Справа № 240/10667/19
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
03 квітня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
в вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відображене у повідомленні №200795/03 від 11 вересня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду у даній справі; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 1 жовтня 2014 у справі №753/16535/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 19 серпня 2014 року довічно (а.с.17-22).
Станом на 19 серпня 2014 року стаж роботи позивача в органах прокуратури склав 21 рік та 7 місяців.
Після призначення пенсії, позивач ще близько 5 років продовжував працювати в органах прокуратури у тому числі на посаді прокурора Житомирської області.
У 2019 році позивач звільнився з органів прокуратури та звернувся 9 вересня 2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві з заявою про призначення (перерахунок) раніше призначеної пенсії за вислугою років у розмірі 90% від суми місячного заробітку у зв'язку з звільненням з органів прокуратури, долучивши довідку про розмір заробітної плати №18-180вих-19 від 9 вересня 2019 року (а.с.24-25).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №200795/03 від 11 вересня 2019 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, із зазначенням, що згідно з пунктом 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час відсутній порядок щодо здійснення перерахунку пенсій працюючим прокурорам у зв'язку з підвищенням заробітної плати (а.с.23).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві помилково була розглянута заява за частиною 20 статті 86 Закону №1697-VII та відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки після звільнення позивач набув право на призначення йому пенсії за частиною 1 статті 86 Закону №1697-VII і заява мала бути розглянута за частиною 1 статті 86 Закону №1697-VII про призначення пенсії за вислугою років після звільнення зі служби. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії з урахуванням висновків суду у даній справі.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції частково помилковими, які прийняті без врахування всіх обставин справи та належної оцінки норм чинного законодавства.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України №1697-VII).
Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 4 грудня 2014 року була призначена пенсія за вислугою років з 19 серпня 2014 року на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1 жовтня 2014 року у справі №753/16535/14-а (а.с. 17-19, 42).
ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугою років та продовжував працювати в органах прокуратури до 2019 року.
У 2019 році ОСОБА_1 звільнився з органів прокуратури та отримав довідку від 9 вересня 2019 року №18-180вих-19 для пред'явлення в Пенсійний фонд. У довідці відображені складові заробітної плати та їх розмір для призначення пенсії (а.с. 24-25).
9 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із відповідною заявою про призначення (перерахунок) пенсії з метою призначення йому пенсії після звільнення з органів прокуратури.
11 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за пунктом 20 статті 86 Закону №1697-VII через відсутність порядку для перерахунку пенсій працюючим прокурорам.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що пенсійний орган помилково вважав подану позивачем заяву такою, що подана працюючим прокурором для перерахунку пенсії з підстав збільшення заробітної плати та відмовив йому через відсутність порядку перерахунку пенсій працюючим прокурорам, що має бути прийнятий Кабінетом Міністрів України.
Обставини щодо відмови також підтверджуються відзивом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому відповідач посилається на практику Верховного Суду у справах №357/982/17, №676/3449/16-а, №711/6019/16-а, №264/1617/17, №761/21804/17, №713/793/16, №372/2316/17, №766/13021/16-а у спорах де непрацюючі пенсіонери органів прокуратури подавали до пенсійних органів заяви про перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням посадового окладу працюючих працівників прокуратури. Верховний Суд у наведених справах вказує на правомірність дій пенсійних органів щодо відмови у перерахунку розміру пенсій у зв'язку зі збільшенням посадових окладів, оскільки Кабінет Міністрів України не визначив умови та порядок проведення такого перерахунку, а також вказує на відсутність підстав для здійснення такого перерахунку за статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII "Про прокуратуру", оскільки перерахунок має здійснюватися за чинним на час звернення законодавством, тобто за статтею 86 Закону №1697-VII.
Однак, суд не може прийняти такі доводи відповідача, оскільки вони є помилковими, а рішення Верховного Суду ухвалені за інших обставин справи.
Так, у наведених справах до суду зверталися непрацюючі пенсіонери, тобто у них залишався незмінним трудовий стаж. Позивачі у наведених справах не просили призначити (перерахувати) пенсію після звільнення, а просили перерахувати її з інших причин - через збільшення посадових окладів працюючих працівників прокуратури.
Апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку позивач не просить здійснити йому перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням посадового окладу. Позивач працював та отримував пенсію і після звільнення просив призначити (перерахувати) йому пенсію після звільнення з органів прокуратури на підставі чинного законодавства.
З часу призначення пенсії у 2014 році у позивача змінився трудовий стаж та розмір заробітної плати. Після звільнення з органів прокуратури у 2019 році у позивача виникло право на призначення (перерахунок) пенсії у зв'язку зі звільненням.
Відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: … (перелік необхідної для призначення пенсії вислуги років).
Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною 11 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Частиною 13 статті 86 Закону №1697-VII визначено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Відповідно до пункту 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Додатком 3 Порядку 22-1 затверджений єдиний бланк заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Пунктом 4.8. Порядку 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві помилково була розглянута заява за частиною 20 статті 86 Закону №1697-VII та відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки після звільнення позивач набув право на призначення йому пенсії за частиною 1 статті 86 Закону №1697-VII і заява мала бути розглянута за частиною 1 статті 86 Закону №1697-VII про призначення пенсії за вислугою років після звільнення зі служби.
А тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відображене у повідомленні №200795/03 від 11 вересня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд першої інстанції помилково зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії, оскільки як вже зазначалось вище, вказана заява ОСОБА_1 не була розглянута пенсійним органом згідно частини 1 статті 86 Закону №1697-VII.
Відтак, належним способом захисту позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії за вислугою років.
Окрім того, враховуючи те, що заява ОСОБА_1 не була розглянута належним чином, колегія суддів вважає передчасною позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсію за вислугу років позивачу, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Стосовно обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, №1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Крім того, п. 1 Прикінцевих положень Закону України №1774-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Отже, законодавець чітко визначив коло суб'єктів на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок раніше призначеної пенсії вже непрацюючому в органах прокуратури пенсіонеру, а не призначення вперше.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вже є пенсіонером, якому пенсія призначена на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі № 360/1428/17.
Окрім того, згідно пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно вимог пункту 4 рішення від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того у абзаці 14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-pn/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004,від1грудня 2004 року № 20-рп/2004).
Стосовно посилання відповідача на те, що згідно п. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівниками прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а на даний час відсутній порядок здійснення перерахунку пенсій працюючим прокурорам, судова колегія зазначає наступне.
Так, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, саме з 13 грудня 2019 р. втратили чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 1921 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №200795/03 від 11 вересня 2019 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії за вислугою років, з урахуванням мотивів викладених в цій постанові.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві понесені судові витрати в сумі 1921 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.