Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/17703/17
провадження № 61-1106св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Одеська міська рада,
особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, посвідченим 14 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В. за № 59499601 у Спадковому реєстрі, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка за життя набула право власності на вказану квартиру в порядку приватизації та спадкування за законом.
Після смерті ОСОБА_3 вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В. В. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, та роз'яснила право звернутися до суду для визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 12 грудня 2017 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , проте державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області постановою від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , як особи, яка не брала участі у справі, залишив без задоволення, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків районного суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 11 січня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року, та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювані судові рішення прийняті при неповному з'ясуванню судами обставин справи, суди не застосували норми матеріального та процесуального права, які мали бути застосовані.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а 27 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка 12 травня 2016 року склала на її ім'я заповіт. Однак, 17 серпня 2017 року дізналася про скасування 14 вересня 2016 року ОСОБА_3 складеного на її ім'я заповіту та того ж дня склала інший заповіт на ім'я позивача у справі, тому 31 серпня 2017 року вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, уточнивши який, просила визнати його нікчемним. 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом зазначивши відповідачем не її, а Одеську міську раду, хоча належним відповідачем у справі є саме вона.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину, та ухвалив рішення у справі за пред'явленим позовом до неналежного відповідача, яке порушує її права та майнові інтереси.
Апеляційний суд залишив її апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, не беручи до уваги її доводів апеляційної скарги, чим порушив норми ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року у складі судді Червинської М. Є. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
12 березня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Червинської М. Є. задоволено. Відведено суддю ОСОБА_5 . від розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
На підставі розпорядження від 16 березня 2020 року № 746/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-1106св19 (справа № 522/17703/17).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві: Зайцеву А.Ю., судді, які входять до складу колегії: Бурлаков С. Ю., Коротун В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 червня 1993 року ОСОБА_3 разом із чоловіком ОСОБА_6 в порядку приватизації набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_3 , видане Бюро приватизації житла Одеського сталепрокатного виробничого об'єднання ім. Дзержинського на підставі рішення від 03 червня 1993 року № 72, зареєстрованим в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 13пр, під реєстровим № 301).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Першою одеською державною нотаріальною конторою 22 лютого 1996 року, реєстровий номер 9-461, ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 зазначеної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 07 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В .В., номер запису про право власності 14061516.
14 вересня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В. № 59499601 у Спадковому реєстрі, відповідно до якого вона заповідала все своє майно на користь ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть від 08 лютого 2017 року серії НОМЕР_2 ).
13 лютого 2017 року за заявою позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В. заведено спадкову справу № 5-2017.
Згідно з витребуваною судом спадковою справою № 5-2017 до майна померлої ОСОБА_3 , листом за вих. № 152/02-14 від 05 вересня 2017 року, нотаріус роз'яснив позивачу, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначену вище квартиру, вона має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом тільки після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 - особи, яка не брала участі у цій справі, є з'ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси, та (або) обов'язки.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не брала участі у розгляді справи, однак суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, оскільки вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 за заповітом складеним нею 12 травня 2016 року, та на час відкриття провадження у цій справі в Приморському районному суді м. Одеси вже було відкрито провадження про право на спадкування за її позовом. Однак ОСОБА_1 не повідомила про це суд та не залучила її до участі у справі як належного відповідача.
Предметом спору у цій справі є визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Переглядаючи справу по суті та ухвалюючи постанову про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 , як особи, яка не брала участі в розгляді справи, апеляційний суд не ухвалив рішення яке б відповідало вимогам ЦПК України. Апеляційний суд встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не приймала участі в розгляді справи - закриває апеляційне провадження, якщо навпаки - скасовує рішення суду першої інстанції лише з цих підстав та відмовляє в позові, оскільки норми ЦПК України в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови апеляційного суду редакції не передбачали можливості залучення до участі в розгляді справи на стадії апеляційного провадження особи, яка не приймала участі в розгляді справи у суді першої інстанції.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги в зазначеній частині.
За таких умов, відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Зайцев
Судді С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило