02 квітня 2020 року Справа № 915/463/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” №743/32 від 16.03.2020 про відстрочення виконання рішення суду від 03.05.2019 у справі
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
(01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”
(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5; код ЄДРПОУ 31319242),
про: стягнення заборгованості у розмірі 100404,89 грн,-
16.03.2020 Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою №743/32 про відстрочення виконання рішення суду від 03.05.2019 у даній справі до 01.05.2020.
Ухвалою суду від 16.03.2020 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2020.
23.03.2020 від позивача до суду надійшли письмові заперечення на заяву, в яких останній вважає, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач в клопотанні від 30.03.2020 підтримав заяву в повному обсязі та просив її розглянути без участі його представника.
Позивач явку повноважного представника у судові засідання 02.04.2020 не забезпечив незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 02.04.2020 подання розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення, боржник вказує, що визнає наявність обов'язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак зазначає про існування на сьогоднішній день обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.
Боржник зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Так, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 10.03.2020 становить 201,2 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 9,5 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 7,2 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 184,5 млн.грн (з них 1.2 млн.грн заборгованість по пільгах та субсидіях), оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.
Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК “Нафтогаз України”). Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства, і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини.
Крім того, відповідач вказує, що ним посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за 2019 рік та січень 2020 року відповідачем направлено 95072 претензії боржникам на загальну суму 422825501,84 грн, пред'явлено 391 позов на суму 5371552,37 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 3275 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 33385019,83 грн.
Однак, третина виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання (за 2019 рік та січень 2020 року - 946 виконавчих документів на загальну суму 5924861,06 грн). Це призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Таким чином, протягом 2019 року на примусове виконання направлено 3275 виконавчих документів на загальну суму 33385019,83 грн. Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у 2019 році та січні 2020 року складає 1755977,48 грн, що становить близько 5% виконання судових рішень.
Згідно з “Порядком розподілу коштів, що надходять па поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і в розпорядження відповідача не потрапляють. Коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства (в серпні 2019 року - січні 2020 року - це 10,37% від населення, 17,78% - 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів) не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов'язань, зобов'язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.
Заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 04.03.2020 становить 5578134,33 грн, заборгованість з податків та зборів станом на 04.03.2020 становить 22,6 млн.грн. Найбільшу частину з цієї суми складають ПДФО - 14,3 млн.грн, податок на землю - 1,01 млн.грн, ЄСВ - 3,4 млн.грн, ПДВ (штрафи та пені) - 2,4 млн.грн та ін. податки в розмірі 0,2 млн.грн.
Звіт про фінансові результати за 2019 рік свідчать, що 2019 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 89,9 млн.грн, в порівнянні з звітом за 2018 рік збитки підприємства збільшились на 37,6 млн.грн.
Із посиланням на зазначені обставини боржник зазначає, що не має можливості на сьогоднішній день самостійно виконати у повному обсязі рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки відповідача, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів. В разі виконання найближчим часом судового рішення по даній справі ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” опиниться перед загрозою необхідності закриття підприємства, скорочення працівників та відновлення роботи з початком наступного опалювального сезону, тобто ні ремонтів, ні підготовки до нового опалювального сезону не відбудеться. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв'язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо. З метою недопущення посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, припинення господарської діяльності підприємства, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” просить надати відстрочку виконання судового рішення до 01.05.2020.
Стягувач у письмових запереченнях від 19.03.2020, які надійшли до суду 23.03.2020, проти надання відстрочки виконання рішення суду заперечує, вважає доводи відповідача, викладені в його заяві безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні заяви боржника. Зазначає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у даній справі.
До того ж, стягувач вказує, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 у справі №915/463/19 (головуючий суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 15763,01 грн пені, 8465,24 грн - 3% річних, 13012,48 грн інфляційних втрат, 1921,00 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 112,13 грн, - відмовлено.
20.05.2019 Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” зверталось до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 03.05.2019 у даній справі до 01.05.2020.
Ухвалою від 20.08.2019, яка залишена без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, суд частково задовольнив заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про відстрочення виконання рішення суду по даній справі та відстрочив виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 у справі №915/463/19 - до 01.04.2020.
16.03.2020 Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою №743/32 про відстрочення виконання рішення суду від 03.05.2019 у даній справі до 01.05.2020.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які до цього часу не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.
Судом при розгляді заяви враховано, що основний борг з оплати природного газу був сплачений боржником повністю, судове рішення стосується лише стягнення з боржника пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору, натомість, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Наданий боржником Звіт про фінансові результати 2019 рік свідчить, що 2019 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 89,9 млн.грн, що в порівнянні з звітом за перший квартал 2019 (розмір збитків складав 46,6 млн.грн) збитки підприємства збільшились на 43,3 млн.грн, та свідчить про значну стійку збитковість підприємства.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 у справі №915/463/19 до 01.04.2020 та на даний момент, та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.
Що стосується виробничої діяльності боржника, то основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Відповідно до Інформації про заборгованість абонентів перед ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” станом на 10.03.2020 загальна сума заборгованості становить 201,2 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 9,5 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 7,2 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 184,5 млн.грн (з них 1.2 млн.грн заборгованість по пільгах та субсидіях), оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, яка в двічі збільшилась в порівнянні з заборгованістю станом на 01.08.2019, так як загальна сума заборгованості становила 100,1 млн.грн, з яких: заборгованість основного споживача теплової енергії населення - 94,23 млн.грн, бюджетні установи - 0,83 млн.грн та інші споживачі (госпрозрахункові організації) - 5,04 млн.грн
Згідно наданої відповідачем Довідки про заборгованість з податків та зборів, станом на 04.03.2020 заборгованість по зборах та платежам становить 22689120,28 грн., найбільшу частину з цієї суми складають ПДФО - 14361482,83 грн, податок на землю - 1011923,02 грн, ЄСВ - 3388829,54 грн, ПДВ (штрафи та пені) - 2446745,15, яка також в двічі збільшилась в порівнянні з заборгованістю станом на 08.07.2019 ОКП “Миколаївоблтеплоенерго - 11902746,09 грн.
Відповідно наданої відповідачем Довідки про заборгованість по заробітній платі така заборгованість перед працівниками станом на 04.03.2020 становить 5578134,33 грн.
В підтвердження максимального вчинення залежних від нього дій на погашення заборгованості перед позивачем протягом 2019 року та на початку 2020 року, боржником надані суду докази здійснення претензійно-позовної роботи відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень.
Так, за інформацією відповідача за 2019 рік та січень 2020 року відповідачем направлено 95072 претензії боржникам на загальну суму 422825501,84 грн, пред'явлено 391 позов на суму 5371552,37 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 3275 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 33385019,83 грн.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що боржник протягом 2019 - 2020 років не уникає від свого обов'язку перед стягувачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів та низький рівень платоспроможності населення, не мав змоги виконати рішення суду до 01.04.2020 та негайно його виконати на даний час.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
При розгляді заяви судом взято до уваги, що стягувачем не надано суду відомостей про фінансовий стан підприємства, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати тощо. Стягувачем не доведено суду, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність.
При розгляді заяви судом взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника.
При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України“, і в розпорядження відповідача не потрапляють. В розпорядженні боржника залишалось в серпні 2019 року - січні 2020 року - це 10,37% від населення, 17,78% - 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів, що за твердженням боржника не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов'язань, зобов'язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.
За вказаних обставин, вжиття на даний час Державною виконавчою службою заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи підприємства та неможливості виконувати покладені на нього завдання. Значне (в двічі) збільшення розміру збитків підприємства протягом 2019 року свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів, та можливість завершення опалювального сезону 2019 - 2020 років без аварійних ситуацій. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, в тому числі в зв'язку з введенням на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з 12 березня до 01 квітня 2020 року на усій території України карантину та продовження таких карантинних заходів до 24 квітня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, то, на думку суду, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані боржником в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси стягувача, суд вважає, що соціальний статус боржника, значне погіршення його матеріального стану на кінець 2019 року в порівнянні з початком такого року, вжиття боржником протягом 2019 року та на початку 2020 року заходів до стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів теплової енергії, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед стягувачем та наявність реальної можливості виконати рішення суду одночасно в повному обсязі після закінчення введених на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” карантинних заходів, надають суду достатньо підстав для часткового задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення - до 24.04.2020 включно.
Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, суд -
1. Заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” №743/32 від 16.03.2020 про відстрочення виконання рішення суду від 03.05.2019 у справі №915/463/19 - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 у справі №915/463/19 - до 24.04.2020 включно.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України
та підписано суддею 06.04.2020.
Суддя М.В. Мавродієва