вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.04.2020м. ДніпроСправа № 904/580/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237)
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 00178353)
про стягнення 18 865 грн. 00 коп.
Суддя Загинайко Т.В.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№549/20 від 31.01.2020р.), в якій просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 18 865 грн. 00 коп. - штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу відповідно до частини 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020р. відповідач отримав 14.02.2020р.(а.с. 59).
Таким чином, відповідач повинен був надати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до 19.02.2020 (включно).
Проте, відповідачем до Господарського суду Дніпропетровської області подано заяву (вх.№11990/20 від 11.03.2020) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яку було направлено на адресу суду поштовою кореспонденцією 06.03.2020, про що свідчить печатка відділення №5 Павлоградського центрального вузла зв'язку на описі вкладення у цінний лист (а.с.71).
Дана заява обґрунтована тим, що справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, в тому числі:
- встановлення факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній за № 45638087;
- дослідження на яких вагах здійснювалося зважування вантажу вантажовідправником та залізницею;
- чи придатні ваги залізниці для зважування вантажу із зупинкою;
- встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена, позивачем до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020р. відмовлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" ((51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 00178353) у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві (вх.№11996/20 від 11.03.2020р.) на позовну заяву просить в задоволенні позовної заяви відмовити повністю, посилаючись на те, що: - пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах; - відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства; - засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам "Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України", затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1716/22028 (далі - Інструкція), та інших нормативно-правових актів, тому, зважування на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах СВ-150000В, заводський номер 321362; - дані вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчить виданий технічний паспорт ЗВВТ №0110 у відповідності до пункту 2.3. Інструкції; - відповідно до статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці, а засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ; - статтею 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що задовільна повірка засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик; - відповідачем проводилась своєчасна повірка засобів вимірювальної техніки: 150 тонних тензометричних вагонних ваг СВ-150000В, що засвідчується проставленням підпису повірника та повіреного клейма у паспорті на вагонні ваги про придатність до застосування, зазначених вагонних ваг; - відповідач у відповідності до встановлених законодавством вимог здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим.
Також відповідач у заяві (вх.№11998/20 від 11.03.2020р.) про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі просить суд, у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній №45638087 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову, застосувати частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафу.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що: - штраф, який зазначено позивачем до стягнення, не має компенсаторний характер, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача; - будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем було зазначено невірну масу у залізничній накладній, позивач не зазнав.
Позивач у відповіді (вх.№11412/19 від 12.03.2019р.) на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та судові витрати віднести на рахунок відповідача, посилається на те, що: - придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання відповідачем самої процедури зважування та внесення у перевізний документ саме тих даних, які були отримані в результаті зважування; - нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України; - відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; - при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли; - статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної перевізної плати за всю відстань перевезення; - в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, яким чітко визначено розмір штрафу.
Відповідачем заперечення на відповідь не надані.
Суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019р. зі станції відправлення - Ароматна - Придніпровської залізниці відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" було здійснено відправлення на станцію призначення - Курахівка Донецької залізниці по накладній №45638087, вагон №56617913 із вантажем - вугілля кам'яне марки г-газовий, вантаж розрівняний і маркований продольними навалом борознами. Вантаж в твердому стані, з вологістю не більше 12%.
В подальшому на проміжній станції Павлогад-1 було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону №56617913, про що складено акт загальної форми від 02.08.2019р. №75.
Згідно складеного комерційного акту від 02.08.2019р. №454502/18 залізницею 02.08.2019р. виконане контрольне зважування вищевказаного вагона на справних вагонних вагах №10 станції Павлоград І (протокол випробування 29.11.18р.) без відчеплення при повній зупинці. В документі зазначається: вугілля кам'яне марки г-газовий, вантаж розміщено та закріплено згідно з п. 3.1. гл. 14 Додатку до СМГС, навантаження навалом, вантаж розрівняний і маркований продольними борознами. Вантаж у твердому стані з влажністю не більше 12%. Нетто - 68400кг, тара - 21800 кг.
В дійсності виявилось: вантаж вугілля кам'яне, брутто - 84100 кг, тара з документу 21800 кг, нетто - 62300 кг, що менше маси зазначеної в документі на 6100 кг. Навантаження в вагоні рівномірне нижче бортів 0,1 - 0,4 м, марковано продольними борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5084.
Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
За даними залізничної накладної №45638087 навантаження було здійснено засобами вантажовідправника - відповідача, а правильність внесених у накладну відомостей підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача.
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційним актом від 02.08.2019р №454502/18 засвідчено факт розбіжності маси вантажу у спірному вагоні, зазначеної у перевізних документах №45638087.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається, із накладних №45638087 провізну плату за вагон №56617913 визначено у сумі 3 773 грн. 00 коп. за кожний вагон із розрахунку 30 184 грн. 00 коп. : 8 (вагонів).
Отже, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати становить 18 865 грн. 00 коп. із розрахунку: 3 773 грн. 00 коп. х 5.
На момент розгляду справи доказів добровільної сплати зазначеного штрафу перед позивачем відповідачем не надано.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
До того ж, відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Також, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафу за невірно визначену масу вантажу з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що сума штрафу підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю доказів спричинення позивачеві негативних наслідків, ступінь виконання боржником зобов'язань (відповідач не зазначає, які саме зобов'язання перед позивачем він має на увазі), нестабільний фінансовий стан, стратегічну та соціальну значимість підприємства не є тими достатніми обставинами, що надає право суду на зменшення розміру неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18 та від 29.05.2019 №904/5943/18.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
Заперечення відповідача щодо позовних вимог не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються належними і допустимими доказами у справі та не спростовують обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро області, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, б. 76; ідентифікаційний код 00178353) про стягнення 18 865 грн. 00 коп. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, б. 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро області, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40081237) 18 865 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. - штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,
03.04.2020