Ухвала
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/6074/15-ц
провадження № 61-4921ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
13 березня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 17 березня 2020 року) у вказаній справі.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження
судом касаційної інстанції, оскільки порушено вимоги частини другої
статті 392 ЦПК України - не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та належним чином не зазначено рішення (ухвали), що оскаржуються.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою
статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Таким чином, заявнику слід надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року поновлено провадження у справі в частині позовних вимог
АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду
м. Києва від 03 грудня 2019 року про поновлення провадження у справі повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої
статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Оскільки справа по суті розглянута судом апеляційної інстанції не була, а ухвала суду першої інстанції про об'єднання справ в одне провадження не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не могла бути оскаржена у апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті, така ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Таким чином, суд касаційної інстанції уповноважений переглядати судове рішення суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене вище та згідно з вимогами пунктів 4 частини другої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити клопотання щодо оскаржуваних судових рішень, які відповідають повноваженням
суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги
(стаття 409 ЦПК України).
Згідно з частиною другою та частиною третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта