Справа № 308/1088/19
02 квітня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді об'єднане кримінальне провадження, №1-кп/308/209/19 (єдиний унікальний номер справи 308/1088/19) внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030002198 від 10.07.2018 року, №12018070030002271 від 17.07.2018 року, №12018070030002083 від 28.06.2018 року про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, кримінальне провадження № 1кп/308/1073/18 (єдиний унікальний номер справи 308/9704/18) відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030002489 від 08.08.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України;
кримінальне провадження № 1кп/308/827/18 (єдиний унікальний номер справи 308/5248/18) відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030001189 від 10.04.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України;
кримінальне провадження № 1кп/308/1116/18 (єдиний унікальний номер справи 308/10579/18) відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030002729 від 31.08.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України;
кримінальне провадження № 1кп/308/901/18 (єдиний унікальний номер справи 308/6528/18) відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030001653 від 20.05.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -
встановив :
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться вищезазначене об'єднане кримінальне провадження.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2020 року обвинуваченому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 06 квітня 2020 року включно.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_7 не заперечував щодо продовження строку тримання під вартою з умовою визначення застави.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував щодо продовження строку тримання під вартою його підзахисному, вказав, що такий щиро розкаюється та наміру ухилятися від суду не має, просив застосувати такому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 підтримали позицію свої захисників.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було неодноразово продовжено, зокрема ухвалою суду від 07 лютого 2020 року обвинуваченому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 06 квітня 2020 року включно.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запобіжного заходу, на даний час не відпали й не зменшилися і продовжують існувати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена захисником ОСОБА_6 така обставина як щире каяття його підзахисного, не є достатньою підставою для обґрунтування відсутності ризику ухилення такого від суду, при цьому може бути врахована судом як обставина, яка пом'якшує відповідальність в інкримінованих такому кримінальних правопорушеннях.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена захисником ОСОБА_7 умова для задоволення клопотання про продовження тримання під вартою - визначення застави для обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а на разі предметом розгляду є питання продовження вже існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не обрання нового, вказане позбавляє можливості суд розглядати питання про встановлення застави.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судове провадження щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу немає, враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відносять до категорії тяжких злочинів, санкція за вчинення яких, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, ризики, передбачені ст. 177 КПК України у зв'язку з якими відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не зменшилися, стороною захисту не спростована наявність вказаних ризиків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Тож, враховуючи вимоги ст. 194 КПК України та оцінюючи в сукупності необхідні обставини передбачені ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
ухвалив:
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 60 днів, тобто до 30 травня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1