ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 квітня 2020 року м. Київ № 640/5903/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12 серпня 2019 року №2524/5;
- зобов'язання Міністерство юстиції України поновити реєстраційний запис від 11 червня 2019 року №10709990038011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", проведений державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Ю.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд";
- зобов'язання Міністерство юстиції України поновити реєстраційний запис від 11 червня 2019 року №10709990039011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", проведений державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд";
- зобов'язання Міністерство юстиції України поновити реєстраційний запис від 11 червня 2019 року №10709990040011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", проведений державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд".
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" та мали по 50% частки статутного капіталу товариства.
В квітні 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну учасників товариства, внаслідок яких єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» стала ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися зі скаргою на рішення державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2019 року №1524/5 скасовано реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 квітня 2019 року №10701070025011403 "Внесення відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко Іриною Миколаївною, від 04 квітня 2019 року №10701050026011403 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та №10701070027011403 "Внесення відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Макаровим Олегом В'ячеславовичем стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд".
11 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Ю.В. вчинено наступні реєстраційні дії: №10709990038011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням"; №10709990039011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням"; №10709990040011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням".
В подальшому, ОСОБА_2 подано скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування вищевказаних реєстраційних дій.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 серпня 2019 року №2524/5, що оскаржується позивачем, скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 червня 2019 року №10709990038011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", №10709990039011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", №10709990040011403 "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням", проведені державним реєстратором комунального підприємства Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Ю.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд".
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 травня 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а та від 12 червня 2019 року у справі 344/10480/16-а.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно ж до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/12946/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статуті товариства, визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", визнання недійсними актів приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, скасування реєстраційних записів.
Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту її корпоративних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи, не може бути вирішений в адміністративному суді.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3362,20 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Пунктом третім частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 3362,20 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248 КАС України,
ухвалив:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак