Ухвала
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 619/77/15-ц
провадження № 61-3173 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, треті особи: відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, сектор містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку, запису про його реєстрацію, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача,
До Верховного Суду 02 березня 2020 року ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» подало касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримав поштою лише 30 січня 2020 року, що підтверджується відповідними доказами.
Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
За таких обставин перевірка оформлення касаційної скарги ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» щодо додержанням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно конкретизувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, її копії та додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (тут і надалі у редакції, чинній на день звернення до суду з цим та уточненим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Враховуючи, що позов одночасно об'єднує вимоги майнового та немайнового характеру, на момент пред'явлення уточненого позову ціна спірної земельної ділянки становила 87 546,00 грн, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 2 238,12 грн (875,46 грн * 200%) + (243,60 грн * 200% )
Заявником сплачено 487,20 грн (квитанція від 03 березня 2020 року № 0.0.1637653778.1), тому необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 750,92 грн.
Разом з тим, заявник просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги до 487,20 грн, виходячи із ставки судового збору станом на день подання позовної заяви, оскільки вважає, що витребування земельної ділянки віднесено до вимог немайнового характеру. При цьому, посилається на неплатоспроможність підприємства, відсутність прибутків та важкий майновий стан, що не дозволяє сплатити значну суму судового збору.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення розміру належних до сплати судових витрат, з огляду на таке.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі чи може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з цим, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для зменшення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Водночас звільнення, зменшення, відстрочення та розстрочення підприємству сплати судового збору може розцінюватися, як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору слід відмовити.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір»
Поновити державному підприємству «Харківська лісова науково-дослідна станція» строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.
Відмовити державному підприємству «Харківська лісова науково-дослідна станція» у задоволенні клопотання про зменшення сплати судового збору.
Касаційну скаргу державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 27 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь