Справа № 310/9639/19
2/310/786/20
Іменем України
31 березня 2020 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Прінь І.П.,
за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову вказує на те, що вказана вище квартира належить їм на праві спільної часткової власності. Відповідачка у справі є їхньою онукою. У спірній квартирі відповідачка не проживає з 2013 року. Місце її фактичного проживання їм не відомо, оскільки вони з нею не спілкуються. Оскільки ОСОБА_3 без поважних причин в квартирі більше року не проживає, позивачі просить визнати її такою, що втратила право користування квартирою.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити. Не заперечують проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному сайті Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (а.с.52), оскільки судові повістки, які направлялися за її зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній». Причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, відзив на позов також не подала.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивачів і відповідач, в заочному порядку, за наявними матеріалами.
Дослідивши надані суду письмові докази, заслухавши показання свідків, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.6-11, 13).
Згідно з довідкою КП «Житлосервіс- 2а» №2703 від 13.09.2019 місце проживання відповідача ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Факт реєстрації відповідачки в квартирі позивачів підтверджується також довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 23.12.2019р. (а.с.26).
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суду показали, що знають позивачів дуже давно. Їм відомо, що онука позивачів ОСОБА_3 десь у 2007 році виїхала з м. Бердянська на навчання в інше місто. Потім вона одружилася і до м. Бердянська вже не повернулася. Живе із своєю сім'єю десь в Росії.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 більше одного року без поважних причин в квартирі позивачів не проживає. Іншої домовленості між відповідачем і позивачами щодо користування квартирою судом не встановлено.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що є усі правові підстави, визначені ч.2 ст.405 ЦК України, для визнання відповідачки ОСОБА_3 такою, що втратили право користування житлом в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись ст.405 ЦК України, ст. ст. 12,13, 19, 81, 141, 223, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , 1990 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 03.04.2020 року
Суддя І. П. Прінь