Ухвала
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/11285/16-ц
провадження № 61-4512ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнень, просили встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з першим варіантом порядку користування земельною ділянкою, запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9833/12973 від 26 листопада 2014 року, проведеної Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.засл.проф. М. С. Бокаріуса, а саме: від червоної лінії по АДРЕСА_1 , розділивши огорожу на ділянки розмірами 11,96 м та 6,67 м, по лінії довжиною 2,15 м до житлового будинку літ. «А-1», далі по лінії розподілу житлового будинку так, як зазначено в додатку № 3 до даного висновку, від житлового будинку літ. «А-1» по лінії довжиною 2,0 м, поворот ліворуч, по лінії довжиною 4,8 м, далі поворот праворуч, по лінії довжиною 16,15 м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на ділянки розмірами 7,08 м та 11,55 м, при цьому перенести некапітальний навіс (зазначено на схемі чорним кольором), який знаходиться на частині земельній ділянці, що виділяється в користування співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що сторонам належить на праві спільної часткової власності домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не визначений. Позивач вважає, що його необхідно визначити, зазначивши розміщення земельних ділянок, що будуть знаходитися в особистому та загальному користуванні співвласників у відповідності до ідеальних часток в праві власності. Висновком проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи № 9833/12973 від 26 листопада 2014 року запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою. Позивачі вважають найбільш раціональним та прийнятним перший варіант, запропонований експертом.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2019 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порядок користування земельною ділянкою площею 279, 5 кв. м, що по АДРЕСА_1 , відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 9833/1273 від 26 листопада 2014 року, а саме: від червоної лінії по АДРЕСА_1 , розділивши огорожу на ділянки розмірами 11,96 м та 6,67 м, по лінії довжиною 2,15 м до житлового будинку літ. «А-1», далі по лінії розподілу житлового будинку так, як зазначено в додатку № 3 до даного висновку, від житлового будинку літ. «А-1» по лінії довжиною 2,0 м, поворот ліворуч, по лінії довжиною 4,8 м, далі поворот праворуч, по лінії довжиною 16,15 м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на ділянки розмірами 7,08 м та 11,55 м, при цьому перенести некапітальний навіс (зазначено на схемі чорним кольором), який знаходиться на частині земельній ділянці, що виділяється в користування співвласникам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2019 року вирішено питання про судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Встановлено ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою площею 279, 5 кв. м, що по АДРЕСА_1 , відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 9833/1273 від 26 листопада 2014 року, а саме: від червоної лінії по АДРЕСА_1 , розділивши огорожу на ділянки розмірами 11,96 м та 6,67 м, по лінії довжиною 2,15 м до житлового будинку літ. «А-1», далі по лінії розподілу житлового будинку так, як зазначено в додатку № 3 до даного висновку, від житлового будинку літ. «А-1» по лінії довжиною 2,0 м, поворот ліворуч, по лінії довжиною 4,8 м, далі поворот праворуч, по лінії довжиною 16,15 м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на ділянки розмірами 7,08 м та 11,55 м, при цьому перенести некапітальний навіс (зазначено на схемі чорним кольором), який знаходиться на частині земельній ділянці, що виділяється в користування співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій 06 лютого 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Згідно частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом спору у даній справі є визначення між співвласниками порядку користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 .
Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко