Ухвала
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/21229/19
провадження № 61-4629ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач),
Калараша А. А., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Надії Сергіївни,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Бондар Н. С.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за скаргою на дії державного виконавця Бондар Н. С.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скарга не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинствата повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що подана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а заявлені ОСОБА_1 вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Зі змісту скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Н. С. вбачається, що він оскаржує постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, які були винесені нею при примусовому виконанні виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10 200 грн., який виданий Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені із порушенням норм процесуального права, оскільки звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, він не просив вирішити це питання в порядку цивільного судочинства, а, навпаки, на його думку це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства судом, який видав виконавчий документ. А якщо суд вважав, що він помилково звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, то зобов'язаний був виконати вимоги статті 31 ЦПК України. Також судом апеляційної інстанції порушено строки розгляду справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
Суди установили, що зі змісту скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Н. С. вбачається, що він оскаржує постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, які були винесені нею при примусовому виконанні виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10 200 грн, який виданий Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, а так само порядок розгляду такої скарги та постановлення судом ухвали пов'язані із наявністю судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та примусовим виконанням такого рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (пункт 4).
Відповідно до частини другої цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Встановивши, що ОСОБА_1 оскаржив дії державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності до суду першої інстанції не в порядку адміністративного судочинства - шляхом подання відповідної позовної заяви, як передбачено частиною першою статті 287 КАС України, звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку статей 447, 448 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Також судом установлено, що зі змісту скарги ОСОБА_1 також вбачається, що він оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є окремими виконавчими документами.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закон України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Згідно із частиною другою статті 74 Закон України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19).
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд дав належну оцінку та достатньо аргументував свої висновки, Верховний Суд не вбачає підстав повторно вдаватися до їх аналізу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Надії Сергіївни.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко