Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 303/7397/18
провадження № 61-1014св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
Описова частина
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому посилався на те, що він, майор Запасу проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах в період з 1988 року по 2016 рік. Наказом командира Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу від 20 жовтня 2015 року за № 823 був звільнений у запас з посади начальника інженерної служби родів військ і служб 128 окремої гірсько-піхотної бригади (за станом здоров'я) у відповідності до ч.6 статті 26 пункту “б” Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та виключений зі списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ).
Позивач просив суд визнати незаконною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті компенсації за неотримане речове та продовольче забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , стягнути з військової частини НОМЕР_1 компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 у розмірі 48470 грн. 87 коп.; стягнути з військової частини НОМЕР_1 компенсацію за неотримане продовольче забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норма, яка регулювали такий рід виплат, втратила чинність,
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 рокурішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року скасовано, провадження у справізакрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем пред'явлено позов про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень, стягнення компенсації за неотримане за час проходження військової служби речове майно та продовольче забезпечення. Отже спір, який фактично виник між особою, яка проходила військову службу та суб'єктом владних повноважень, є публічно-правовим, а тому відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки при поданні цивільного позову ним було наведено доводи, щодо юрисдикції цього спору із посиланням на правовий висновок, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц (провадження№ 14-62цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 161/13250/15-ц (провадження № 14-173цс18) в яких зазначено, що такий спір має приватноправовий характер.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
27 лютого 2020 року справу № 303/7397/18 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення компенсації за невидане матеріальне забезпечення.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, у травні 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого
2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 5 КАСУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини другої зазначеної статті спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У пункті 17 частини першої статті 4 КАС закріплено, що публічною службою є, зокрема, військова служба.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Оскільки позивачем пред'явлено позов про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень, стягнення компенсації за неотримане за час проходження військової службиречове майно та продовольче забезпечення, тому даний спір є публічно-правовим.
Враховуючи викладене, цей спір як публічно-правовий, повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції встановивши, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, дійшов правильного висновку про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 161/13250/17 є безпідставними та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 2-а-3097/2007) відступила від вище зазначеного правої позиції, на який посилався позивач.
Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007 є остаточною правовою позицією в подібних спірних правовідносинах.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик