ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 квітня 2020 року м. Київ № 754/14920/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії -
прийняв до уваги таке:
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом в якому просить суд:
визнати відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1 протиправною;
зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 15.08.2017 року.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про необґрунтованість та протиправність прийнятого відповідачем рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про правомірність своїх дій вимогам пенсійного законодавства України, вказавши що позивач не надав уточнюючої довідки підприємства на якому він працював, з метою з'ясування характеру виконуваної роботи.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.02.2019 замінено відповідача у справі - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та вирішено передати справу №754/14920/17 за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2019 справу №754/14920/17 передано за підсудністю до окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 справу №754/14920/17 прийнято до провадження судді Арсірія Р.О. та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював повний робочий день на посаді гірничого очисного забою. Пільговий стаж позивача на посаді гірничого становить сім років.
Згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 14).
17.08.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсійного забезпечення за віком, з врахуванням 7 років пільгового стажу.
До вказаної заяви позивачем було додано:
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- документи про місце проживання (реєстрації) особи;
- заяву про призначення пенсії;
- паспорт/посвідка;
- трудову книжку.
Відповідно до розписки-посвідки заява та документи позивача були прийняті посадовою особою відповідача 17.08.2016 та зареєстровано за № 8199 (т.1 а.с. 15).
Згодом, 15.08.2017, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1, з урахуванням документів, поданих 17.08.2016.
Відповідач листом від 04.09.2017 №7415/13 повідомив позивача про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутня пільгова довідка, що підтверджує особливий характер роботи, що визначає право на призначення пенсії.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його необґрунтованим та протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникли у даній справі регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон або Закон №1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.
Відповідно до ст. 14 Закону 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.
Із наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача вбачається, що позивач безперервно працював у підземних роботах повний робочий день у ВО шахта «Ворошиловградська» №1 підземним гірничо робочим очисного забою, зокрема:
згідно наказу №498/к від 10.12.1983 позивача прийнято підземним учнем гірничо робочим з повним робочим днем під землею з правом переміщення по дільниці (т.1 а.с. 30);
згідно наказу №136/к від 23.03.1984 позивача було допущено до самостійної роботи за професією підземний гірничо робочий (т.1 а.с. 29);
згідно наказу №366/к від 22.07.1985 позивача у зв'язку з закінченням повного курсу навчання в групі гірничо робочих очисного забою допущено до роботи (т.1 а.с. 31);
згідно наказу №186/к від 12.03.1990 позивач був звільнений з посади гірничого очисного забою за власним бажанням (т.1 а.с. 33).
В загальній сукупності стажу років - майже 7 років.
Згідно відомостей ЄДР - юридичною адресою ВО шахта «Ворошиловградська» №1 є селище Ювілейне.
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII, селище Ювілейне відноситься до окупованих населених пунктів.
У зв'язку з тим, що ВО шахта «Ворошиловградська» №1 знаходиться на тимчасово окупованій території України, позивач позбавлений можливості надати уточнюючу довідку, яку вимагає відповідач.
Суд критично ставиться до посилань відповідача щодо обов'язкового надання позивачем довідки з підприємства задля підтвердження стажу роботи на шахті, зважаючи на таке.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 зазначеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17).
Враховуючи те, що в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу за спірний період часу на посадах, які дають право на пенсію з урахуванням пільгового стажу відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив зарахувати в пільговий стаж роботу позивача на ВО шахта «Ворошиловградська» №1.
Більше того, суд звертає увагу, на наявну в матеріалах справи копію наказу №593 від 16.05.2002 «Про підсумки атестації робочого місця за умовами праці», атестацією прохіднику підземному, ОСОБА_1 підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1, яку відповідачем під час прийняття спірного рішення було проігноровано, та не взято до уваги, хоча, як свідчать матеріали справи, остання була наявна у розпорядженні відповідача (т.1 а.с. 130). Вказане свідчить про порушення відповідачем статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а саме не повне встановлення всіх обставин при прийнятті спірного рішення.
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 640, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Керуючись ст.ст.1,2,9,72-78,241-246,250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1 протиправною;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 15.08.2017 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368)
Рішення, відповідно до ст.255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Р.О. Арсірій