Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №812/1221/17
адміністративне провадження №К/9901/48070/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя Секірська А.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Арабей Т.Г., Василенко Л.А.) у справі №812/1221/17 за позовом Приватного підприємства "Айленд" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В серпні 2017 року Приватне підприємство «Айленд» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 477311,00грн., з яких 381849,57грн. за основним платежем та 95462,39грн. за штрафними фінансовими санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалось на те, що питання своєчасності нарахування та сплати податків і зборів не можуть бути предметом камеральної перевірки й досліджуються лише в рамках перевірки документальної. Крім того, зазначає, що розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведений в акті камеральної перевірки, містить істотні порушення норм матеріального права.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що, визначивши Підприємству під час проведення камеральної перевірки у травні 2017року суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки, відповідач вийшов за межі предмету такої перевірки, а відтак прийняв за її результатами протиправне податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165, з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній перевірці проводиться, зокрема, перевірка правильності визначення річної суми податку, що підлягає сплаті за даними платника у податковій декларації, а відтак, у даній ситуації, підстави для проведення документальної перевірки відсутні, оскільки всі необхідні дані відображені в електронних базах податкового органу.
Підприємство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку Підприємства з питань правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки та своєчасності подання податкової звітності з цього податку, за результатами якої складено акт від 29.05.2017 № 314/12-32-12-03/32418971, яким встановлено неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки та заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016 роки, 1 квартал 2017 року всього на 381 849,57 грн., у тому числі за 2015 рік на 81975,92 грн., за 2016 рік на 261 866,85 грн., за 1 квартал 2017 року на 38006,80 грн.
На підставі акту перевірки прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час проведення перевірки) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено абзацом другим згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016 (далі - Закон №1797-VIII ) наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
Таким чином, Законом №1797-VIII до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Разом з тим, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
З досліджених судами попередніх інстанцій обставин у даній справі вбачається, що під час проведення камеральної перевірки встановлено, що декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки Підприємством не подавалися, а відтак, податкові зобов'язання, самостійно нараховані податковим органом з такого податку, не можуть вважатися узгодженими.
Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що камеральна перевірка в частині дослідження питання щодо своєчасності нарахування і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проведена всупереч положенням статті 75 ПК України, а відображенні в акті перевірки відомості, не можуть братись до уваги, оскільки вони одержані контролюючим органом з порушенням встановленого податковим законодавством порядку, що свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду