Справа № 691/795/20 Суддя (судді) першої інстанції: Синиця Л. П.
02 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП в Черкаській області старшого лейтенанта Бегеби Володимира Анатолійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 03.03.2020, -
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Черкаській області старшого лейтенанта Бегеби Володимира Анатолійовича НК №341528 від 21.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною так як позивачем не вчинено порушень, а на підставі посвідчення водія було встановлено його особу, дані занесено до постанови про накладення адміністративного стягнення. Із реєстраційного посвідчення на автомобіль, яке було пред'явлено, було записано відомості про транспортний засіб. Вказує, що в іншому разі відповідач не зміг би скласти оскаржувану постанову.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 03.03.2020 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно ч. 5 вказаної статті, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, постановою НК №341528 від 21.06.2019, складеною інспектором ВБДР УПП в Черкаській області старшим лейтенантом Бегебою В. А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Згідно з вказаної постанови, 21.06.2019 року о 09 год. 25 хв. в Городищенському районі, с. Хлистунівка, на залізнично-дорожньому перехресті водій при зміні напрямку руху не ввімкнув світловий лівий показник повороту, при спілкуванні з водієм, водій не надав для перевірки водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на законну вимогу працівника поліції, чим порушив п.п. 9.2.б, та п.п. 2.4.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку з чим інспектор ВБДР УПП у Черкаській області старший лейтенант поліції Бегеба В.А. виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та застосував до водія ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову виходячи з того, що відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.4 (а) ПДР України, визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, які зазначені в п. 2.1 ПДР України.
Частиною 1 статті 126 КУпАП, визначено відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на нез'ясованість обставин справи, не надання правової оцінки відповідній постанові. Вказує, що пред'явив належні документи на вимогу відповідача та підписав постанову оскільки до нього застосовано силу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено, в матеріалах справи наявний рапорт інспектора ВБДР УПП у Черкаській області старшого лейтенанта поліції Бегеба В.А., відповідно до якого, 21.06.2019 року у Черкаській області, м. Городище, проходив спільне відпрацювання екіпажу ВБДР, працівників Укртрансбезпеки та представником обласної ради, близько 09год. 19хв. був виявлений та зупинений за порушення ПДР п.п. 9.2б, громадянин, який представився ОСОБА_3 та відмовився пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1 ПДР України, водієві було повідомлено, що його буде затримано та доставлено до Городищенського ВП для встановлення особи та оформлення адміністративних матеріалів, так як на місці змоги для складання адміністративних матеріалів не було, до водія було застосовано фізичну силу, а саме загиб рук за спину та кайданки відповідно ст.44, та ст.45 п.3.1 б, в, г, Закону України «Про національну поліцію», після доставлення до ВП м. Городище особу було встановлено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , та на водія була винесена постанова за ч.1 ст.126 КУпАП НК №341528 та складено протокол про адмінзатримання АА №010442, від водія було відібрано пояснення тілесних ушкоджень при затриманні не наносилося, скарги до працівників поліції не надходило (1), протокол про адміністративне затримання АА №010442 від 21.06.2019 року за ч.1 ст.126 КУпАП, згідно якого 21.06.2019 року о 09год. 50хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано для припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи, оформлення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.126 КУпАП (2), пояснення ОСОБА_4 від 21.06.2019 року, що викладені в письмовому вигляді, згідно яких, в день події рухався на своєму автомобілі Opel НОМЕР_1 по вул. Героїв Чорнобиля, та перевозив знайомих до с. Хлистунівка, Городищенського району, коли працівники поліції підійшли до нього та повідомили, що порушив закон про перевезення пасажирів, відповів їм що в машині дитина якій погано, після чого вони поїхали за ним до села Хлистунівка, де пообіцяв їм показати документи, приїхавши загнав авто в двір та вийшов до них, вони попросили пред'явити документи, на що він їм відповів, що не знає чого їм давати документи, вони неодноразово просили дати документи, однак він відмовлявся, потім поліцейські сказали, що будуть його затримувати, не виконував їх вимоги, після чого вони із застосуванням фізичної сили надягли кайданки, додає, що ніяких претензій до працівників поліції не має, свою вину визнає повністю та розкаюється, був на нервах та переживав за своїх дітей, які залишилися вдома (3).
Також судом досліджено висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №05-11-01/128 від 24.06.2019 року, згідно з якого, обстеження ОСОБА_1 проведене з метою виявлення тілесних ушкоджень, визначення механізму їх утворення, давності утворення та ступеня тяжкості. Обставини справи: зі слів: « 21.06.2019 р. близько 10 години в с. Хлистунівка Городищенського району Черкаської області на вулиці троє осіб, що були одягнені в форму працівників поліції, тримали за руки, викручували руки для того, щоб одягти кайдани, які пізніше вони мені одягли на руки. А в цей час четвертий чоловік руками вибив з моїх рук телефон. Потім вони мене посадили в автомобіль і повезли до Городищенського ВП. Звертався за медичною допомогою до приймального відділення Корсунь-Шевченківської ЦРЛ, але на лікуванні не перебуваю. Скарги на даний час на болі в правій кисті та лівому плечі.». Заключна частина: На підставі судово-медичного обстеження ОСОБА_1 експерт дійшов заключення: На тілі останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців лівого плечового суглобу, правого передпліччя, саден лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу, задньої поверхні грудної клітки, які утворилися від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів), не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень, виявлені ушкодження могли утворитися в строк вказаний обстежуваним.
Вказаний висновок не слугував для подальшого звернення до посадових осіб та/або суду на доведеність неправомірності дій, в тому числі, щодо незаконного застосування кайданок, завдання тілесних ушкоджень, поліцейських.
За нормами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання колегії суддів, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з невірним зазначенням в оскаржуваній постанові його прізвища - ОСОБА_5 , з урахуванням інших даних, що ідентифікують особу, вбачається, що правопорушення здійснене ОСОБА_1 (позивачем).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.
Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта не знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду, через що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Оскільки судом встановлено, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП в Черкаській області старшого лейтенанта Бегеби Володимира Анатолійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 03.03.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2020