вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2914/19
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області, м. Чернігів, в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм», с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_1 , м. Чернігів,
2) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від прокуратури: Івашин О.Є., посвідчення від 09.07.2013 № 018134;
від відповідача 1: Кобліков І.Ю., адвокат, ордер серія КС №433472 від 21.12.2019;
від третіх осіб: не з'явились;
Заступник прокурора Чернігівської області (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.11.2019 №05/1-1310-19 в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ (далі по тексту - Держгеокадастр України) до відповідача товариства з обмеженою відповідальностю «Нива Фарм», с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі по тексту ТОВ «Нива Фарм») в якому просить суд:
- витребувати з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області;
- стягнути з відповідача на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району поза межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства. Здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Водночас ОСОБА_1 вже отримав земельну ділянку кадастровий номер 7421481600:04:000:0804 площею 2,000 га у Чернігівській області безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.11.2018 №25-128/14-18-сг. Відтак, ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 за наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, під час звернення до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про цей факт не повідомив, надавши недостовірну інформацію, що раніше не використав право на безоплатну приватизацію.
Прокурор твердить, що ст.81, 116, 121 ЗК України передбачає одноразовість отримання земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки вдруге.
Прокурор твердить, що вибуття спірної земельної ділянки із власності держави відбулось внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію землі, у незаконний спосіб, відтак відбулось поза волею власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Прокурор, посилаючись на правову позицію постанов Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №3-604гс16, від 02.11.2016 у справі №6-2161цс16, від 15.03.2017 у справі №916/2130/15 та інших, твердить, що здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.
Спірна земельна ділянка було продана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 04.07.2018 відповідачу - ТОВ «Нива Фарм», яке придбало земельну ділянку у особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.
Прокурор твердить, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, приймаючи накази щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки не перевірило, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ про надання дозволу на розроблення проекту відведення та наказ про передачу такої земельної ділянки у власність, є незаконними.
Прокурор твердить, що відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу держаної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Прокурор, посилаючись на постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 26.06.2019 у справі №911/2258/18 та від 21.08.2019 №911/3681/17, твердить, що власник майна відповідно до ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне права, не є ефективним способом захисту права. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
За таких обставин, прокурор, не заявляючи вимог про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018, просить суд витребувати земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Держгеокадастру України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2914/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.12.2019. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_1 , м. Чернігів, 2) Головне управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Київській області).
Як свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ТОВ «Нива Фарм» копію ухвали від 25.11.2019 отримало 29.11.2019, прокуратура - 29.11.2019, Держгеокадастр України - 28.11.2019, ГУ Держгеокадастру у Київській області - 28.11.2019, ОСОБА_1 - 02.12.2019.
03.12.2019 від представника третьої особи 2 ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшли пояснення, відповідно до яких третя особа стверджує, що у клопотання до начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області гр. Терещенко засвідчує, що ним не було використано раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Разом із тим, отримання громадянином наказу ГУ Держгеокадастру не встановлює за громадянином право власності на земельну ділянку, яке виникає з моменту державної реєстрації права (ст. 125 ЗК України). Між тим, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язок перевірити отримані документи на відповідність закону а також перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно покладений на державного реєстратора.
Також представник третьої особи 2, посилаючись на визначення нормативних та ненормативних актів місцевого самоврядування, яке надано у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп-/2009, твердить, що наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області (яке є суб'єктом владних повноважень) від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг є ненормативним актом, який вичерпує свою дію шляхом виконання, відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб право власності ґрунтується на правовстановлюючих документах.
16.12.2019 від прокуратури Чернігівської області до господарського суду надійшли заперечення (у порядку ст. 169 ГПК України) від 11.12.2019 №05/3-1310-19, у яких прокурор твердить, що ГУ Держгеокадастру не позбавлено права розпорядника землі на отримання відповідної інформації з реєстру речових прав власності чи Державного земельного кадастру. Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення по Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке затверджено наказом Держгеокадастру України від 17.11.2016 №308, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використанням і охороною земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель тощо. Відповідно до підпункту 8 пункту 6 указаного Положення, посадові особи Головного управління мають право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, а також від громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань.
Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. При цьому щодо фізичної особи у Державному земельному кадастрі відображаються відомості про прізвище, ім'я, по-батькові, податковий номер тощо. При цьому згідно із пунктом 113 Порядку, до повноважень державного кадастрового реєстратора віднесено обов'язок у день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесення відомостей про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного реєстру до Поземельної книги в електронній та паперовій формі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 198 Порядку Державний земельний кадастр містить відомості про одержання у власність громадянами земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно із додатком 51 та за заявою громадян така довідка видається безкоштовно.
Прокурор твердить, що ураховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із передачею у приватну власність земельної ділянки, застосуванню підлягають спеціальні норми, які закріплені Земельним кодексом України.
Так, за ст.ст. 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їх земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Прокурор, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, твердить, що за таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної або юридичної особи виникло право цивільне і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорення цивільного речового права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, не вирішення питання у судовому порядку щодо законності наказу ГУ Держгеокадастру від 19.06.2018 №10-5436/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може свідчити про наявність у нього правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому) та не перешкоджатиме здійсненню повторної реєстрації права власності на цю ж земельну ділянку.
17.12.2019 від ТОВ «Нива Фарм» до господарського суду надійшов відзив від 11.12.2019 №06-0075/03, у якому відповідач просить суд відмовити прокурору у позові повністю.
У відзиві відповідач твердить, що прокурором не дотримано вимог закону щодо визначення підстав представництва інтересів держави в суді. Так, на противагу твердженням прокурора про те, що Держгеокадастр формально розглянув листи прокуратури та повністю ігнорує свій обов'язок щодо поновлення порушених прав держави, матеріали справи містять докази вжиття Держгеокадастром України заходів для з'ясування обставин порушення інтересів держави (підтверджується листом Держгеокадастру №10-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019) та обрання способу їх захисту, зокрема шляхом надання доручень територіальному підрозділу Держгеокадастру).
Відповідач твердить, посилаючись на позиції постанов Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 13.11.2019 у справі №925/315/19, від 31.10.2019 у справі №913/458/18 тощо, що прокурор безпідставно не зазначив у позові причини, які перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо Держгеокадастром, та не навів відповідних доказів існування таких причин.
Відповідач твердить, що прокурором не здійснено належним чином повідомлення позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з позовом.
Відповідач твердить, що відповідно до норм Конституції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна особа має право вільно володіти своїм майном. ТОВ «Нива Фарм» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_1 як власником, право власності якого було належним чином зареєстровано відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідач твердить, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області розпорядилось земельною ділянкою у межах своїх визначених законом повноважень та у спосіб, що передбачений законом, частина 7 ст. 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні фізичній особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до яких повторне використання заявником права на приватизацію не належить, а «виправлення помилок» державного органу шляхом порушення права власності юридичної особи не є належним урядуванням (рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України».
Відповідач твердить, що витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача ТОВ «Нива Фарм», що має наслідком позбавлення його права власності, свідчитиме про покладення на нього надмірного індивідуального тягаря і що публічний інтерес не є для цього достатнім виправданням.
Відповідач твердить, що у справі «Стретч проти Сполученого королівства» ЄСПЛ встановив, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Висновок, наведений у вказаному рішенні, полягає у тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі 48/340).
23.12.2019 від відповідача до господарського суду надійшла заява про зупинення провадження у справі від 17.12.2019 №06-0083/03 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
В обґрунтування поданої заяви про зупинення провадження у справі представник відповідача послався на те, що 07.11.2019 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №912/2385/18 щодо розгляду питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді саме у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. В ухвалі від 07.11.2019 Верховний Суд вказав, що відсутність єдиної правозастосовної практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
24.12.2019 від представника позивача Держгеокадастру до господарського суду надійшли пояснення, у яких Держгеокадастр звертає увагу суду на те, що повторне безоплатне набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності відбулося з порушенням частини четвертої ст. 116 ЗК України, однак зазначає, що виникнення цієї ситуації стало можливим через те, що під час звернення ОСОБА_1 не повідомив ГУ Держгеокадастру у Київській області про те, що раніше використав відповідне право. Позивач твердить, що суперечність між заявленими та вже зареєстрованими правами мала бути підставою для відмови у державній реєстрації права державним реєстратором, а Держгеокадастр не обліковує осіб за ознакою безоплатного надання їх земельних ділянок по кожному виду використання.
Ухвалою від 23.12.2019 відкладено підготовче судове засідання та встановлено додатковий строк для подання учасниками справи доказів, заяв по справі, заяв з процесуальних питань до 20.01.2020.
26.12.2019 від прокуратури Чернігівської області до господарського суду надійшла відповідь на відзив від 24.12.2019 №05/3-1310-19, у якій прокурор надає заперечення щодо аргументів відповідача:
з питань відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, прокурор зокрема твердить, що незважаючи на поінформованість про допущені ГУ Держгеокадастру у Київській області порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , про що свідчить листування між прокуратурою та Держгеокадастром протягом травня-липня 2019, Держгеокадастр не вжив належних заходів реагування з метою їх усунення, що є достатньою підставою для висновку про неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних відносинах вказаним органом. Також прокурор спростовує посилання позивача на неналежне повідомлення позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на те, що законом не передбачено форма такого повідомлення, а позивач отримання відповідного листа не заперечує;
щодо втручання держави у право ТОВ «Нива Фарм» на мирне володіння майном прокурор зокрема твердить, що за змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені держави, діючи виключно в інтересах народу, в тому числі під час прийняття рішень щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 01.11.2004 ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес;
щодо порушення справедливого балансу між інтересами суспільства та ТОВ «Нива Фарм» прокурор твердить, що витребування земельної ділянки у судовому порядку не буде становити непропорційне втручання у право власності, оскільки ТОВ «Нива Фарм», як добросовісний набувач, матиме право та можливість скористатися передбаченими законом механізмами щодо відшкодування понесених витрат на придбання майна та інших збитків.
20.01.2020 від прокуратури Чернігівської області до господарського суду надійшли пояснення від 16.01.2020 №05/3-1310-2019, у яких прокуратура додатково твердить, що спірна земельна ділянка вибула із державної власності шляхом безоплатної передачі особі, яка не мала права на отримання повторно землі даної категорії, тобто протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Лозовоярівської сільської ради, а тому існують правові підстави для її витребування від відповідача в порядку ст. 388 ЦК України. Вказана вимога за предметом та за суб'єктним складом має розглядатися в порядку господарського судочинства .
Прокурор, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 твердить, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.
14.01.2020 від відповідача ТОВ «Нива Фарм» до господарського суду надійшли заперечення від 10.01.2020 №06-0010/03.
В судовому засіданні 20.01.2020 суд розглянув заяву ТОВ «Нива Фарм» про зупинення провадження у справі та відмовив у її задоволенні з мотивів, наведених в ухвалі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020, про що присутні прокурор та представник відповідача були повідомлені особисто під розписку, а відсутні учасники справи - шляхом надіслання копії ухвали від 20.01.2020.
В судовому засіданні 03.02.2020 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву в порядку ст. 216 ГПК України до 17.02.2020, що присутні прокурор та представник відповідача були повідомлені особисто під розписку, а відсутні учасники справи - шляхом надіслання копії ухвали від 03.02.2020. Як свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, позивач копію вказаної ухвали отримав 12.02.2020, третя особа 1 ОСОБА_1 - 10.02.2020, третя особа 2 ГУ Держгеокадастру у Київській області - 10.02.2020, відтак, всі учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до частини 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Фарм», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Головного управління Держгеокадастру у Київській області про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 гектара.
Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
26.04.2017 ОСОБА_1 (учасник бойових дій) звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 20.03.2017, якою просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області. У заяві ОСОБА_1 , засвідчив, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не отримував рішення про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.05.2017 №25-7451/14-17-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ваганицької сільської ради Городнянського району орієнтовною площею 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
22.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 10.12.2017, у якій просив затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2018 №25-128/14-18-сг затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7421481600:04:000:0804 площею 2,000 га.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (довідка від 05.11.2019 №187520122), 16.02.2018 державним реєстратором Довбиш Ю.Г. на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2018 №25-128/14-18-сг прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 39761375 від 20.02.2018 та вчинено запис від 16.02.2018 номер 24914469 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7421481600:04:000:0804 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1.
19.03.2018 ОСОБА_1. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в адмінмежах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області. Цим клопотанням ОСОБА_1, засвідчив, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2018 №10-2593/15-18-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району орієнтовною площею 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
22.05.2018 ОСОБА_1 , звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передання безоплатно у власність земельної ділянки.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг затверджено проект землеустрою, припинено право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (довідка від 05.11.2019 №187520858), 05.06.2018 державним реєстратором Тютюн Д.С. на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4778/15-18-сг прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41439303 від 05.06.2018 та вчинено запис від 01.06.2018 номер 26464610 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається з цієї ж довідки, ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2018 №809, посвідченим приватним нотаріусом Мусієнко М.М., на користь ТОВ «Нива Фарм».
Приватним нотаріусом Мусієнко М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41902730 від 04.07.2018 та 04.07.2018 вчинено запис номер 26896094 про право приватної власності ТОВ «Нива Фарм», код ЄДРПОУ 3562231 на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства за адресою Київська область , Яготинський район, Лозовоярівська сільська рада.
Прокурор заявляє позов про витребування земельної ділянки у останнього набувача ТОВ «Нива Фарм» на користь держави на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки громадянином ОСОБА_1 при набуття у власність земельної ділянки на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району порушено закон щодо одноразовості набуття земельних ділянок одного виду використання - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, що кореспондуються із ст. 20 Господарського кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Прокурор, звернення з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Державної служби геодезії картографії та кадастру, обґрунтовував тим, що відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до пункту 25-1 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль):
а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;
виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до пункту 31 вказаного Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Позивачем за даним позовом прокурором визначено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка від імені держави є розпорядником спірної земельної ділянки та має здійснювати контроль за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
«Суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури Чернігівської області області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ТОВ «Нива Фарм» є задоволення соціальної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання про безоплатну передачу у власність громадянам - учасникам АТО земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу, землі - основного національного багатства України, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 1 ЗК України).
Відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відтак, суд встановив, що прокурором належно обгрунтовано підстави представництва інтересів держави та вірно визначено позивача - орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах.
Відповідно до частини 4 ст. 23 Заклну України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокуратура Чернігівської області зверталась з листом від 18.04.2019 №05/1-58вих19 до Держгеокадастру України, у якому повідомляла про ряд випадків повторного безоплатного надання ГУ Держгеокадастру у Київській області громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і громадянину ОСОБА_1 , повідомляла про збір матеріалів для вжиття заходів представницького хорактеру та просила у строк до 17.05.2019 повідомити про заходи, вжиті Держгеокадастром для усунення допущених порушень.
У відповідь листом від 23.05.2019 №10-28-0.19-4549/2-19 Держгеокадастр повідомив що є уповноваженим суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах, однак про вжиті заходи у листі повідомлено не було.
Прокуратура Чернігівської області повторно зверталась до Держгеокадастру з листом від 04.06.2019 №05/1-840вих19, у якому повторно просила повідомити до 27.06.2019 про вжиті Держгеокадастром заходи реагування та висловити позицію щодо подання позовів прокурором.
У відповідь листом від 17.07.2019 №10-28-0.19-6146/2-19 Держгеокадастр повідомив, що Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області доручено вжити відповідних заходів реагування, не зазначено, яких саме.
Прокуратура Чернігівської області зверталась з листом від 07.06.2019 №05/1-867вих19 до ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якому повідомляла про ряд випадків повторного безоплатного надання ГУ Держгеокадастру у Київській області громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і громадянину ОСОБА_1 , та просила у строк до 27.06.2019 повідомити, чи вживалися або будуть вживатися заходи на усунення порушень.
У відповідь листом від 20.06.2019 №10-10-0.222-8237/2-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області підтвердило факт повторного надання земельних ділянок 39 громадянам, однак про жодні заходи реагування у листі не зазначено.
Прокуратура Чергігівської області зверталась з листом від 07.11.2019 №05/1-1413вих19 до Держгеокадастру України, у якому повідомляла про те, що на час отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки у Київській області він вже використав право на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та повідомляв, що прокуратурою підготовлено позовну заяву до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру.
За таких обставин, суд встановив, що прокурор належно в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надав повідомлення позивачу про намір звернутися до суду з відповідним позовом, при цьому позивач не оскаржив дії прокурора та не повідомив про жодні практичні дієві заходи до самостійного захисту інтересів держави та усунення допущених порушень.
В даному випадку, вбачається, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів органів Держгеокадастру про передачу у власність громадянину ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та витребування земельної ділянки на користь держави.
Разом із тим, позов прокурора про витребування земельної ділянки від останнього набувача ТОВ «Нива Фарм» не належить до задоволення з огляду на таке.
Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Прокурор просить витребувати земельну ділянку в порядку віндикації на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Суд звертає увагу прокурора на позицію Вищого господарського суду України (постанова від 26.04.2017) та Верховного Суду (ухвали від 26.04.2018 та від 14.05.2018) у справі №907/50/16.
Відповідно до вимог статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У таких випадках відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.
Разом з тим, правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку у ТОВ «Нива Фарм» є цивільно-правовий договір купівлі-продажу від 04.07.2018 № 809, укладений з фізичною особою громадянином ОСОБА_1 , який не розірваний, в судовому порядку незаконним не визнаний, та за яким фізична особа громадянин ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб розпорядився своїм цивільним правом на землю, яке на момент укладення зазначеного договорору не було оскаржене та скасоване.
Тобто, ТОВ «Нива Фарм» набуло спірну земельні ділянку на підставі цивільно-правової угоди, яка не скасована (не визнана недійсною), що виключає застосування як підстави позову ст.387 ЦК України, яка передбачає випадки набуття майна без правової підстави.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Відповідна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.10.2012р справа №6-117цс12, 16.09.2015р. справа №6-1203цс15.
Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати (стаття 390 ЦК України).
Водночас, статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо відчуження майна мало місце два і більше разів, це майно може бути витребувано від останнього набувача шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі № 6-1203цс15.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що для застосування до спірних відносин у справі ст. 388 ЦК України та для встановлення підстав для витребування спірної земельної ділянки від відповідача ТОВ «Нива Фарм»:
1) По-перше слід встановити, що відповідач набув спірне майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, тобто він є саме добросовісним набувачем, а не власником землі, оскільки до вимог до власника землі ст. 388 ЦК України не може застосовуватися.
До матеріалів справи додано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Мусієнко М.М. за реєстровим номером 809, за яким відповідач ТОВ «Нива Фарм» придбав спірну земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 у ОСОБА_1 за 75 531,66 грн.
Фізична особа громадянин ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4778/15-18-сг, який не скасований та у судовому порядку недійсним не визнаний.
Суд не погоджується з багаторазовими посиланнями учасників справи на те, що вимога про визнання недійсним такого наказу не є належним способом захисту, оскільки не призводить до відновлення будь-яких прав позивача, позаяк наказ є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом виконання.
Зазначена позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 щодо ненормативних актів місцевого самоврядування.
Однак наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області таким не являється.
У вищевказаному рішенні Конституційного Суду у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Відтак, у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до пункту 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015, № 1127 для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Відтак наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4778/15-18-сг не є ненормативним актом одноразового застосування органу місцевого самоврядування, який вичерпує свою дію моментом виконання, а є рішенням органу державної влади, безпосередньо правовстановлюючим документом, з якого у громадянина ОСОБА_1 виникло цивільне право приватної власності на землю і який є підставою для здійснення державної реєстрації такого права.
Невирішення питання про скасування такого наказу створює ситуацію, коли суб'єкт права може здійснити держану реєстрацію такого права повторно, з огляду на презумпцію правомірності набуття права власності ( частина друга ст. 328 ЦК України).
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15.
Суд погоджується з твердженням прокурора, що за умови незаконного вибуття майна поза волею власника визнання недійсним всього ланцюгу правочинів (рішень, договорів), за якими відчужувалося спірне майно, не є необхідним для витребування майна від останнього набувача.
Однак суд відхиляє численні посилання прокурора на те, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, на незаконність рішення про передачу у власність фізичній особі земельної ділянки, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відтак, відповідно до презумпції правомірності набуття права власності за змістом наведеної частини 2 ст. 328 ЦК України незаконність первинного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави та первинного набуття права власності громадянином ОСОБА_1 має бути встановлена у судовому порядку компетентним судом в межах територіальної та предметної юрисдикції.
Посилання прокурора на позицію постанов Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 26.06.2019 у справі №911/2258/18 є безпідставними.
У справі №183/1617/16 предметом позову було оскарження рішення органу місцевого самоврядування, який розпорядився землею державного лісового фонду поза межами своєї компетенції, а також виданого на підставі цього рішення державного акту про право власності на землю та витребування земельної ділянки на користь власника. Тобто в даному випадку для висновку про незаконність вибуття земель та незаконність ланцюгу будь-яких правочинів щодо спірної земельної ділянки визначальним було встановлення належності спірної земельної ділянки до земель державної власності. У справі №911/2914/19 обставини справи суттєво різняться: ГУ Держгеокадастру у Київській області розпорядився спірною земельною ділянкою, щодо якої здійснював повноваження власника, а наказ ГУ Держгеокадастру не є актом місцевого самоврядування, а є правовстановлюючим документом, з якого у фізичної особи - громадянина виникло цивільне право приватної власності на землю, і який безпосередньо є підставою для державної реєстрації такого права.
У справі №911/2258/18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок першої та апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за вимогою про визнання недійсним розпорядження Кагарлицької РДА щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, оскільки вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому справа в такому спорі має розглядатися цивільним судом.
У справі №911/3749/17 предметом позову було оскарження рішення Вишгородської РДА, яка розпорядилася землею державного лісового фонду, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Димерське лісове господарство» поза межами своєї компетенції, та витребування земельної ділянки на користь постійного користувача. У справі №911/2914/19 обставини справи суттєво різняться.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу у справі №911/3749/17 в межах її доводів і вимог, встановила, що вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 4липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, відступати від яких немає правових підстав.
Водночас Велика Палата Верховного Суду, направляючи справу №911/3749/17 на новий розгляд, встановила помилковість закриття провадження у справі в частині підвідомчої господарському суду вимоги про витребування земельної ділянки, зазначивши про те, що позовні вимоги у цій справі є такими, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки вони об'єднані в одне провадження з порушенням положень частини першої статті 173 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у справі №911/3749/17 зробила висновок про те, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження Райдержадміністрації без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване, посилаючись на висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17.
У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки вимога про визнання недійсним рішення 7-ої сесії 6-го скликання Сільради від 29 липня 2011 року №26 про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване (пункт 39 постанови від 21.08.2019)
Однак, такий висновок Великою Палатою зроблено за суттєво інших обставин: по-перше, предметом спору у справі №911/3681/17 було оскарження рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради, яким вказаний орган місцевого самоврядування розпорядився землею державної власності, які перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», відтак, як і у справі №183/1617/16 визначальним було встановлення належності спірної земельної ділянки до земель державної власності; по-друге, факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності вже був встановлений судами у інших справах, і відповідні рішення Сільради судами скасовані, а саме рішення 38-ї сесії 5-го скликання Сільради від 07 липня 2010 року№ 2«Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «НДВА «Пуща-Водиця», рішення 39-ї сесії 5-го скликання Сільради від 04 серпня 2010 року № 4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та № 130-136, 146-147, 181, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у селі Софіївська Борщагівка для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам. Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (пункт 40 постанови від 21.08.2019).
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, надання оцінки наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4778/15-18-сг як незаконному без заявлення відповідної позовної вимоги є виходом за межі позовних вимог.
Крім того, виходячи з вищенаведених норм закону та позицій Верховного Суду, позовна вимога про визнання незаконним та скасування вказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області є непідвідомчою господарському суду і має розглядатися в порядку цивільного процесуального судочинства судом загальної юрисдикції.
З огляду на те, що надавати оцінку законності наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4778/15-18-сг, та встановлювати незаконність набуття фізичною особою - громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки у власність виходить за межі предмету позову та не належить до повноважень господарського суду в силу непідвідомчості, у господарського суду відсутні підстави встановлювати факт про те, що відповідач не є власником землі, а набув спірне майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.
2) По-друге, слід встановити наявність однієї з наведених у ст. 388 ЦК України умов, за настання якої майно може бути витребувано у добросовісного набувача.
Прокурор, посилаючись на пункт 3 частини 1 ст. 388 ЦК України, позицію Європейського суду з прав людини, а також позицію Верховного Суду України у постановах від 05.10.2016 у справі №3-604гс16, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 23.11.2016 у справі №916/2144/15 та інших, твердить, що здійснення Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.
Разом із тим, як було зазначено вище, надавати оцінку законності наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4778/15-18-сг, та встановлювати незаконність вибуття з власності держави спірної земельної ділянки на користь фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 виходить за межі предмету позову та не належить до повноважень господарського суду в силу непідвідомчості.
За таких обставин, позовна вимога про витребування у ТОВ «Нива Фарм» земельної ділянки кадастровий номер 3225583600:03:009:0022 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства за адресою Київська область, Яготинський район, Лозовоярівська сільська рада є передчасною та задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою у позові судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, суд залишає за прокуратурою.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
У позові прокуратурі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 06.04.2020
Суддя О.В. Конюх