Ухвала
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 643/8725/17
провадження № 61-4028ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Штелик С. П., Сімоненко В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди,
У липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просять стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є членом ГБК «»Союз-2, 06 листопада 2014 року близько 20:00 години вона приїхала на територію гаражного кооперативу, під'їхавши до свого гаражного боксу № НОМЕР_1 помітила, що проїзд до гаражу був заставлений іншим автомобілем. Позивачка звернулась до відповідача, який являвся сторожем гаражного кооперативу, з вимогою надати їй проїзд до гаражного боксу. Однак відповідач грубо відповів їй ,вів себе агресивно, накинувся на позивачку, вдарив її головою об дах автомобіля та вдарив по нозі дверима автомобіля. Поведінку відповідача було зупинено стороннім чоловіком, який зробив йому зауваження, після чого позивачці вдалось заїхати в свій гаражний бокс. Діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду, що привело до погіршення психічного та емоційного стану, завдану шкоду позивачка оцінює в розмірі 10 000 гривен.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду, 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Даний закон набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв'язку 28 лютого 2020 року, тобто, після набрання чинності вказаним законом, а відтак під час вирішення питання про прийняття даної касаційної скарги до розгляду суду слід керуватися положеннями процесуального законодавства, чинного станом на день подання касаційної скарги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 10 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик