01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 313/936/19
провадження № 61-3040 ск 20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко Валентина Володимирівна, про визнання договорів міни земельних ділянок недійсними,
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Веселівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В. В., про визнання договорів міни земельних ділянок недійсними.
Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року залишено без змін.
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року, і направити справу на розгляд за встановленою підсудністю до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявник, який є відповідачем у даній справі, має зареєстроване місце проживання у м. Мелітополь, Запорізької області, а тому дана справа має розглядатися Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області. Також ОСОБА_1 зазначає, що дві земельні ділянки, які були предметом оспорюваних договорів, територіально розташовані в Мелітопольському районі Запорізької області, а також оспорювані правочини були укладені в місті Мелітополі, що додатково свідчить про територіальну підсудність відповідної справи саме Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, та відповідно підтверджує незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки позовну заяву прийнято з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 лютого 2020 року, для розгляду справи визначено колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданову В. С., Кузнєцова В. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 24 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 30 березня 2020 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).
Даним Законом було виключено пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України (ухвала про відкриття провадження у справі) із змісту пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яким було передбачено право на касаційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушення правил підсудності.
Відповідно до частини четвертої статті 3 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Тобто, оскільки в заявника виникло право на касаційне оскарження ухвали Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року до 08 лютого 2020 року, а тому відповідно касаційна скарга ОСОБА_1 може бути розглянута Верховним Судом по суті, що відповідає вимогам частини четвертої статті 3 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини першої цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу від 12 серпня 2019 року про відкриття провадження у даній справі, Веселівський районний суд Запорізької області, з висновками якого погодився і Запорізький апеляційний суд у постанові від 15 січня 2020 року, виходив із того, що позивач звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок, тобто, спір виник з приводу нерухомого майна (земельних ділянок). При цьому, оскільки вартість спірних земельних ділянок, площею 6.5913 га та площею 6.9700 га, які належать позивачу ОСОБА_2 та знаходяться на території Веселівського району Запорізької області, є вищою, ніж вартістьспірних земельних ділянок, площею 0.05000 га та 0.0500 га, які належать відповідачу ОСОБА_1 та знаходяться на території Мелітопольського району Запорізької області, то відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, даний позов слід розглядати за місцезнаходженнням дорожчого майна (спірних земельних ділянок), тобто Веселівським районним судом Запорізької області, на який розповсюджується територіальна юрисдикція позовів з приводу майна, яке знаходиться на даній території.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Підсудність (територіальна юрисдикція) розгляду цивільних справ на час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі визначалася відповідно до положень параграфу 3 глави 2 розділу І ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно вимог частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право користування нерухомим майном; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.
У частині першій статті 181 ЦК Українизазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать, зокрема, земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, із позовної заяви у даній справі вбачається, що позивач просила визнати недійсними договори міни земельних ділянок від 19 травня 2018 року, площею 6,5913 га та площею 6.9700 га, які належать ОСОБА_2 на праві власності та знаходяться на території Веселівського району Запорізької області, та земельних ділянок площею 0.0500 га та 0.0500 га, які належать відповідачу ОСОБА_1 та знаходяться на території Мелітопольського району Запорізької області, що свідчить про те, що зазначений позов відноситься до спорів з приводу нерухомого майна (відповідних земельних ділянок).
При цьому, оскільки спір виник щодо нерухомого майна - земельних ділянок, які територіально розташовані на території Менчикурівської сілької ради, Веселівського району Запорізької області та вартість їх є вищою, ніж вартість земельних ділянок, які розташовані на території Мелітопольського району Запорізької області, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з урахуванням вимог частини першої статті 30 ЦПК України, що відповідний позов слід розглядати за місцезнаходженням нерухомого майна, вартість якого є найвищою, тобто у Веселівському районному суді Запорізької області.
У зв'язку із вищезазначеним Верховний Суд вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для скасування ухвали Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року.
Верховний Суд критичної оцінює доводи касаційної скарги, що спір має розглядатися за зареєстрованим місцем проживанням відповідача, оскільки судами встановлено, що даний спір виник з приводу нерухомого майна (земельних ділянок), який слід розглядати за правилами виключної підсудності, тобто за місцезнаходженням спірного майна.
Аргументи заявника щодо того, що спірні договори були укладені в місті Мелітополі Запорізької області, також не вказують на порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки місце укладення спірних правочинів у даному випадку не впливає на визначення територіальної підсудності розгляду даної справи. При цьому, зважаючи на вимоги частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України, даний спір з приводу нерухомого майна слід розглядати виключно за місцезнаходженням спірного нерухомого майна (або найвищої за вартістю частини майна).
На думку колегії суддів, доводи касаційної скарги, що частина спірного нерухомого майна (дві земельні ділянки із чотирьох) знаходяться на території Мелітопольського району Запорізької області, а тому даний спір підсудний саме Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, також не заслуговують на увагу, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що найвища за вартістю частина спірного нерухомого майна (дві земельні ділянки із чотирьох) знаходиться на території саме Веселівського району Запорізької області, а тому даний позов, з урахуванням вимог частини першої статті 30 ЦПК України, слід розглядати до місцезнаходженням даної частини майна, на яке поширена територіальна юрисдикція Веселівського районного суду Запорізької області.
Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
У відповідності до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частинами четвертою-шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко Валентина Володимирівна, про визнання договорів міни земельних ділянок недійсними.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов