Справа 350/98/20
Номер провадження 3/350/76/2020
02 квітня 2020 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли від Рожнятівського відділення поліції ГУНПУ в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 234721, 09 січня 2020 року, о 02 годині 07 хвилин у селі Кузьмінець по вулиці Шевченка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “RenaultTrafic” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознакам алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкірного покриву обличчя. На вимогу працівників поліції в установленому законом порядку на місці зупинки пройти огляд за допомогою технічного засобу “Драгер 6810”, а також пройти медичний огляд в лікувальному закладі для визначення стану алкогольного сп'яніння ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків. Водія відсторонено від керування.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, дав пояснення про те, що 09.01.2020 його транспортний засіб зупинили працівники поліції, назвавши причиною зупинки недостатню освітленість заднього номерного знака його автомобіля. Він вважає таку причину необґрунтованою, оскільки номерний знак його автомобіля освітлювався, і його добре видно усім учасникам дорожнього руху. У подальшому, поліцейські запропонували йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, на що він відмовився, проте погодився пройти такий огляд в медичному закладі. Після цього він зачинив свій власний автомобіль, і вже хотів сідати в службовий автомобіль патрульної поліції, як один із поліцейських махнув йому рукою і головою, що не потрібно сідати в авто. Після цього, до нього підійшов інший поліцейський і перепитав чи він буде їхати в медичний заклад, при цьому махнув головою, щоб він не погоджувався. Він подивився на поліцейського і сказав ні, але в дійсності він не відмовлявся від огляду в лікарні, бо ніхто не вимагав їхати. Як стверджує ОСОБА_1 , надалі поліцейські почали заповнювати протокол про адміністративне правопорушення, куди внесли дату зупинки транспортного засобу і його особисті дані, а також дали можливість записати свої пояснення, під якими він розписався. Більше жодних відомостей у даний протокол у його присутності не вносилося.
Свідків, які зазначені в матеріалах про адміністративні правопорушення, чи будь-яких інших, ані на місці зупинки транспортного засобу, ані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було, прізвища їхні не були внесені в протокол, а відповідно у його присутності не розписувались. Працівники поліції хотіли створити ілюзію великої кількості людей, бо постійно задавались питанням “всі чули?”, а він кожного разу нерозумів до кого поліцейські звертаються у множині, коли насправді дивляться один на одного та на нього.
Стверджує, що копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не було вручено, а автомобіль за його місцем проживання не доставлявся.
Наполягає, що транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не керував, від огляду на стан сп'яніння не відмовлявся.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає до закриття за відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпА орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП Україниє особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п.6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, а також п. 4, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року (зі змінами)(далі Порядок), огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Згідно п.8 Порядку у разі відмови водія від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.
Як стверджує ОСОБА_1 свідків, які зазначені в матеріалах про адміністративні правопорушення, ані на місці зупинки транспортного засобу, ані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було, тому поліцейський не мав права вносити їх в протокол.
Проаналізувавши пояснення ОСОБА_1 , а також переглянувши відеофайли, які містяться на цифровому відеодиску, на яких жодного разу не зафіксовані особи, які в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені як свідки, які належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, з огляду на вимогу закону про безпосередність допиту свідків в суді, жодного разу не з'явились до суду, а постанови суду про їх примусовий привід не виконані, приходжу до переконання, що працівниками патрульної поліції не було дотримано вимог законодавства, стосовно залучення двох свідків до процедури проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно твердження ОСОБА_1 про те, що такі особи не були очевидцями того, що йому пропонували пройти огляд а він відмовився від його проходження, не спростовані матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Пунктом 2 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських передбачено обов'язок поліцейського у відносинах із населенням висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі.
Як стверджує у своїх поясненнях ОСОБА_1 поліцейські запропонували йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, на що він не погодився, проте вимагав пройти такий огляд в медичному закладі. Сідаючи в патрульний автомобіль, побачив як один із поліцейських махнув йому рукою і головою, що не потрібно сідати в авто.
Його твердження підтверджуються матеріалами справи, які зафіксовані на багатофункціональному цифровому відеодиску, в результаті перегляду якого зафіксовано наступне:
-на відеозаписі 20200109_031744.mp4, 01:23-01:53 хвилина запису, чути наступне звернення працівника поліції адресоване ОСОБА_1 : “Їдемо у лікувальний заклад, Ви на місці відмовились, хочете у лікувальний заклад, так я зрозумів ОСОБА_2 ? ОСОБА_3 зрозумів Вас чи як, у лікувальний заклад? Так хочете проїхати? Ну нічого не потрібно, що ви щось! Не їдемо у лікувальний заклад? Відмовляєтесь?...”
Враховуючи пояснення ОСОБА_1 і проаналізувавши відеофайли приходжу до переконання, що працівником патрульної поліції не було чітко, однозначно, в імперативній формі висловлена вимога про необхідність проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, а за відсутності такої вимоги, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
У п. 2.5. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення зазначено, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами i обов'язками, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України, про що зазначається у протоколі.
Відповідно до п. 2.8. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках. Другий примірник протоколу під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши пояснення особи стосовно якої складно протокол, а також інші матеріали справи, вважаю, що аргументи ОСОБА_1 про те що його не ознайомлено із правами та обов'язками, а також те, що йому не було вручено другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення, складний стосовно нього не є спростованими, а тому працівники поліції не дотримались вимог Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободсуд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин, а також, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративниого правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.
Суддя: