Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 296/1729/18-ц
провадження № 61-43706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 травня 2018 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року у складі суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 7 678 969 грн 11 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з метою здійснення підприємницької діяльності по вирощування пшениці неодноразово звертався до відповідача та його структурного підрозділу відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області для вчинення дій щодо виготовлення документації та передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, проте відповідач, використовуючи своє монопольне становище та дискреційні повноваження, чинить йому перешкоди, що завдає значних збитків у вигляді упущеної вигоди. Таким чином, відповідач порушує його право на розвиток малого бізнесу. Позивач вказував, що у зв'язку із невиконанням відповідачем судових рішень він позбавлений права отримати в користування землю на території Брусилівського району Житомирської області для вирощування ярої пшениці. Розмір упущеної вигоди від нездійснення підприємницької діяльності щодо вирощування пшениці становить 7 678 969 грн 11 коп, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач повинен був здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б розмір упущеної вигоди. Наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, належними і допустимими доказами. Також, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідача та порушення останнім норм законодавства, не доведено причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача, реальної можливості для отримання позивачем доходів не доведено, а судові рішення лише зобов'язували відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , таким чином, правові підстави для відшкодування шкоди відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підтвердження реальної можливості отримання особою відповідних доходів. Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів на позивача покладається обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані, в разі нездійснення відповідачем протиправних дій. З матеріалів справи видно, що позивач як на підставу стягнення з відповідача коштів (упущеної вигоди) посилається на те, що у зв'язку з умисним невиконанням судових рішень він не мав змоги отримати в користування землю на території Брусилівського району Житомирської області для вирощування ярої пшениці площею 100 га з земель запасу Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області, площею 341,3042 га, на території Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, площею 128,6143 га за межами населеного пункту Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. З наданої ОСОБА_1 інформаційної довідки від 07 вересня 2017 Житомирської агропромислової біржі, в якій зазначено, що середня орієнтована вартість пшениці 3 класу станом на 07 вересня 2017 року становить 4 336 грн за 1 тону на умовах EXW, а також звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур від 01 вересня 2017 року, та у поданих в позовній заяві розрахунках суми збитків, не обґрунтовано вибір культури, підстави для можливості використання всієї площі землі. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає. Позивач на підтвердження обґрунтованості позову посилається на порушення відповідачем його конституційного права на зайняття підприємницькою діяльністю через нерозгляд клопотання позивача від 21 січня 2014 року. Так, листом №9-6-0.21-371/2-14 від 25 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства з підстав відсутності у ОСОБА_1 доказів на підтвердження відповідної кваліфікації та досвіду роботи у сільському господарстві, необхідних для надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Виходячи з вищенаведеного, неодержані доходи ніяким чином не залежать від рішення відповідача, крім того у позивача були і залишаються усі гарантовані йому законодавством можливості реалізувати своє право, а саме - виготовити проект відведення земельної ділянки.
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що саме з вини відповідача він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, адже відповідач, використовуючи своє монопольне становище та дискреційні повноваження, чинить йому в цьому перешкоди, не дає можливості здійснити навіть перші передбачені законом кроки на отримання земельних ділянок для вирощування ярої пшениці. Збитки підтверджені розрахунками та доказами на їх підтвердження: загальна площа неотриманих земельних ділянок становить 569,9185 га, у 2017 році в результаті здійснення підприємницької діяльності щодо вирощування ярої пшениці він отримав урожай по 4 тони з гектара (40 центнерів з гектара), як доказ отриманого врожаю надав копію статистичного звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур. Таким чином, за нормальних умов господарювання, без порушення прав, він отримав би урожай вагою 2359,674 т.Середня орієнтовна вартість ярої пшениці 3 класу станом на 07 вересня 2017 року становить 4336,00 грн за одну тону. Затрати на вирощування 1 тони ярої пшениці в 2017 році становлять 1081,75 грн. Затрати на вирощування пшениці вагою 2359,674 т становили б 2 552 577,35 грн. Загальний розмір доходу без врахування затрат на вирощування ярої пшениці становив би 10 231 546 грн 46 коп. За нормальних умов господарювання він отримав би дохід в сумі 7 678 969 грн 11 коп., що й становлять розмір упущеної вигоди.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що судовим рішенням в адміністративній справі відповідача не зобов'язано видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у видачі якого позивачу може бути й відмовлено, а лише зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 . Крім того, надання такого дозволу не свідчить про негайне набуття права на земельну ділянку та ведення господарської діяльності.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 806/708/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Житомирській області у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області за клопотанням ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року. Зобов'язано Головне управління Держземагентства у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 січня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти відповідне рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 806/2238/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльность та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправною бездіяльність відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області щодо ненаправлення на адресу ОСОБА_1 висновку та першого примірника проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 341,3042 га на території Озерської сільської ради для ведення фермерського господарства. Зобов'язано відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області направити на адресу ОСОБА_1 висновок та перший примірник проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 341,3042 га на території Озерської сільської ради для ведення фермерського господарства.Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного судувід 15 березня 2017 року постанову залишено без змін.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 806/549/16 від 09 червня 2016 року визнано протиправною бездіяльність відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області щодо неприйняття рішення за поданим ОСОБА_1 на погодження проектом землеустрою від 09 лютого 2016 року з усуненими недоліками та зобов'язано відповідача розглянути проект землеустрою та прийняти рішення.Вказаний проект землеустрою стосувався відведення земельної ділянки при передачі в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га за межами населеного пункту Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
Згідно зістаттею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити у діях винної особи наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Позивач зазначає, що саме з вини відповідача він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, адже відповідач, використовуючи своє монопольне становище та дискреційні повноваження, чинить йому в цьому перешкоди, не дає можливості здійснити навіть перші передбачені законом кроки на отримання земельних ділянок для вирощування ярої пшениці. Збитки підтверджені розрахунками та доказами на їх підтвердження: загальна площа неотриманих земельних ділянок становить 569,9185 га, у 2017 році в результаті здійснення підприємницької діяльності щодо вирощування ярої пшениці він отримав урожай по 4 тони з гектара (40 центнерів з гектара), як доказ отриманого врожаю надав копію статистичного звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур. Таким чином, за нормальних умов господарювання, без порушення прав, він отримав би урожай вагою 2359,674 т.Середня орієнтовна вартість ярої пшениці 3 класу станом на 07 вересня 2017 року становить 4336,00 грн за одну тону. Затрати на вирощування 1 тони ярої пшениці в 2017 році становлять 1081,75 грн. Затрати на вирощування пшениці вагою 2359,674 т становили б 2 552 577,35 грн. Загальний розмір доходу без врахування затрат на вирощування ярої пшениці становив би 10 231 546 грн 46 коп. За нормальних умов господарювання він отримав би дохід в сумі 7 678 969 грн 11 коп., що й становлять розмір упущеної вигоди.
Разом з тим, позивач мав довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Судовими рішеннями в адміністративній справі не зобов'язано відповідача видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи погодити проект землеустрою в обов'язковому порядку, а зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ,розглянути проект землеустрою та прийняти рішення про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до положень частин другої, третьої, четвертої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
Згідно із частиною шостою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина чотирнадцята статті 123 ЗК України).
Таким чином, процедура відведення земельної ділянки в оренду для ведення ОСОБА_1 фермерського господарства потребує затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкита прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування, а тому обов'язок відповідача за судовими рішеннями повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , проект землеустрою та прийняти рішення про його погодження або про відмову в такому погодженні не свідчить про негайне набуття позивачем права на земельну ділянку та ведення господарської діяльності у тих, обсягах, які зазначаються у позові.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновками судів про відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та упущеною вигодою, яку розраховує ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко