632 від 12.07.2017 року за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.07.2019 року, близько 11:15 годині, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , які перебуваючи разом з іншими неустановленими слідством особами, біля будівлі з надписом «Шиномонтаж», що розташована по вул. І. Франка, с. Вікторівка, Березівського району, Одеської області, на ґрунті неприязних відносин виникла суперечка із ОСОБА_8 , який приїхав до вказаного місця на автомобілі «Volkswagen», моделі «Jetta» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 .
Під час суперечки, у ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, виник спільний злочинний умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 , з метою заволодіння його майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я.
Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, наздогнав ОСОБА_8 , який намагався залишити місце події, після чого декілька разів кинув у ОСОБА_8 складний ніж, наніс удар в обличчя та повалили останнього на землю.
Продовжуючи вчинення злочинних дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 спільно з невстановленими досудовими розслідуванням особами, почали завдавати ОСОБА_8 удари руками та ногами по різним часинам тіла.
Під час побиття потерпілого, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 використовуючи ножі, які вони зберігали при собі, завдали ОСОБА_8 шість ударів в сідниці та стегна. В результаті отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 втратив свідомість.
Надалі, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 умисно, з корисливих мотивів, заволоділи мобільним телефоном марки «IPhone 8» вартістю 7200 гривень та мобільним телефоном «IPhone 10» вартістю 19 500 гривень, що належали ОСОБА_8 .
Продовжуючи, реалізацію спільного злочинного умислу керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, проникли до автомобіля «Volkswagen», моделі «Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому приїхав ОСОБА_8 та незаконно заволоділи належними останньому грошовими коштами у сумі 213 000 гривень та 30 000 доларів США (що за курсом НБУ станом на 14.07.2019 становить 774 000 гривень), які знаходились у сумці.
Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , спільно з неустановленими особами, зникли з місця вчинення злочину.
23.07.2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах.
Постановою першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_10 від 20.01.2020 року було продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, та визначено новий строк досудового розслідування у межах шести місяців до 27.05.2020 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2020 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 22.03.2020 року.
У подальшому, 18.02.2020 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання вказав що строк тримання під вартою підозрюваного закінчується 22.03.2020 року, але досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчити не можливо, оскільки необхідно провести слідчі розшукові дії для встановлення місце знаходження інших підозрюваних, провести експертні дослідження та інші слідчі дії. Ризики передбачені ст. 177 КПК України - не зникли та не зменшилися.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, а також доведено обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З наданих суду матеріалів судового та кримінального проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187 КК України, один з яких згідно ч.5 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 , яка надійшла до Березівського ВП та була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №2229 від 14.07.2019 року; довідкою про госпіталізацію ОСОБА_8 ; інформацією, яка міститься в протоколах допитів потерпілого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_11 ; протоколі огляду місця події від 14.07.2019 року з планом-схемою до нього; протоколі огляду місця події від 15.07.2019 року; постанові від 15.07.2019 року про приєднання речових доказів, вилучених в ході оглядів 14.07.2019 року та 15.07.2019 року; в протоколах допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 ; рапортом старшого оперуповноваженого СКП Березівського ВП Лиманського відділу поліції ГУ НП в Одеській області ОСОБА_16 від 14.07.2019 року; рапортом старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 ; рапортом старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 ; а також даними, що зафіксовані на відео з камер спостереження, які були переглянуті у судовому засіданні, протоколом огляду речей від 31.07.2019 року; висновком експерта №37 від 11.01.2020 року щодо наявних у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.08.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2020 року за участю свідка ОСОБА_12 .
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Тому доводи захисника про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162 та ч. 4 ст. 187 КК України є безпідставними.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та слідства, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою відмови від дачі показань або їх зміни. Також, оскільки на цей час не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що матиме негативний вплив на хід досудового слідства та судового розгляду справи, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того встановлений ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти неправомірні дії щодо потерпілого з урахуванням обставин кримінального провадження.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме, те що ОСОБА_6 тривалий час перебував у розшуку, обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місті його постійного проживання, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність у підозрюваного на утриманні неповнолітньої дитини.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.01.2020 року, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, було задоволено клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства до 22.03.2020 року.
У вказаному кримінальному провадженні 20.01.2020 року прокурором продовжено строк досудового розслідування 27.05.2020 року. Слідчим і прокурором у суді першої інстанції вмотивовано доведено що, на теперішній час не можливо закінчити досудове розслідування вказаного кримінального провадження, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії у даному кримінальному провадженні, встановити місцезнаходження інших підозрюваних, провести необхідні експертні дослідження та інші слідчі дії, що перешкоджає завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
Вказані обставини, виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання апелянта на те що, підозрюваний має постійне місце проживання, неповнолітню дитину, позитивні характеристики, що свідчить про міцні соціальні зв'язки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, ризики, встановлені слідчим суддею у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку.
Доводи захисника проте що строк досудового розслідування продовжений на уповноваженою на те особою, є неспроможними з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів провадження кримінальне провадження, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 162 та ч.4 ст. 187 КК України, постановою прокурора від 01.08.2019 року було об'єднано в одне кримінальне провадження з кримінальними провадженнями, відомості про які були внесені до ЄРДР 12.07.2017 року, 28.07.2017 року та 31.08.2017 року, і об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний номер - 12017160000000632 відповідно до вимог кримінального процесуального закону та Положення про порядок ведення єдиного реєстру досудових розслідувань. Тобто, кримінальне провадження за № 12017160000000632 внесене до ЄРДР, до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким були внесені зміни до КПК України в частині строків досудового розслідування та порядку продовження строків досудового розслідування. В редакції КПК, яка діяла на той час, передбачалось, що якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування (ч. 1 ст. 294 КПК України) у строк, визначений ч. 1 ст. 219 КПК України, за клопотанням слідчого або прокурора (ч. 1 ст. 295 КПК України), він може бути подовжений в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 219 КПК України районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором. Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником. Зміни, які внесені в КПК України Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII в частині строків досудового розслідування (ст. 219 КПК України) та порядку продовження строків досудового розслідування (§4 Глава 24 Розділ ІІІ КПК України), не мають зворотної дії в часі та застосовуються в справах, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (п. 4 §2 Розділ 4 Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). Таким чином, перший заступник прокурора Одеської області, приймаючи рішення про продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017160000000632, діяв в межах своїх повноважень з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Щодо посилання захисника на порушення кримінального процесуального закону при об'єднані кримінальних проваджень в одне провадження то вони є неприйнятним, оскільки, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості надати оцінку постанові прокурора про об'єднання кримінальних проваджень на даній стадії провадження.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до 16 травня 2020 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді