Справа № 304/1448/18 Провадження № 2/304/11/2020
25 березня 2020 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1448/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 10 листопада 2001 року з відповідачем зареєстрував шлюб, від якого у них народилося троє дітей, а саме сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, подружнє життя у них не склалося та у січні 2018 року відповідач переїхала разом із старшим сином проживати в м. Ужгород, а у вересні забрала до себе також доньку. Син ОСОБА_5 залишився проживати з ним. Разом з цим, 12 жовтня 2018 року він отримав судовий наказ Перечинського районного суду від 25 вересня 2018 року у справі №304/1080/18, яким з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків і не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Оскільки суду при видачі вказаного судового наказу не було відомо факт проживання ОСОБА_1 разом з ним та перебування такого на його повному утриманні, а аліменти, які він сплачує на утримання сина ОСОБА_5 відповідач останньому не передає, витрачає їх на власні потреби, тому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Муругов В.О. не з'явилися, однак останній подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без їх участі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Турецька Є.А. у підготовче судове засідання також не з'явилися, остання подала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнала повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 10 листопада 2001 року у виконавчому комітеті Тур'є-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 10. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей, а саме сини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7-10).
Також встановлено, що 25 вересня 2018 року суддею Перечинського районного суду Закарпатської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання трьох дітей, а саме синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 6).
Крім цього встановлено, що рішенням Перечинського районного суду від 28 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 28 листопада 2019 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей задоволено частково - шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 », дитину, а саме доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати при матері ОСОБА_10 , у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки сини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент ухвалення рішення у справі досягли чотирнадцятирічного віку, а відтак їм належить право самостійно обирати місце свого проживання (а. с. 70-73).
Згідно довідки виконкому Тур'є-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 763 від 17 жовтня 2018 року та акту обстеження матеріально-побутових умов № 217/0236 від 17 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на його утриманні, постійно проживає у будинку АДРЕСА_1 (а. с. 11, 12).
Відповідно до довідки директора Поляно-Гутянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Відділу освіти, молоді та спорту Перечинської районної державної адміністрації №79 від 18 жовтня 2018 року та характеристики № 80 від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 9-му класі даної школи (а. с. 13, 14).
Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що при видачі судового наказу не було враховано факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком та його перебування на повному утриманні останнього, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, який відповідач визнала у повному обсязі, відтак суд приходить до висновку, що розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання трьох дітей у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, підлягає зменшенню до 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_11 .
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до квитанції № 2981440191 від 14 листопада 2018 року позивачем сплачено 704,80 грн. судового збору (а. с. 28).
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем до початку підготовчого судового засідання, ОСОБА_1 з державного бюджету слід повернути 352,40 грн. (704,80 грн. х 50%), а інші 50% судового збору стягнути на його користь з ОСОБА_2 , що відповідає положенням ст. ст. 141, 142 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 180-182, 192 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 170 ч. 7, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265, 273 ч. 4 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів - задовольнити повністю.
Зменшити розмір аліментів, визначених судовим наказом Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2018 року, та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп., сплачений згідно квитанції № 2981440191 від 14 листопада 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Головуючий: Ганько І. І.