16 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Компанія «Тітал» на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компані «Тітал» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), №26005025258401 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Компанія «Тітал» подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Компанія «Тітал», відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль)
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що ухвала слідчого судді постановлена без виклику представника власника майна, а з її змістом володілець майна ознайомився 24.02.2020 в Єдиному реєстрі судових рішень.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2020 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, що таким чином, на думку апелянта, у достатній мірі забезпечило застосування можливого покарання у виді конфіскації майна, яке належить безпосередньо підозрюваному ОСОБА_7 , і не потребувало накладання арешту на грошові кошти ТОВ «Компанія «Тітал», директором якого є підозрюваний ОСОБА_7 .
Крім того, апелянт зазначала, що відсутні підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо ТОВ «Компанія «Тітал» з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, посилаючись на те, що в ст. 96-3 КК України не містяться кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
На думку апелянта, у органу досудового розслідування відсутні правові підстави ініціювати перед слідчим суддею питання про накладення арешту на майно юридичної особи з метою забезпечення застосування заходів кримінально-правового характеру.
Крім того, грошові кошти, на які було накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді, є власністю юридичної особи, конфіскація майна якої не може бути застосована у випадку притягнення одного з її учасників до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України.
Слідчий суддя не звернув уваги, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за фактами, які мали місце в період 2015-2017 р., а відтак кошти від поточної господарської діяльності у 2020 р. не пов'язані з подіями, які інкриміновані підозрюваному.
Грошові кошти ТОВ «Компанія «Тітал» не є об'єктом конфіскації, а відтак, слідчий суддя, в порушення вимог закону, не врахувавши суттєві негативні наслідки у виді повного припинення діяльності товариства, допустив втручання в право на мирне володіння майном товариства без законних на те підстав.
У судове засідання прокурор не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Компанія «Тітал», яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності представника ТОВ «Компанія «Тітал», та дані про вручення представнику товариства ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.
Як зазначено у апеляційній скарзі, зі змістом оскаржуваної ухвали володілець майна ознайомився 24.02.2020 в Єдиному реєстрі судових рішень, тоді як апеляційну скаргу подано 28.02.2020, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв'язку з чим колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100090000068 від 28.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, посадові особи ТОВ «Компанія «Тітал», діючи у 2015-2017 роках на території Голосіївського району м. Києва, шляхом відображення у податковій звітності товариства фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ЛІГА ЛТД", ТОВ «КОМ ТЕХ УКРАЇНА», ТОВ "ОПТОВИК ТОРГ ПЛЮС", ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК», ТОВ «МАРКЕТ ТОРГ», ТОВ «АЙДІ-ПУЛЬС», ТОВ «ВІКСАР ПЛЮС», ТОВ «ІНКОР-ТРЕЙД», ТОВ «УНІВЕРСАЛ ТОРГ» умисно ухилились від сплати податків на загальну суму 11 641 211, 33 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 084 497. 97 грн. та ППП на суму 5 556 713, 38 грн.), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
12.02.2020 директору ТОВ «Компанія «Тітал» ОСОБА_7 повідомлено про підозру в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
12.02.2020 прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся із клопотанням до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, в якому просив накласти арешт та заборонити відчужувати кошти з банківських рахунків ТОВ «Компанія «Тітал», відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), № НОМЕР_2 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), зобов'язати банківську установу АТ «Альфа-Банк» у м. Києві надавати письмову інформацію про залишок грошових коштів на вказаному рахунку на момент пред'явлення ухвали суду про накладення арешту на кожне 25 число місяця, шляхом винесення відповідного подання ініціатору за адресою: 03110, м. Київ, вул. Народна, 19/20.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що арешт на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Компанія «Тітал» необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компані «Тітал» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), №26005025258401 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль).
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення із клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В ухвалі слідчий суддя, обґрунтовуючи підстави і мету накладення арешту грошові кошти ТОВ «Компанія «Тітал», посилався на необхідність забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За правилами до ч. 1 ст. 96-6, ст. 96-8 КК України, до юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру: 1) штраф; 2) конфіскація майна; 3) ліквідація.
Конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна юридичної особи і застосовується судом у разі ліквідації юридичної особи згідно з цим Кодексом.
Статтею 96-3 КК України передбачено підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, зокрема: 1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;
2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2цього Кодексу;
3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-258-5 цього Кодексу;
4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.
Наведений у ст. 96-3 КК України перелік злочинів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Оскільки вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, за правилами ст. 96-3 КК України не є підставою для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, передбачених ст. 96-6 КК України, то відсутні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може застосувати до ТОВ «Компанія «Тітал» захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ТОВ «Компанія «Тітал» здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначеної юридичної особи здійснено без законних на те підстав.
Крім того, конфіскація майна, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, може бути застосована судом лише у разі ліквідації юридичної особи згідно з КК України, однак такої підстави як ліквідація юридичної особи, слідчим у клопотанні не зазначено, а самостійне застосування заходів кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна юридичної особи положеннями ст. 96-8 КК України не передбачено.
Інших підстав для накладення арешту, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, а також обґрунтування наявності випадків, передбачених ч. ч. 3 - 6 ст. 170 КПК України, в ухвалі слідчого судді не зазначено.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, однак слідчий суддя не звернув увагу на вказані обставини.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Крім того, як убачається із матеріалів клопотання, досудове розслідування здійснюється щодо посадових осіб ТОВ «Компанія «Тітал», у той час як прокурором у прохальній частині клопотанні порушено питання про накладення арешту на майно ТОВ «Компані «Тітал», та слідчим суддею накладено арешт на майно ТОВ «Компані «Тітал».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Компанія «Тітал» задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020, якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компані «Тітал» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), № НОМЕР_2 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компані «Тітал» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_1 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), № НОМЕР_2 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), та зобов'язання банківську установу АТ «Альфа-Банк» у м. Києві надавати письмову інформацію про залишок грошових коштів на вказаному рахунку, на момент пред'явлення ухвали про накладення арешту та на кожне 25 число місяця шляхом внесення відповідного подання ініціатору за адресою: 03110, м. Київ, вул. Народна 19/20, СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3