06 квітня 2020 р. рокуСправа № 440/2276/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,
участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у м.Харкові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат пов'язаних з правничою допомогою та сплатою судового збору по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі №440/2276/19
за позовом ОСОБА_1
до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі №440/2276/19 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнано протиправним та скасовано рішення десятої сесії сьомого скликання Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 18.06.2019 "Про недовіру сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень сільського голови". Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 19.06.2019 року. Стягнуто з Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2019 року по 02.03.2020 року в сумі 118 660 грн. 14 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів, податків та зборів, а також фактично виплачених сум.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат пов'язаних з правничою допомогою та сплатою судового збору по справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 року призначено до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені.
Сторони надали заяви, в яких просили провести розгляд справи за їх відсутності.
Керуючись положеннями ч. 4 ст. 229 та ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення по справі без участі представників сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяв та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 244 КАС України).
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З приводу сплаченого позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (т.1 а.с.4), колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи, що предметом позову по даній справі є саме скасування відповідного рішення сільської ради про дострокове припинення повноважень позивача, як сільського голови, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач вказувала про звільнення її від сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
На підставі викладеного, витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, проте, згідно положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач не позбавлений права звернутись із заявою про повернення сплаченої суми судового збору до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову, а тому надана заява в цій частині задоволенню не підлягає.
З приводу понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2019 року між позивачем та адвокатом Галушко Сергієм Станіславовичем укладено договір про надання правничої допомоги №37 (т. 1 а.с. 126)
Пунктом 1 вказаного договору визначено характер правничої допомоги, а саме: підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів, представництво клієнта як позивача в адміністративній справі про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень Терешківської сільської ради в Полтавському окружного адміністративному суді.
Відповідно до п. 3 Договору, сторони узгодили, що вартість 1 години роботи адвоката при наданні правничої допомоги клієнту за цим договором становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, а саме 960 грн.
Згідно останнього розрахунку витрат на правничу допомогу, який було надано до суду першої інстанції (т. 2 а.с.7) вказано, що адвокатом загалом витрачено 17 год. 40 хв., що складає 16960 грн. (17 год. 40 хв. х 960,00 грн.)
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги надано: ордер на надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору №37 від 25.06.2019 року; акт приймання-передачі правничих послуг №1 від 07.08.2019 року; квитанції до прибуткового касового ордеру від 25.06.2019 на суму 2000 грн., від 27.06.2019 року на суму 3000 грн. та від 07.08.2019 на суму 3000 грн.; додаткову угоду №1 від 27.08.2019 року до договору; акт приймання-передачі правничих послуг №2 від 07.10.2019 року; квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.08.2019 року на суму 1900 грн. та від 07.10.21019 на суму 3800 грн.; додаткову угоду №2 від 24.10.2019 року до договору; акт приймання-передачі правничих послуг №3 від 24.10.2019 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 24.10.2019 року на суму 3200 грн. (т. 1 а.с. 83-84, 126-130, 219а-220, 223-224, т.2 а.с. 6, 8-9).
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 134 КАС України надано особі право на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:
відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;
платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.
Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Дослідивши заяву позивача та надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 4800 грн. (960 грн. х 5 год.), які були сплачені за підготовку адміністративного позову, а також 1920 грн. (960 грн. х 2 год.), що сплачені за підготовку відповіді на відзив на позовну заяву є обґрунтованими та підтвердженими.
В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення 2880 грн., які вказані як «первинна консультація Клієнта» (960 грн. х 1 год.) та «ознайомлення з документами, наданими Клієнтом; вивчення відповідної нормативно-правової бази та судової практики з подібних правовідносин; роз'яснення Клієнту шляхів вирішення справи» (960 грн. х 2 год.), оскільки факт складання позову включає в себе необхідність опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції та підготовку відповідних документів (додатків до нього). Тобто вказана послуга фактично була надана двічі та вже сплачувалася позивачем, а тому є необґрунтованою.
Крім того, є необґрунтованою заявлена позивачем до стягнення сума 960 грн., що включає «складання розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача» (40 хв.) та «підготовку заяви до суду про приєднання письмових доказів до матеріалів справи» (20 хв.), оскільки вказані заяви не віднесені до переліку заяв по суті справи, які встановлені статтею 159 КАС України. Крім того, саме суд у відповідному рішення визначає розрахунок розміру виплати середнього заробітку.
З приводу вказаних позивачем витрат на правничу допомогу, що пов'язана із представництвом інтересів у судових засіданнях, колегія суддів зазначає наступне.
У розрахунку вказано, що загалом участь у судових засіданнях складає 6 год. 40 хв.
Натомість, як вбачається з наявних у матеріалах справи протоколів судових засідань від 22.07.2019 року, 07.08.2019 року, 27.08.2019 року, 07.10.2019 року та 24.10.2019 року, загальна їх тривалість дорівнює 5 год 20 хв.
Таким чином, з урахуванням узгодженої між сторонами суми, яка підлягає сплаті за 1 год. представництва інтересів у судовому засіданні (960 грн.), колегія суддів визнає підтвердженими та обґрунтованими витратами на правову допомогу за представництво інтересів у вказаних судових засіданнях у сумі 5120,00 грн. (960 грн. х 5 год. 20 хв.)
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково у загальному розмірі 11840 грн. 00 коп. (4800 грн. + 1920 грн. + 5120 грн.). Вказані витрати підлягають розподілу, шляхом стягнення сплачених сум за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В іншій частині надана заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції позивачем заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат пов'язаних з правничою допомогою та сплатою судового збору - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул.Шевченка, 7-А, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код ЄДРПОУ 42143829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 11840 (одинадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частині заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Гуцал М.І. Донець Л.О.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 06.04.2020 року