Справа №: 307/562/20
Провадження № 3/307/267/20
02 квітня 2020 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,
з участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Бодні В.І.,
розглянувши матеріали, якi надійшли від Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає в АДРЕСА_1 , не працює,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (КУпАП)
поліцейським Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Молнар В.В. 19 лютого 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 , 19 лютого 2020 року, о 23 годині 40 хвилин, в с. Вільхівці, по вул. Центральній, керував автомобілем BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 19 лютого 2020 року, він посварився із своєю дружиною, і ввечері, цього ж дня, прийшов до своєї дружини, яка перебувала в будинку батьків, щоб помиритися. Однак, між ними знову виникла сварка, і родичі дружини викликали працівників поліції. Зазначив, що автомобілем не керував, не має посвідчення водія, а про те, що на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП дізнався в суді, куди з'явився за викликом. В подальшому ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Захисник Бодня В.І. в судовому засіданні просив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Крім цього зазначив, що у ОСОБА_1 не має посвідчення водія, і якщо б його зупиняли працівники поліції 19 лютого 2020 року, то вони повинні були б притягнути його до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія. Однак, 19 лютого 2020 року працівниками поліції не складався відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст.126 КУпАП, і не виносилася жодна постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Так, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які докази того, що саме він 19 лютого 2020 року, о 23 год. 40 хв., керував автомобілем BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно довідки територіального сервісного центру № 2143 РСЦ МВС в Закарпатській області від 01 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , згідно бази даних НАІС, посвідчення водія не отримував.
Із рапорту працівника поліції ОСОБА_2 С. від 20 лютого 2020 року вбачається, що під час чергування, в с. Вільхівці, по вул. Центральній, ним та ОСОБА_3 , в період з 19 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року, було зупинено автомобіль BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 , в якого були ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження огляд на стан сп'яніння в Тячівській ЦРЛ ОСОБА_1 відмовився. При цьому, слід зазначити, що у даному рапорті не зазначено, у якій годині був зупинений автомобіль BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП складено о 23 годині 55 хвилин 19 лютого 2020 року.
До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучено письмові покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на бланку, що набраний на комп'ютерній техніці, стверджують те, що в їх присутності ОСОБА_1 , 19 лютого 2020 року, о 23 годині 48 хвилин та 23 годині 50 хвилин, відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тричі не з'явилися в судове засідання, а тому суд позбавлений можливості безпосередньо допитати їх з приводу обставин, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ..
При цьому, суд зазначає, що в даних письмових поясненнях не зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, а тому вказані письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд вважає неналежними та недопустимими доказами в частині підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем.
Крім цього, слід зазначити, що вищезазначені свідки надали свої письмові пояснення 19 лютого 2020 року, о 23 годині 48 хвилин та 23 годині 50 хвилин, а протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП складено о 23 годині 55 хвилин 19 лютого 2020 року. Отже, поліцейський на протязі семи хвилин знайшов понятих, встановив їх анкетні дані, відібрав у них пояснення та склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, що на думку суду є фізично неможливим.
Працівник поліції ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим по час та місце розгляду справи, тричі в судове засідання не з'явився, доказів на спростування показів ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем, не подав.
Інших належних та допустимих доказів, які б об'єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 о 23 год. 40 хв. 19 лютого 2020 року керував автомобілем BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що у справі відсутні будь-які докази, яким би підтверджувався факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
А тому, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі слід закрити за відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283, 284, КУпАП,
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.
Суддя В.В. Ніточко