30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 361/518/18
провадження № 61-4989ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року залишено без змін.
12 березня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) продається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи, що предметом спору заявленого позову пред'явлено дві вимоги немайнового характеру про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за первісним позовом, та про вселення та усунення перешкоду у користуванні жилим приміщенням за зустрічним позовом, заявник має сплатити судовий збір у розмірі 2 819 грн 20 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA678999980000031219207026007, код класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська