Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 357/8110/18
провадження № 61-15401св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», які подані представником Танцюрою Юлією Борисівною, на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Мережко М. В., Іванченка М. М., додаткову постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Мережко М. В.,
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ТОВ Агрофірма «Матюші», які подані представником Танцюрою Ю. Б., на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТзДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання договору оренди недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки площею 2,1403 га, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 07 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ТОВ Агрофірма «Матюші» договори оренди землі, за якими передали в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років.
У березні 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди.
Наприкінці березня 2018 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 02 березня 2018 року уклали з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди, за яким передали останньому в оренду земельну ділянку, а державним реєстратором Мироненко Ю. Ю. 16 березня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію цього права оренди.
На підставі викладеного ТОВ Агрофірма «Матюші» просило визнати недійсним договір оренди землі від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009; скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138747 від 16 березня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009.
Скасовано рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138747 від 16 березня 2018 року.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідно до положень пункту «в» статті 152 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства - земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря. У зв'язку із цим, наявні правові підстави для скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоу відповідності до укладеного між сторонами договору оренди, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, проте, за умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначені договори оренди землі є такими, що не набрали чинності, а відтак ТОВ Агрофірма «Матюші» не набуло прав орендаря за такими договорами.
Отже, укладенням та державною реєстрацією договору оренди землі між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» права позивача на оренду спірної земельної ділянки порушені не були з огляду на їх відсутність як на момент реєстрації зазначених договорів, так і на момент пред'явлення позову, у зв'язку із цим відсутні правові підстави для задоволення позову.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з урахуванням вищезазначених обставин, визнано співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде розмір витрат, який становить 6 000 грн на кожного з відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма «Матюші», в особі представника Танцюра Ю. Б., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма «Матюші», в особі представника Танцюра Ю. Б., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги обґрунтовувались порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції обмежився формальною констатацією факту наявності прийнятого Міністерством юстиції України наказу № 729/5 від 15 березня 2018 року та не надав правову оцінку фактичним обставинам справи в цілому.
Також зазначено, що суд апеляційної інстанції, всупереч статтям 137, 141 ЦПК України, безпідставно та неправомірно поклав на позивача обов'язок по сплаті на користь відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу.
На думку заявника, виставлення кожному із відповідачів рахунку за надання аналогічної послуги, яка не потребувала повторення, також свідчить про завищення розміру заявлених до стягнення судових витрат та недобросовісне ведення Адвокатським об'єднанням «Кузьменко, Діденко та партнери» справ своїх клієнтів, виставлення їм безпідставних рахунків при визначенні вартості послуг з надання професійної правничої допомоги.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
04 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
07 серпня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких, орендодавці строком на 10 років надали ТОВ Агрофірма «Матюші» в оренду земельну ділянку площею 2,1403 га, кадастровий номер 3220483500:01:010:0009, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попової Л. О. № 20093286 від 18.03.2015 року та рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В. № 20140372 від 19.03.2015 року було проведено державну реєстрацію належного позивачеві права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009.
02 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» строком на 7 років укладено договір оренди землі № 517, за умовами якого орендодавці передали орендарю в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 2,1403 га.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009 у відповідності до зазначеного договору оренди було зареєстроване рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Мироненко Ю. Ю. № 40138747 від 16 березня 1018 року.
При цьому наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року за підсумками розгляду колективної скарги від 27.02.2015 року скасовані рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попової Л. О. № 20093286 від 18.03.2015 року та державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В. № 20140372 від 19.03.2015 року про державну реєстрацію за ТОВ Агрофірма «Матюші» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009.
Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15 березня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».
Згідно з цим Законом орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).
Установлено, що 07 серпня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 37 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договорів оренди землі, які були укладені між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішеннями державних реєстраторів Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попової Л. О. (№ 20093286 від 18.03.2015 року) та Приймак Н. В. (№ 20140372 від 19.03.2015 року).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв'язку зі статями 125, 126 ЗК України та статтею 6 Закону України «Про оренду землі» дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 3 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року скасовані як такі, що були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попової Л. О. № 20093286 від 18.03.2015 року та державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В. № 20140372 від 19.03.2015 року про державну реєстрацію за ТОВ Агрофірма «Матюші» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009.
Вказаний наказ у встановленому законом порядку не скасований та є чинним.
Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15 березня 2018 року.
Зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
Отже, встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші», оскільки на момент початку перебігу строку дії укладеного 02 березня 2018 року договору оренди землі № 517, відлік якого обраховується з 16 березня 2018 року - часу здійснення на підставі вказаного договору державної реєстрації речового права за ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об'єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні. Тобто, укладення оскарженого договору оренди не стало перешкодою для позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, що виключає наявність підстав для визнання договору оренди землі № 517 недійсним.
Викладене у повній мірі узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430 цс 19).
Щодо доводів касаційної скарги представника ТОВ Агрофірма «Матюші» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 представляв інтереси відповідачів на підставі договорів про надання правничої допомоги від 13 грудня 2018 року та від 28 грудня 2018 року, укладених між Адвокатським об'єднанням «Кузьменко, Діденко та партнери» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до рахунку № 09/04 від 09 квітня 2019 року до договору про надання правничої допомоги № 34 від 01 жовтня 2018 року, акту про надання правничої допомоги № 1/А від 09 квітня 2019 року, складеного Адвокатським об'єднанням «Форсеті» та КП «Червоноградський ринок», та платіжного дорученням про оплату за надання правничої допомоги № 834 від 09 квітня 2019 року, вартість витрат склала по 10 000 грн.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений умовами цих договорів та додатками до нього від 18 березня 2019 року, підтверджено детальним описом та розрахунками витрат на правничу допомогу; актами про надання правничої допомоги; копіями квитанцій до прибуткового касового ордера про сплату витрат на правову допомогу.
Надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо розподілу судових витрат за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дотримуючись норми процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо належного розподілу судових витрат, ухваливши відповідне додаткове рішення.
При цьому враховано, що співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде розмір витрат, який становить 6 000 грн на кожного з відповідачів.
Доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на уваги, оскільки апеляційним судом при визначенні розміру правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню в користь відповідачів, враховано, що витрати відповідачів належним чином підтверджено.
Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційних скарг його висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», які подані представником Танцюрою Юлією Борисівною, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило