Дата документу 01.04.2020 Справа № 331/1640/19
Єдиний унікальний № 331/1640/19 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.
Провадження №22-ц/807/171/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
01 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кримської О.М., Кочеткової І.В., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди, спричиненої працівниками Національної поліції України,-
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди, спричиненої працівниками Національної поліції України.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 21 червня 2018 року в гаражі АДРЕСА_2, без присутності позивача, як власника нерухомості, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. проведено обшук та вилучено належні їй раки, що були придбані ОСОБА_1 20 червня 2018 року у ФОП ОСОБА_3 за видатковою накладною та посвідченням про якість до неї від 20 червня 2018 року.
Постановою від 21 червня 2018 року вилучені раки було визнано речивими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року було надано дозвіл на знищення раків, вилучених в ході проведення обшуку.
За наслідками апеляційного розгляду, 13 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні № 12018080000000142 від 10 травня 2018, а саме: раків в кількості 12747 шт. загальною вагою 472, 4 кг., які були вилучені в гаражі АДРЕСА_2.
Колегією суддів постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні вказаного клопотання слідчого.
Однак, 06 липня 2018 року вилучені у позивача раки в кількості 12747 шт. загальною вагою 472, 4 кг., знищені (утилізовані) Токмацькою філією ДП «Укрветсанзавод» за договором на знищення (утилізацію) раків.
Позивачка вважає, що оскільки органом досудового розслідування - слідчим управлінням, що є стороною кримінального провадження, знищено речові докази, у Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області виник відповідний обов'язок щодо відшкодування вартості вилучених раків.
22 листопада 2018 року керівнику ГУНП в Запорізькій області подано заяву про відшкодування вартості речових доказів. Проте, до теперішнього часу, не отримано жодної відповіді на подану заяву.
З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 зазначає, що їй завдано майнову шкоду внаслідок неправомірних дій, що виразилася у знищенні раків, безпідставно вилучених під час обшуку, розмір якої складає 173 805,41 грн. та підлягає стягненню з відповідача за рахунок коштів державного бюджету. Окрім цього, у зв'язку зі знищенням належного позивачу майна, придбаного на законних підставах, безповоротної на даний час втрати значної для позивача суми коштів, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.
Із урахуванням зазначеного позивач просила суд:
Стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 173 805,41 грн., компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 11 000,00 грн., а всього суму в розмірі 214 805,41 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 173 805 гривень 41 копійку, компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 5000 гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9651 гривень 41 копійку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено наявність завданої шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки та заподіяною шкодою. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправність поведінки слідчого, а навпаки містять дані про виконання вимог КПК України під час досудового розслідування, що виключає причинний зв'язок між поведінкою та заподіяною позивачу шкодою.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не подано жодного документа, яким визнано протиправними дії правоохоронних органів, не надано обґрунтування розміру моральної шкоди. Також зазначають, що стягнення коштів з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, не відповідає діючому законодавству, та при розподілі судових витрат судом першої інстанції не враховано, що Державна казначейська служба України за своїми функціональними обов'язками не є учасником саме спірних правовідносин з позивачем, а її визначено учасником процесу виключно у зв'язку з тим, що відповідно до вимог законодавства Державною казначейською службою України здійснюється виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області представник ОСОБА_1 - адвокат Середа А.А. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України не надано.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов про відшкодування шкоди, завданої майну позивачки та чстково моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці завдано майнову шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилися у знищенні раків, безпідставно вилучених під час обшуку, розмір якої визначений позивачем щодо вартості раків в торговій мережі, відповідно довідки № 79 від 23 січня 2019 року « Метро Кеш енд Кері Україна» . ОСОБА_1 була заподіяна крім матеріальної і моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок незаконного обшуку, безпідставного вилучення та знищення майна, позивачка зазнала моральних страждань, вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та для відновлення своїх порушених прав. Моральну шкоду суд визначив в розмірі 5000.00 гривень виходячи з принципу розумноті та справедливості.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд взяв до уваги надані позивачем опис робіт, виконаних адвокатом та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому прийшов до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 9 651,41 гривень.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що 20 червня 2018 року ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_3 раки живі (в асортименті) в кількості 550 кг., сплативши 110 000,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 251 від 20 червня 2018 року. (а.с. 11).
Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року за ч. 2 ст. 249 КК України, в якому йдеться про те, що співробітниками управління Державного агенства рибного господарства України у Запорізькій області та ТОВ «СВЕТ ЛТД» на території нерестової заборони, браконьєрським шляхом, здійснюють незаконний вилов водних живих біоресурсів.
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2, в межах проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12018080000000142 від 10 травня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року вказане клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення незаконно виловлених річкових раків, блокнотів, чорнових записів, що зберегли сліди кримінального правопорушення.
21 червня 2018 року на підставі даної ухвали слідчим проведено обшук за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 1-В, гаражний кооператив - товариство «Крива-Бухта», гараж № 66 -А, та в результаті його проведення виявлено та вилучено раки в кількості 12747 штук, загальною вагою 472,4 кг.
В протоколі обшуку від 21 червня 2018 року, зазначено, що власнику гаражу ОСОБА_1 за телефоном повідомлено про підстави проведення обшуку, але остання зазначила, що з'явитись не може, у зв'язку з чим, для того, щоб увійти до приміщення гаражу, були пошкоджені двері, обшук проведено у присутності представника гаражного кооперативу.
Постановою від 21 червня 2018 року вилучене майно визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
21 червня 2018 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з проханням провести дослідження вилучених раків для з'ясування питання, чи придатні останні для вживання.
Згідно з експертним висновком № 002285 п/18 від 22 червня 2018 року, надісланий зразок 001079 п/1/18 - раки живі, по перевіреним паразитологічним показникам відповідає пункту 3.6.1 «Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2)» від 03 листопада 1998 року № 16 (у редакції наказу Держдепартаменту ветмедицини № 87 від 18 листопада 2003 року та № 107 від 27 вересня 2004 року) та по перевіреним органолептичним показникам не відповідає «Правилам ветеринарно-санитарной експертизы пресноводной рыбы и раков 1989 года».
На підставі даного висновку 22 червня 2018 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні №12018080000000142 від 10 травня 2018 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України, а саме: раків, у кількості 12 747 штук, загальною вагою 472,4 кілограми, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні №12018080000000142 від 10 травня 2018 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України, а саме: раків, у кількості 12 747 штук, загальною вагою 472,4 кілограми, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 - скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на знищення речових доказів. (а.с. 7-10).
При цьому, Апеляційним судом Запорізької області було встановлено, що в долучених до клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речових доказів документах, немає жодних об'єктивних даних про те, що власник гаражу, де було проведено обшук - ОСОБА_1 , має будь-яке відношення до кримінального правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР. Відсутні об'єктивні дані і про те, що вилучені в ході обшуку раки, здобуті незаконно протягом квітня-травня 2018 року під час нерестової заборони, браконьєрським шляхом. Крім того, в експертному висновку не вказано, про те, що направлені на дослідження зразки живих раків мають непридатний стан, а вказано лише про те, що по органолептичним показникам вони не відповідають «Правилам ветеринарно- санитарной экспертизы пресноводной рыбы и раков 1989 г.».
Таким чином, в наданих суду матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що вилучені в ході обшуку раки, відповідають критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України та мають відношення до кримінального провадження № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 . Отже, щодо зазначеного майна ( раків) не може застосовуватися процедура, передбачена ст. 100 КПК України.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набрала законної сили з моменту її оголошення.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву керівнику ГУНП в Запорізькій області про відшкодування вартості речових доказів.(а.с. 13-14).
08 січня 2019 року представником позивача, адвокатом Середа А.А., було направлено адвокатський запит Вих. №1 до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», в якому він просив надати інформацію про роздрібну та оптову вартість раків станом на 20 і 21 червня 2018 року та на дату надання відповіді на адвокатський запит. (а.с. 22).
Згідно листа-відповіді № 79 від 23 січня 2019 року про вартість раків в торговій мережі «Метро Кеш енд Кері Україна». Станом на дату звернення з адвокатським запитом раки живі вагою 30-50 грам коштують 459,90 грн. з ПДВ за 1 кг. З вирахуванням 20% ПДВ вартість таких раків складає 367, 92 грн. (459,90 - 91,98 (20%) = 367, 92.(а.с. 23).
ОСОБА_1 були придбані раки, які відносяться до категорії А, оскільки середня вага одного вилученого та знищеного рака складає 37, 06 грам (472, 4 кг * 1000 = 472400 гр.; 472400 гр.:12747 шт. = 37,06 гр.). Всього під час обшуку було вилучено, а пізніше знищено 472, 4 кг.
Отже, відповідно до розрахунку, сума, матеріальної шкоди становить 173805.41 грн ( 367.02 * 472.4).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Як встановлено ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року 21 червня 2018 року слідчим проведено обшук за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 1-В, гаражний кооператив - товариство «Крива-Бухта», гараж № 66 -А, та в результаті його проведення виявлено та вилучено раки в кількості 12747 штук, загальною вагою 472,4 кг.
Між тим, зазначеною ухвалою Апеляційного суду Запорізької області також встановлено, що ОСОБА_1 до кримінального провадження № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року ніякого відношення не має. Відсутні об'єктивні дані і про те, що вилучені в ході обшуку раки здобуті незаконно протягом квітня-травня 2018 року під час нерестової заборони, браконьєрським шляхом. Прокурором також не спростовано відомості та в доданих до матеріалів справи документів, про те, що ОСОБА_1 на законних підставах придбала раки, які в подальшому були вилучені в її гаражі в ході проведення обшуку. Апеляційний суд також прийшов до висновку, що в наданих суду матеріалах провадження відсутні буль- які об'єктивні дані про те, що вилучені в ході обшуку раки відповідають критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України, та мають відношення до кримінального провадження № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Зазначеною ухвалою Апеляційного суду Запорізької області також встановлено, що в експертному висновку не вказано, про те, що направлені на дослідження зразки живих раків мають непридатний стан, а вказано лише про те, що по органолептичним показникам вони не відповідають «Правилам ветеринарно-санитарной экспертизы пресноводной рыбы и раков 1989 г.». Тобто, до цього майна не могло бути застосовано процедуру, передбачену ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження.
Відповідно до п. 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
Відповідно до п.п. 7,8 Порядку, вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.
Відповідно до п. 14 Порядку під час передачі матеріалів кримінального провадження від одного слідчого іншому ними у присутності відповідальної особи проводиться перевірка цілісності упаковки чи бирки, прикріпленої до речових доказів, переданих на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфу, і відповідність упаковки чи бирки вимогам, визначеним у пункті 3 цього Порядку. За відсутності слідчого, від якого передаються матеріали кримінального провадження, перевірка проводиться за участю керівника слідчого підрозділу. Результати перевірки засвідчуються підписами осіб, що проводили перевірку, у книзі обліку. Якщо в результаті огляду речових доказів встановлено їх невідповідність відомостям про такі речові докази, що містяться у відповідній квитанції, складається також акт у двох примірниках, який засвідчується підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. До матеріалів кримінального провадження долучаються протокол огляду та один примірник акта у разі його складення. Другий примірник акта передається відповідальній особі.
Згідно з п.27 Порядку, схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Згідно з п.29 Порядку, речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан, знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду.
З огляду на зазначене, та беручи до уваги Ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року, яка є чинною, якою встановлено, що в клопотанні слідчого ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речових доказів (раків) у кримінальному провадженні не було жодних даних по те, що власник гаражу ОСОБА_1 має будь-яке відношення до кримінального правоворушення, в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, що вилучені в ході обшуку раки відповідають критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України, у експертному висновку не вказано про те, що направленні на дослідження зразки живих раків мають непридатний стан, отже щодо цього майна не могла застосовуватися процедура, передбачена ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, та взявши до уваги ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року, в якій встановлена незаконність ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запороізькій області Пашко О.С. про надання дозволу на знищення речовх доказів (раків) у кримінальному провадженню № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року та, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про знищення раків, дійшов вірного висновку, що внаслідок неправомірних дій, що виразилися у знищенні раків, безпідставно вилучених під час обшуку у ОСОБА_1 , останній було спричинено майнову шкоду, розмір якої складає 173805.408 грн. та підлягає стягненню з відповідача за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією або бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Отже, доводи апеляційних скарг щодо відсутності винних дій відповідача є необгрунтованими.
Щодо доводів апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України з питань недоведеності позивачем виникнення моральної шкоди та її розміру, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкан далі проти Сполученого королівства» (CaseofABDULAZIZ, CABALESANDBALKANDALI), 1985 р., в якому зазначено, що з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.
З огляду на неправомірність дій слідчого ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашко О.С., що виразилися у зищенні раків, безпідставно вилучених під час обшуку у ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування завданої позивачці такими діями моральної шкоди, а тому, з урахуванням наданих доказів, істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, а також вимог розумності та справедливості обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди у 5 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо порушення механізму стягнення коштів з юридичної особи Державної казначейської служби України, а не з Державного бюджету України, не приймаються колегією суддів у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, враховуючи, що відповідачем у справі є Державна казначейська служба України та доведеність заподіяння позивачу шкоди органом державної влади (його посадовими особами), суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення коштів з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.
Висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню або зміні, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 03 квітня 2020 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кримська О.М. Кочеткова І.В.